Поезії про кохання від Андрія Малишка


 

Андрій Малишко. Поезії про кохання

 

 

Андрій Малишко

Я ЛЮБЛЮ ТВОЇ ОЧІ У МРІЇ

Я люблю твої очі у мрії,
Ті, що глянули в душу колись,
В них мої сподівання й надії 
Дивним карбом навік запеклись.

Я узяв тих очей таємницю 
І зіниці твої золоті,
Наче воду з ясної криниці,
Щоб разхлюпати людям в житті.

І дивились на мене ті очі,
Як веселки, з-під маєва брів,
Тож диханням твоїм опівночі 
Я людей у житті обігрів.

І коли ти повернешся знову, 
Прочитаєш ти в людських очах.
Свою душу легку і шовкову 
По стежках, по лужках, по ночах!


*****


У НАС КОХАТИ  ПОЛЮБИТЬ СПОВНА

У нас кохати — полюбить сповна,
І серце з милим вік не розлучати,
І кожен подих ставити на чати,
Щоб не міліла серця глибина.

В нас такі дівчата -
У них усмішок і пісень разок,
І сорок літ цвіте один бузок, 
Напоєний любовною снагою.

Щоб чарувати щастя від біди,
Щоб покривати милого сліди 
До сивих літ габою дорогою! 


*****


ПЕРША ЛЮБОВ МОЯ, ПЕРШЕ КОХАННЯ

Перша любов моя, перше кохання, 
Стежечка, стоптана в білій росі, 
Тихе зітхання, дальнє світання, 
Може, його і не бачили всі.

Там щебетала в яру криниця,
Там, у бузках, за вікном отим, 
Миле обличчя і досі сниться 
Мрією, спогадом, сном золотим.
(1938)

 

*****

 

ТИ ЗНОВ МЕНІ НАСНИШСЯ

Ти знов мені наспишся як і вчора,— 
В хустині красній милі нагідки,
У посмішці любов і непокора,
І трепет губ, коханих навіки.

Та я вже буду десь далеко, дальше. 
Як мрій твоїх незбагнена краса, 
Гримучий поїзд, поле перегнавши, 
Наздожене вечірні небеса.

А в полі, полі позолоть прозора, 
Шипшина квітне, яряться гудки.
Ти, може, тут проходила учора?
У посмішці любов і непокора,
В хустині красній милі нагідки...

 

*****

 

Я ТЕБЕ ВИМРІЯВ, НІЖНУ Й ЖАГУЧУ

Я тебе вимріяв, ніжну й жагучу,
В снах узаконив, пізнав з поцілунку, 
Кликну: прийди! — і прийдеш неминуче, 
Крикну: рятуй! — і воскресну в рятунку.

Що в твоїм імені є чарівниче:
Трунок, чи хміль, чи веселкова зваба? 
Зірка твоє освітила обличчя 
І потемніла — світить не змогла-бо.

Як ти співала в нашій частині,
Очі ясніли, як сині роси,
Знявши пілотку і шинєльчииу,
Рідна, далека, золотокоса!

Віють вітри перехресні й зустрічні,
Де ми любились,— до саду й до хати.
Є своя радість на віки вічні 
В тім, щоб надіятись і виглядати. 


*****


ПОЛЮБИЛА МЕНЕ, - Я НЕ ЗНАЮ
 
Полюбила мене,— я не знаю,— 
Кажуть люди, що так, мов, і є.
З чебрецевого рідного краю 
Йди у гості, кохання моє!

Може, згадкою крил журавлиних 
Чи лупою закурених літ,
Синім проліском в сніжних долинах, 
Ясним місяцем із-за воріт.

Чи сама через місяці й тижні 
Заявися чуткам наодріз, 
Чорнобрів’ям шовковим і ніжним, 
Тихим сном нецілованих кіс.

Полюбила мене,— я не знаю,— 
Кажуть люди, що так, мов, і є.
Із дніпрового рідного краю 
Йди у гості, кохання моє!


*****


ЛЮБОВІ ВЧИТИСЬ НЕ МОЖНА

Любові вчитись не можна: 
Таких мудреців нема,
Лиш крові краплина кожна 
Її із глибин підійма.

І дружби навчитись не можна: 
Для неї границь нема,
Година життя тривожна 
Її із глибин підійма.

Як стануть вони, сестриці,— 
Любов і дружба всуміж, 
Одна, мов ясні зірниці,
А друга — гостра, як ніж.

І з ними не страшно в люди 
Нести на роздолля нив 
Того, що лягло у груди,
Мов щастя твого мотив.

І з ними радісно в світі 
Іти на шляхи й мости, 
Любити Вітчизну в цвіті 
Й самому разом цвісти.

Не страшно тоді втеряти 
Між ними ясну межу,
Бо я в тих сестриць за брата 
Їх чистоту бережу.

 

 

     

За матеріалами: Андрій Малишко. Поетичні твори, літературно-критичні статті. Упорядкування Н. М. Гаєвської. Київ, видавництво «Наукова думка», 1988, стор. 103, 182 - 183, 215304, 429, 534. 

 

Більше віршів про кохання на "Малій Сторінці":

вірші про кохання
В добірці "Вірші про кохання" публікуємо поезію видатних українських і зарубіжних поетів різних епох: Роберта Бернса, Лесі Українки, Павла Тичини, Миколи Вінграновського, Олександра Олеся, Володимира Підпалого, Володимира Сосюри, Івана Коваленка, Ліни Костенко, Івана Франка, Василя Симоненка, Михайла Старицького, Івана Малковича, Миколи Вороного, Христі Алчевської, Миколи Томенка, Павла Грабовського, Григорія Воробкевича, Сергія Мартоса, Василя Щурата, Пантелеймона Куліша, Ганни Черінь.
 
 
Більше віршів Андрія Малишка на нашому сайті:
 
Андрій Малишко, поезії
Андрій Малишко — український поет, перекладач, літературний критик. Постать Андрія Малишка вирізняється глибокою поетичною самобутністю, власним баченням світу, органічним єдинокорінням з народнопоетичною творчістю, інтимним тоном звучання, навіть коли він говорить про світові, загальнолюдські проблеми. А ще — пісенністю своєї лірики, тим, що кожен її рядок бринить за камертоном української народної пісні.

Останні коментарі до сторінки
«Поезії про кохання від Андрія Малишка»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми