Світлана Пасенюк. "Лисичка і журавель" (віршована казка)


Світлана Пасенюк. Лисичка і журавель. Віршована казка.

 

 

         Світлана Пасенюк 

         Лисичка і журавель

            (віршована казка)

Колись, вже давно, на великім болоті
Жили журавель і лисичка у згоді.
Жили. Не сварились, а навіть дружили 
І в гості один до одного ходили.
Ось, якось улітку, погожої днини
Лисичка чемненько мовля до пташини:
- Сусідонько любий, сьогодні неділя. 
Приходь до мене, на святкове застілля.
Приходь. Посидим. Побалакаєм вдвох ми.
Й, заодно, від справ відпочинемо трохи.
Зрадів журавель. По – святковому вбрався.
Жупан одягнув й до лисички подався.
Зустріла лисичка його на порозі.
Зустріла й веде журавля до господи.
В світлиці стоїть гарно прибраний стіл.
Святковий рушник. Також квіти довкіл.
Стоїть на столі ще тарілка маленька.
В тарілці насипана кашка ріденька.
Розмазана каша в тарілці тоненько. 
До столу запрошує лиска чемненько:
- Вгощайся, сусіде. Тебе я чекала.
І страву оцю цілу ніч готувала.
Отак припрошала й нарешті затихла.
Дзьобнув журавель та не вхопить ні крихти.
Лисичка ж тим часом – лизь, лизь язичком
Всю кашу в тарілці злизала кругом.
Й питає, так лагідно, у журавля:
- Смачна моя каша? Старалася я.
Чим маю, журавлику, - тим пригощаю.
До столу я більше нічого не маю.
Голодний й сердитий сидів журавель.
Однак, він лисичці про це – ні телень.
- Спасибі, - лиш мовив - сусідко моя,
Тебе до гостини запрошую я.
Приходь ти до мене в наступну неділю.
Ходить лиш до тебе – це, звісно, не діло
- Звичайно прийду, - промовляє лисичка,
Від кашки втираючи лапками личко.
В наступну неділю лисичка убралась
І йде у гостину, ну як домовлялись.
Журавлик, тим часом, сам м'ясо зварив,
Картоплю, буряк і усе покришив.
Поскладав усе те у глечик високий.
Присмачив гарненько і сів собі збоку.
Чекає сусідоньку він на гостину і дума:
"Сусідко–небого, ковтатимеш слинку!"
Побачив Лисичку. Виходить. Вітає.
Й до себе в світлицю її припрошає:
- Сусідонько люба, заходь до кімнати.
Я буду у себе тебе пригощати.
Лисичка заходить. Ой, смачно як пахне.
Смачним тим з високого глечика тягне.
Поставив господар на стіл отой глечик.
Сусідку вмостив і повів такі речі:
- Сусідонько, люба, бери, не цурайся.
Таке все смачненьке! Бери, пригощайся!
Заглядала в глечик лисичка усяк.
Не може дістати ту їжу ніяк.
Журавлик же дзьобом дзьоба потихеньку.
Потроху, потроху й поїв все смачненьке.
Лисичці він каже:
- Це все, що я мав.
Тим, люба сусідко, й тебе пригощав.
Розгнівалась лиска, що й слів не знайде.
Розгнівана дуже додому іде.
Забула про чемність. Несила сказати сусідові:
- Дякую. Йду уже спати.
Відтоді, повірте, нехай йому грець,
Прийшов отій дружбі, звичайно, кінець!
Буває ще й гірш. Я судить не берусь.
Та, все ж, намотай собі, друже, на вус:
Якщо ти чекаєш від когось добра – 
Про себе тобі теж подумать пора.
Бо, лише тому, хто других поважає,
Усякий, завжди, теж добра побажає!

 

 Казку люб'язно надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Більше творів Світлани Пасенюк на "Малій Сторінці":

Поезії Світлани Пасенюк

Поезії Світлани ПасенюкСвітлана Михійлівна Пасенюк мешкає на Житомирщині. Усе життя вона пропрацювала вчителем математики у сільській школі. Але тепер пані Світлана пише чудові вірші та казки для дітей. Читаймо!​

Останні коментарі до сторінки
«Світлана Пасенюк. "Лисичка і журавель" (віршована казка)»:
Аліна , 2019-10-17 12:24:38, #
Катя , 2019-10-22 09:29:31, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 2     + Додати коментар
Топ-теми