Кіра Селіванова (6 років)
КАЗКА ПРО МОРСЬКУ СВИНКУ, СОБАКУ ТА ПʼЯТЬ МОРСЬКИХ ПОРОСЯТ
Жили-були дід та баба, їли кашу.
Була в них морська свинка.
Був в них дім, але дерев’яний. Якось зламався в них дім, вони бігли, шукали собі новий дім.
Вони так переживали, що забули морську свинку.
Але саме в цей момент її не можна було забувати, тому що вона мала дуже-дуже скоро народити декількох малят!
Коли вони поїхали, вона вже не могла терпіти, ось-ось вона мала народити п'ятьох маленьких поросят!
Бігла вона так швидко, тому що вже терпіти не могла!
І ось зустріла вона одного песика. Він був лікарем. Запитав він у неї:
— Чого Ви така напружена?
— Я, — ледве вона змогла вимовити — ось-ось маю народити дитя, та не одне!
— Я вам допоможу!
— Як Ви мені допоможете?
— Я — сказав він — лікар!
— Та це ж чудово! Лікарня в порталі! Треба сказати лиш закляття: «Алі сафорі крио мрикор!» і, чарівний портал, відкриє мою салкті!
— Що таке «салкті»?
— Це назва моєї лікарні.
— А чому нічого не відбувається, ти ж сказав закляття?
— Зараз буде, треба почекати декілька секунд.
— О-о-о! Що відбувається?
— Це ми в порталі! Все, ми в лікарні. Не страшно ж було?
— Не страшно! — несміливо сказала вона.
Він допоміг їй народити 5 маленьких поросят.
А потім він їй запропонував:
— Можеш жити в мене, якщо хочеш, буде в нас дім з оцими п'ятьма поросятками.
— Слухай, хороша ідея!
Побудували вони будинок собі.
Минуло декілька років. Поросятам вже стало по чотири роки.
Перший день в них сьогодні в дитячому садочку.
Пішли вони: чотири з них — сміливо і радісно, а пʼятий чогось боявся.
А мама йому сказала:
— Там дуже цікаво! Іди, не бійся!
І він так спочатку повільно йшов за всіма, а потім швидко.
Їх звали Хрю, Хро, Хра, Хру, Хри.
До песика звернулася морська свинка:
— Песику, а у тебе гроші є?
— Є, а що?
— Розрахуватися за перший день у дитячому садочку.
— Ну, тримай.
— Так, знайомтесь, виховательку звати Хрінка Сергіївна.
— Дьобре! — сказав Хро.
— Все, до побачення! Через пів дня заберете, добре?
— Добре!
— Малюки, чи не пора вам їсти?
— Ні!
— Ну, гуляйте, гуляйте!
А за пів дня батьки їх забрали.
— Хри! Ти щось не в настрої!
— У мене хвороба від суму!
— Що? Тобі сумно?!
— Мені не сподобалося в дитячому садку!
Ось пішли в магазин поросята та їхні батьки, і на самому початку магазину були ліки від суму.
Подумали: «Не може такого бути! Не буває таких ліків!».
А навіщо ж вони тоді їхали вони за цими ліками, вони говорили що поїдуть за цими ліками, а самі говорять що таких не буває!
І від здивування вони прокинулись, бо це був просто сон!
— Що, ти думаєш про те, що і я? Нам наснились однакові сни!
Хри в ту мить прокинувся:
— Якщо ви забули, то я нагадаю: в мене хвороба від суму!
— Але ліків таких не буває! Ну це вже занадто! І що нам з тобою робити?
— Це вирішити просто! Просто ніколи не водіть мене в садок!
— Ну, якщо ти тільки так вилікуєшся, ну що робити, не будеш ходити в садочок. Хра, Хрю, Хру, Хро! Підемо в садок!
Пішли вони.
— Ось мої чотири поросятка прийшли!
— А де п'ятий?
— Він більше не буде ходити в цей садок.
— Чому?
— Йому там не подобається!
— Шкода, він у вас дуже милий!
—Хри, — сказав йому тато,—- може,таки підеш зі всіма?
— Ні Я не хочу, щоб у мене була хвороба від суму!
— Але щось тут не так! Ой! У тебе фотоапарат змінив колір!
— Ха-ха-ха! Я не справжній Хри!
І перетворився він на гігантського страшного свина! І тепер в нього є величезний корабель, летючий! Але це ж був не справжній Хри! А справжній Хри гуляв біля садочку! Він дуже любив цей садочок, напевно, краще за всіх!
А в корабля несправжнього Хри — і в ньому було найголовніше — це великий пʼятачок посередині, на другому поверсі корабля. А не справжній Хри ним керує. Керує, щоб із цього пʼятачка виходив лазер, перетворював усіх на злих. Але не міг ніяк попасти в морську свинку та собаку.
— Давай, говори закляття, і ми попадемо в лікарню, там буде безпечно, і ще він це закляття ніколи в житті не запам’ятає!
— Добре! Алі сафорі крио мрикорі! Чарівний портал відкрий мою Салкті!
— Фух, ми в безпеці!
— А де малята?
— Ось вони!
А ось Хри пішов у дитячий садочок:
— Допоможіть мені, там гігантський монстр!
— Сьогодні ж вихідний, тим більше ти не любиш дитячий садок!
— Ні! Це зовсім не так! Я дуже люблю садок, просто то був не справжній Хри!
