"Міф з автоматом пісню співає..." — добірка поезій про війну від Тетяни Строкач

           Тетяна Строкач

МІФ З АВТОМАТОМ ПІСНЮ СПІВАЄ...

— Місяць на небі, зіроньки сяють....
Міф з автоматом пісню співає...
Мужній і сильний цей козарлюга!
В ніжній душі - за Вкраїною туга...
В світі усьому знаний, відомий.
Він поспішив якнайшвидше додому,
Щоб захистити нас із тобою,
З ворогом підлим зійтися в двобої,
Дух побратимам і друзям підняти,
У вільну хвилину для них заспівати...
— Місяць на небі, зіроньки сяють...
А вороги знову з градів стріляють...
Зливи пекельні із куль і снарядів...
— Місяцю! Снайперу чом не завадив?
Чом не сховав всі зірки-зоряниці?
Чом не покрив темнотою позицій?
Чом ви, зірки, не світили у очі
Снайперу,що так до вбивства охочий?
Впав Мефістофель... Скінчилася пісня...
Ворог святкує... Та рано чи пізно
Смерть свій збере урожай неодмінно,
Друзі помстяться за тих, хто загинув!
— Місяць на небі, зіроньки сяють...
Міфа пісні побратими співають...
В залах концертний і знову, і знову
"Браво!" звучить Василю Сліпакові.
Слава козацька повік не вмирає!
Пам'ять живе, у серцях проростає!

                      ТУМАН...

Загубилися радісні дні у густому тумані,
Лиш миттєвості блиском вогнів пролітають повз нас...
А думки всі про щастя, на жаль, це лиш тільки омана,
Бо спливає краплинами кимось відміряний час...
І немає в тумані ні відстані, ні часоплину,
Нескінченність думок лиш, тривожність і страх, що без меж...
Мов сліпе кошеня, там блукає самотня людина,
І туман, мов примара, блукає у просторі теж....