Поліна Придибайло. "Казочка про дівчинку Лізу та світлячків"

Поліна Придибайло

Казочка про дівчинку Лізу та світлячків

В одному лісочку жили-були світлячки. Та не прості, а трьох видів - зелені, сині і червоні.
Усі вони були наділені чарами. Зелені - дуже щирі й добрі, тому володіли доброю магією, яка може вилікувати всі хвороби! Сині ж - до всього байдужі, і жили вони лише сьогоднішнім днем. А червоні - то біда, бо чинили скрізь хаос, але зелені та сині цьому заважали. Хоч сині були до всього байдужими, але це, врешті, був їхній обов'язок.
Одного дня дівчинка Ліза шукала в лісі чарівні трави для мами, щоб її вилікувати, та проходила цілісінький день - і марно. Та ще й, на горенько, заблукала! І тут побачила синіх і червоних світлячків. То й звернулася до них: "Доброго дня, світлячки! Будь ласка, проведіть мене додому!"
"Ні, - відказали сині світлячки, - нам байдуже, де, коли і як ти, дівчинко, заблукала і що з тобою далі буде".
"Ох... Ну гаразд, - зітхнула дівчинка і пішла до червоних світлячків.
"Червоні світлячки, будь ласка, відведіть мене додому!"
"Добре, - лукаво посміхнулися вони, - іди за нами".
"От, спасибі! - зраділа мала і хутенько додала: - Я живу на вулиці Квітковій, у четвертому будинку скраю від річечки!"
"Добре, добре, ми тебе відведемо", - пробурмотіли ті і повели дитину за собою.
От летять вони, летять, а насправді й не думають про порятунок дівчинки. А скоро вже й темна нічка ліс накриє. Дитина ж довірливо простує за ними...
Аж тут зелені світлячки зустріли синіх та й питають у них: 
- Друзі, а чи нічого особливого не трапилося сьогодні в нашому лісі? Може, ми щось пропустили...
І ті змушені були розповісти про дівчинку.
Як тільки зелені світлячки почули про все, то миттю полетіли рятувати Лізу і ледве-ледве встигли це зробити! Бо червоні вже вступили в болото! Навіть не оглядалися, бо знали, що дитина прошкує за ними. (А вони ж летіли й не мочилися) Куди ж їй від них подітися?
Та Зелені світлячки в останню мить підняли дитину і віднесли в сухе безпечне місце, подалі від злих сил.
Дівчинка заплакала: "Як же я потраплю додому? Там хвора матуся, а вона сама... Хвилюється... А я навіть не знайшла для неї ліки!".
Добрі світлячки підбадьорили її: "Кажеш, заблукала, не знайшла ліки для мами? Та ми тебе відведемо до твоєї хатки по-справжньому і вилікуємо твою маму!"
"Правда?" - спитала дівчинка.
"Так, правда", - відповіли зелені світлячки і занесли її до матусі й дали їм справжнього цілющого зілля.

Cвою першу казочку юна авторка надіслала спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Дивіться також на "Малій Сторінці":

Поліна народилася 2 березня 2010 року в Житомирі. Дитинство проводить в живописному селі Борщеві Радомишльського району на Житомирщині. Нині третьокласниця. Любить відвідувати звичайну і Радомишльську музичну школу. Грає на флейті і вчиться грі на скрипці. І вже пише чудові казочки... Читаймо!!!)))

Проба пера (блог авторів-початківці)

У цьому розділі пропонуємо твори наших юних авторів, які пробують свої сили у літературі. Можливо, їх оповідання чи казочки - недосконалі з точки зору літературних критиків, але вони наповнені глибоким смислом, який ми хочемо донести усім нашим читачам.

Українські казки для дітей

Чимало українських письменників творили казки. Серед них Іван Франко, Леонід Глібов, Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Федькович, Григорій Квітка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Наумович, Василь Сухомлинський та багато-багато інших.  Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.

Казки Еріха Распе, Ганса Крістіан Андерсена, братів Якоба і Вільгельма Грімм, а також - англійська, австралійська та угорська народні казки.