— А-а-а! Я зрозуміла, той не справжній Хри це і є той монстр-гігант!
— Так-так-так! Все правильно!
— Іди там пограйся.
— Ой! Мені так сподобалася ця іграшка! А де вона продається?
— Останню купили! І сказали, що більше не завезуть!
— Шкода, мені так подобається вона!
— А хочеш, я тобі її подарую?
— Що, правда!?
— Так!
— Ура!
— Бери.
— Дякую! Дуже дякую!
— Будь ласка!
А монстр все рветься! Рветься! До дитячого садка! Ага! А в них садочок дуже міцний! Це якийсь свинобій вже!
— Цукегенеато!
— Що? Що він сказав?
— Цукегенеато! Ха ха ха! Це моє закляття! Воно знищить вас! Тільки треба складати його 3 рази, і тоді все спрацює! Я вже 2 рази сказав, тепер ще один! Цукегене…
— Стоп!
Де не взялися морська свинка та собака. Вони були переодягнені в костюми людини-павука та супервумен. А також в них були сили від того, що в собаки був діамант, який дає супергеройську силу. Але його можна використовувати тільки три рази на ціле життя! І це був третій, останній раз! Це все заради Хри! Він дуже скучив за батьками. Але як тільки вони сказали «стоп», свинобій злякався, і не встиг сказати втретє закляття. Він злякався на якусь мить, і батьки встигли забрати Хри.
— Чекай ми відведемо тебе до бабусі і дідуся — туди, де і усі твої брати!
Вони швидко взяли Хри, а Хри взяв іграшку.
— Що це в тебе за іграшка?
— Це мені подарувала вихователька!
А вихователька придумала свою схованку. Вона знайшла свою коробку з-під телевізора, і знайшла якісь речі, залізла в коробку з-під телевізора і почала показувати якусь передачу.
— Тук-тук-тук.
— Заходьте, це Ви?
— Ви не уявляєте, що там сталося! Ксрмтттс…
— Я чую тільки «дин дин дин», — сказала бабуся. Спокійно говоріть!
— Там монстр гігант, і він злий, він всіх перетворяє на злих! У вас добре, дозвольте залишити Хри!
— Звичайно, хай залишається, тут вже його брати!
А самі вони змагаються.
— Хри! — кинувся до нього Хрю.
— Хрю? Чомусь я думав саме про тебе, не про Хра і не про Хру?
— Не знаю. Я так хотів тебе побачити! Я думав, що той монстр гігант тебе зробив злим!
— Ти теж про нього знаєш?
— Так!
— Бабусю!
— Що, Хри?
— Я їсти хочу!
— В мене нема часу тобі щось готувати. Можеш з’їсти суп, якщо хочеш, саме вже готовий!
А вони змагались, і знайшли схованку, трохи там посидять, а потім будуть далі змагатися. Вони подзвонили виховательці й запитали:
— Ти знайшла схованку?
— Так!
— Тоді я поведу монстра до тебе.
— А навіщо?
— Чим більше ми його хитрімо, тим більше в нього забирається сила!
— А скільки треба його перехитрити?
—Три рази.
— Монстре! Ми здаємось. Іди зроби злою виховательку, а нас не треба, тому що ми і так хочемо бути злими!
— Добре!
Пішов у дім шукати виховательку. Все вже, весь дім обшукав, залишилась тільки одна кімната, там де був телевізор. Думає, передача працює.
— Уявляєте! Її вдома нема!
— Як це так?
— Ой, в мене сила знищилась! Тільки трохи, не вся!
— Ой-ой-ой-ой-ой-ой! Ми відійдемо, не на трохи, добре?
— Добре!
В них була кулька. А також в них була фарба — дуже коштовна, називається «перлина», вона була кольором перлини. Вони розфарбували ту кульку цією фарбою, і в них була мушля відкривашка-закривашка, в яких перлини живуть. І вони зробили перлину.
— Ось, тримай, монстре, коштовність!
— Дякую! Ой! Знову трохи сила знищилась!
— Я розчешу тебе гребінцем!
А це насправді були шипи.
— Ой! Уже вся сила знищилася!
— Ха-ха-ха!
І дістали вони мотузку, і зав’язали його.
— Ти думав ми просто так здамося?
І знайшли там папірець і порвали його. І зло вийшло. І він перетворився на поросятка.
— Я тебе додому відведу, пішли!
І жили вони довго і щасливо!
Казка надіслана батьком юної авторки спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Малюнки — авторські.
Дивіться також:
Кіра Селіванова почала писати у 6 років, займається цим і донині. Любить малювати, ліпити з пластиліну, з 3-х років ходить в STEM-школу Inventor. Кіра вчиться по програмі "Інтелект" (у 2023 році перейшла до третього класу).
Проба пера (блог авторів-початківці)
У цьому розділі пропонуємо твори наших юних авторів, які пробують свої сили у літературі. Можливо, їх оповідання чи казочки — недосконалі з точки зору літературних критиків, але вони наповнені глибоким смислом, який ми хочемо донести усім нашим читачам.
Більше казок на нашому сайті:
.jpeg "казки")
Чимало українських письменників творили казки. Серед них Іван Франко, Леонід Глібов, Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Федькович, Григорій Квітка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Наумович, Василь Сухомлинський та багато-багато інших. Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.
