Наталія Грегуль. Вірші «Лист до Миколая», «Де живе Святий Миколай?»

                Наталія Грегуль

           ЛИСТ ДО МИКОЛАЯ

Миколай, Миколай, до нас в гості завітай!
Подарунки для малечі під подушки заховай!
До Святого Миколая діти мрії шлють в листах,
Хтось чекає на домівку, дехто мріє про літак.

Миколай, Миколай, ти про нас не забувай,
Українцям треба миру — перше це з усіх бажань,
Нашим діточкам, будь ласка, мирне небо подаруй,
Принеси у край наш спокій, даруй щедро, не шкодуй.

Миколай, Миколай, ти все знаєш, виручай,
Захисти нас від навали, всі молитви пригадай,
Заслужили дітки наші знов на радість і на сміх,
Щоби вдома тато й мама, не в окопі на війні.

Миколай, Миколай, добрим будь — нас не лишай,
У мішок склади безпеку, мирні сни знов нагадай,
Сміх веселий, щастя й радість нам в оселі повертай
І любов'ю кожне серце, Миколаю, зігрівай.
(29.11.2023)

* * *

ДЕ ЖИВЕ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ?

В грудневий холод - тепле свято,
Веселий празник дітвори,
Ждуть Миколая всі малята,
Дарує радість він завжди.

Кажуть, живе він десь далеко,
В самій Лапландії в снігах,
Там резиденція й олені,
Й санчата мчать на всіх парах.

Я мріяла туди потрапить,
Відвідати його житло,
З ним познайомитись й дізнатись,
Чи він читав листа мого.

Отак собі я міркувала,
І уявляла зустріч з ним,
Серед ялинок в сніжних шапках, 
В зимовій казці зі святим.

Та склалася не так пригода,
І Миколай чекав не там,
А в спеку літню біля моря,
В Туреччині посеред пальм!

Я розповім вам, як це сталось,
Моя історія - про світ,
В якому все переплелося,
Казки й легенди, правда й міф.

В краю, де море неозоре,
Під плескіт хвиль склада пісні,
З давніх давен піщаний берег,
Стрічає шхуни й кораблі.

Скелясті гори вище неба,
Над морем в мареві звелись,
Поглянь: тут рай, очей потреба,
Тут ясні зорі всі зійшлись!

Бездонна бірюза й безмежжя,
Дзвенить прозора синя даль,
І серпантином узбережжя
Вінчає путь земних бажань.

У цім краю, в земному раї,
Колись священник жив один,
Він добре серце мав без краю,
Й любов мирян цим заслужив.

Єпископ Миколай Лікійський
Як рідний батько дітям був,
Творив добро, навчав, був світлий,
Надію дарував ясну.

Святий Микола Мірлікійський
Лишився в пам'яті людей,
Й камінний саркофаг зберігся,
У церкві, де нема  дверей.

Пройшли роки, спливли століття,
Змолов все в порох часу млин,
До нас дійшла лише легенда,
Про славний путь, святого чин.

Хтось запитає:  А до чого 
Ви це згадали під Різдво?
Я відповім вам: Санта Клаус 
І Миколай святий - одно!

Напередодні свят зимових,
Чекають діти на дива,
Що Миколай здивує знову,
Насипле радості й добра.

Десь за кордоном Санта Клаус,
Дарунки дітям теж зібрав,
Він в резиденції зимовій
Листи з бажаннями читав.

Тут і легенда й чиста правда,
Хтось скаже: вигадка сторіч! 
Я те все бачила, це - правда!
Турецьке місто там стоїть.

На згадку - фото про поїздку,
Турист цим фото дорожить,
Під пальмами - сам Санта Клаус,
А поруч Миколай стоїть!

Цей пам'ятник в фотоальбомі,
Я зберігаю наче скарб,
Живе легенда й правда поряд,
Як віра в казку і дива.

Де Миколай живе, я знаю,
Він мешкає в наших серцях,
Він - доброта, що зігріває,
Й любов дарує щедро так!

Його в нас кличуть Чудотворцем,
Творить добро й сціляти - дар, 
Він покровитель подорожніх 
і тих, хто в морі заблукав.

Красивий образ Миколая
Я на іконі впізнаю,
До покровителя звертаюсь,
Про чудо й мир для нас молю.