На відео: Ольга Зубер. Казка «Кіт і Місяць».
Kitten At the Starry Night. Van Gogh art.
Ольга Зубер
КІТ І МІСЯЦЬ
(казка)
Місяць сидів на хмаринці й гриз бублика. Та ось, шматочок відламався й поцілив прямісінько у кота, що спав на даху.
— Шшшшшш! — вигнувся дугою Кіт.
— Ой! — злякався Місяць й сховав бублика в кишеню. — Втік з дому, щоб поспати… а ти….
— Вибач, Мурчику! А чого вдома не спиш?
— Манюня не дає…
— А хто це? — спитав Місяць й знову дістав бублика.
— Дівчинка..., яка живе зі мною он у тій кімнаті, — махнув хвостом Кіт. — З того часу, як вона навчилася читати, то тільки тим і займається, що читає казки. В мене вже голова йде обертом від тих принцес і принців! Та якби ще тільки це…
— А що ще?
— А те…,що раніше мені щоночі снилися миші. А тепер принцеси! От скажи, навіщо вони мені?
Місяць спустився нижче й почухав бока об високу сосну.
— Хочеш, я навію тобі сон про мишей?
— Хочу! А як? — аж підстрибнув Кіт.
— В мене повна кишеня соньок-намистинок. От розвію їх над тобою і насняться тобі миші. Ціла купа мишей! — похвалився Серпик.
— Навіюй! — зрадів кіт і вмостився калачиком.
Місяць перестрибнув на запашну яблуневу гілку, й опинився прямісінько під вікном дівчинки.
— На синьому небі срібним човником плив місяць — почулося з кімнати.
Серпик прислухався.
— У королівському саду на гойдалці сиділа Принцеса. Вона розгойдалася так високо, ніби хотіла торкнутися зірки, що світила в неї над головою. — читала дівчинка.
Місяць аж нашорошив вуха, так подобалась йому казка.
— Гей, Рогалику! Посипай мене вже тими … бульбашками… чи що там в тебе… — нетерпілося коту.
Та Місяць так заслухався, що замість намистинок дістав повну жменю бубликів і підкинув їх високо вгору.
— Няв!!!
Бублики поторохтіли дахом й покотилися стежкою. А один потрапив до мишачої нірки.
— Хрусь-хрусь! — вже ласувала мишка.
Місяць, тим часом, зручненько вмостився між яблуневим листям. Він солодко позіхнув і закрив очі.
— І тебе заколисала… — промуркотів Котусь. — Дай мені оті… соньки. Я сам собі навію.
— Візьми… ось тут… у кишені…
Кіт дістав намистинки. Та ось, дмухнув вітер, і вони, легкі, розлетілися в усі боки.
І в кімнату до дівчинки, і в мишачу нірку. Незабаром всі солодко спали. І Воркотику, нарешті, наснилися миші. Вони одяглися в мережані плаття, а на голівках мали корони.
— Який ти красунчик! Який ти муркотик! — танцювали миші навколо кота й пищали йому компліменти.
Місяць притулився до стовбура й обійняв яблуко. Він ще ніколи не спав на дереві й боявся упасти. Аж ось до нього підлетіли соньки-намистинки. Місяць заснув. І наснилося йому, ніби гойдається він на гойдалці. А поряд з ним – маленька Принцеса. Аж ось, дістала вона з кишеньки жменьку зірок і підкинула їх високо-високо! І небо одразу заблищало зорями.
Казка люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Читаймо також на "Малій Сторінці":
Цікаві дитячі казочки від Ольги Зубер
