У мистецькому відділі обласної наукової бібліотеки імені Дмитра Чижевського (місто Кропивницький, вулиця Велика Перспективна, 24) відбулася виставка "Писанка: барви ягід і трав". Виставка тривала протягом травня та усього літа 2017 року.
На фотографіях: "Писанка: барви ягід і трав" — разом із Світланою Ушаковою, Миколою Тупчієнком, Оленою Мединською, викладачами, майстрами, краєзнавцями.
На фото: 3 травня - 30 червня 2017 року. Персональна виставка "Писанка: барви ягід і трав", вітрина з бузиновими писанками.
Фотографії взято з фейсбук-сторінки Ірини Михалевич
З початком травня у відділі мистецтв обласної бібліотеки імені Дмитра Чижевського запрацювала виставка писанкарки з Олександрії Ірини Михалевич.
«Насамперед, - сказала на відкритті мистецтвознавець Світлана Ушакова, - нашою метою є просвітництво. На фоні тих предметів народного мистецтва, які вже маємо, хочемо показати ще й красу писанок нашого регіону.»
Ірина Михалевич розповіла, що навчилася писанкарству самостійно, наполегливо вивчаючи спеціальну літературу. З допомогою Інтернету познайомилася з багатьма писанкарями. Наразі пропагує історію писанкарства тих регіонів, що охоплює сучасна Кіровоградщина (Зокрема, на основі матеріалів, зібраних ще краєзнавцем Володимиром Ястребовим наприкінці позаминулого століття). Майстриня працює в традиційній восковій техніці без попередніх начерків олівцем. Створює писанки в кольорі та експериментує з природними барвниками. «Я віддаю перевагу саме цим барвникам, – пояснила Ірина Михалевич, – тому й виставку назвала «Писанка: барви ягід і трав». Ось писанки створені за допомогою ягід шовковиці. А ці – свіжого листя кропиви. Поряд розмальовані барвами, що дали квіти мальви, ягоди та цвіт чорної бузини… До речі, крім курячих яєць, використовую перепелині, качині, гусячі і, навіть, яєчка павичів. Створила онлайн-посібник «Фарбування писанки. Природні барви».
На відкриття виставки, що триватиме до початку червня, прийшли етнографи, музейники, народні майстри, викладачі.
Принагідно додамо, що ще Іван Франко писав: «Вивчаючи численні звичаї, обряди, перекази й пісні великодні, зокрема ті, що пов’язані з писанками, ми переконуємося, що під тонким, подекуди зовсім невідомим пластом християнсько-апокрифічних легенд, скрізь виступає незрівнянно багатша, глибоко сягаюча в життя народу традиційна основа. Писанки у нашого народу мають значення до певної міри талісмана. Свячені писанки або взагалі освячувані яйця є першою стравою, яка переломляє піст. Писанки приносять любов і приязнь. Червоні яйця дають здоров’я, красу, силу. Селяни переховують їх у хаті від однієї великодньої ночі аж до другої, здебільшого поміщаючи їх під образами.
Писанки, писані в так званий безконечник, тобто орнаментом без кінця, кладуть на вулики в пасіках; крашанками гладять худобу і коней по хребті від голови до хвоста в день св. Юрія, щоб вони були гладкими й здоровими; коли перший раз гримить грім або при інших обставинах, миються водою, в якій мочили крашанку і дукат, щоб здобути красу й багатство. Свячені яйця й писанки служать за ліки…
Але це ще не все. Писанки є ланкою поміж нашим реальним світом і світом другим – таємничим, міфічним, де живуть люди чи духи, що звуться рахманами. Звичайно, ми маємо тут залишки давніх поглядів, давньої символіки, яка грунтується на одухотворенні сил і явищ природи. Яйце в цій символіці відіграє дуже важливу роль. Зокрема червоне фарбоване яйце є символом сонця, а далі багатства, любові, краси, здоров’я. Саме яйце є мертвим, але з нього виходить жива істота. Чи не найкращий це символ весняного сонця, яке ще не гріє, але яке скоро покличе до нового життя всю природу».
Тобто, писанкарство для українського народу - це далеко не випадкове захоплення...
Федір Шепель, "З перших уст", Кропивницький
* * *
ПРОФЕСІЙНІ РОЗМОВИ ПРО ІДЕНТИФІКАЦІЮ ПИСАНОК ЦЕНТРАЛЬНОЇ УКРАЇНИ.
(Кропивницький, 3 травня)
3 травня у мистецькому відділі обласної наукової бібліотеки імені Дмитра Чижевського відбулася творча зустріч з олександрійською писанкаркою Іриною Михалевич “Писанка. Професійні розмови”. Пані Ірина пише писанки шостий рік поспіль, популяризує використання природних барвників у писанкарстві, у своїй творчості звертається до традиційних писанок Центральної України. На зустріч завітали культоролог Микола Тупчієнко, краєзнавець Федір Шепель, викладачі, майстри традиційного мистецтва, співробітники музеїв.
Темою розмови стала ідентифікація писанок Середньої Наддніпрянщини, адже про ці писанки маємо досі обмаль інформації. Майстриня зазначила, що проблема ідентифікації виникла через плутанину в географічному районуванні земель України. Більша частина Кіровоградської області до 20-х років XX століття входила до складу Херсонської губернії, тому писанки Кіровоградщини стали називати херсонськими. Для багатьох сучасних майстрів писанки Центральної України і досі приховані за цією назвою. Пані Ірина зазначила, що про писанки Середньої Наддніпрянщини на сьогодні відомо дуже мало. “Про писанку Центральної України мало говорять, мало інформації про неї в тому ж Інтернеті. Я навмисне через пошукач шукала інформацію про писанки Буковини, Поділля і знаходила. Коли ж діло доходить до нас, то там глухий ліс”, - підкреслила Ірина. Також говорилося про унікальність зразків колекції писанок етнографа Володимира Ястребова, адже про писанки Середньої Наддніпрянщини можна дізнатися виключно з цієї колекції. Увійшли до неї і рідкісні бессарабські зразки (Одеська область), молдовські (тепер місто Новоукраїнка) та болгарські (селище Вільшанка). Під час заходу пані Ірина звернула увагу гостей на надійні джерела інформації про писанку Центральної України — каталог Кульжинського (1899 року видання) та працю Павла Рибалка “Колекція писанок Володимира Ястребова”, 2010 рік.
Також пані Ірина презентувала серію постерів для розміщення в Інтернеті, на яких розповідається про писанки Центральної України. “Є така загадка в колекції. Це писанки з села Чорні Хутори, Єлисаветградського повіту. Що це за село ми досі не знаємо, воно неідентифіковане” - зазначила майстриня. Присутні на зустрічі фахівці пообіцяли поцікавитися та віднайти місце розташування загадкового села. Протягом заходу гості отримали щасливу можливість почути коментарі фахівців, які цікавляться походженням писанкарських орнаментів. Присутні долучилися до розмови рядом запитань і уточнень. Крім професійних розмов під час зустрічі відбулося відкриття виставки робіт Ірини Михалевич, що отримала назву “Писанка: барви ягід і трав”.
Фотографії взято з фейсбук-сторінки Ірини Михалевич
За матеріалами: https://gre4ka.info/, http://rk.kr.ua/
Більше про писанку та писанкарство у блозі Ірини Михалевич на "Малій Сторінці":
Історія та символіка писанки. Дослідження, оповідки та майстер-класи писанкарки Ірини Михалевич
