«Музичні казки» Ніни Найдич (уривки)

"Я дуже люблю казки, тому що в них уся правда.  Герої казки залишаються юними і прекрасними, усе завжди закінчується добре. Як і сто років тому, Івасик-Телесик долає злу відьму, Попелюшка стає щасливою, сміливий і мужній Котигорошко перемагає Змія, Ґерда знаходить Кая в холодних володіннях Снігової Королеви і розтоплює лід  у серці хлопчика. Там, у казці, немає  тяжких хвороб і самотньої старості. Мені іноді хочеться розповісти життєву історію, а виходить казка, не знаю чому. Може, тому, що мені не так багато років, як здається. Це мене колись зачаклував безжальний чаклун Хронос! А насправді мені років десять, не більше. І це чиста правда!" (Ніна Найдич)

Ніна Найдич - вчителька, музикантка, авторка книжок для дітей. Багато років вона навчає дітей музиці у відомій Київській середній спеціалізованій музичній школі імені Миколи Лисенка. У мистецьких колах відома як талановита й мудра педагогиня, авторка методичних розробок із навчання гри на фортепіано, а свою систему проходження "донотного періоду" виклала у збірнику «Весела методика». Ніна Митрофанівна досліджувала твори Й.С. Баха, Ф. Шопена, написала понад 15 наукових статей. Виховувала й навчала багатьох відомих музикантів і композиторів, серед яких і її син, знаний в Україні і закордоном академічний та джазовий піаніст Дмитро Найдич, композитори Юрій Шевченко і Сергій Зажитько та інші.

І ось Ніна Найдич постала перед нами в ролі казкарки! У 2015 році педагогиня й музикантка Ніна Найдич записала три диски казок, а видавництво «Веселка» опублікувало окрему збірку  – «Музичні казки». До неї увійшли: «Казка про маленького Страха», «Шварценеггер та “Осіння пісня”» та «Про кота Василя Тимофійовича та його друга Емілія».

У своїх казках письменниця наголошує, що в сучасному світі в гонитві за матеріальними благами має бути місце для людяності та доброти, Мистецтва і Музики.

У «Казці про маленького Страха» читаємо історію про музиканта і його боротьбу зі Страхом. Коли Дмитрик був маленьким хлопчиком, Страх приходив до нього вечорами, аби налякати пустуна. І не дивно, адже його «накликала» мама хлопчика. Аби втихомирити сина на ніч, вона шепотіла: «Спи, бо зараз Страх прийде...». Страх, звісно, приходив і навіть супроводжував хлопчика. І коли Дмитрик уперше йшов до музичної школи, і на концерт. Подолати Страх допомогла Музика: «Раптом Страх відчув, що звуки – як їх багато! – рвуть його на шматки». Відтоді він змайстрував собі зі старої гілляки скрипочку і подався жити до лісу. Тож Музика вплинула не лише на юнака, а й на чарівну істоту. Завдяки музиці Страх вирішив більше не лякати дітей, а вчитися грати на скрипці.

Наступна казка, «Шварценеггер та “Осінні пісня”», – вельми реалістична. Хлопчик на ім'я Арнольд поступово поринає у світ музики з допомогою сусіда з верхнього поверху, музиканта Олеся, та полюбив її усім серцем...

У казці «Про кота Василя Тимофійовича та його друга Емілія» Музика як головний герой майже відсутня. Авторка лише кілька разів згадує, що господар кота, хлопчик Петрик, вчиться грати на роялі, а кіт уміє мелодійно нявчати ДО-МІ-СОЛЬ-МІ-ДО і ходить по клавішах, коли господаря нема вдома. Пригоди двох друзяк-котів теж ніяк не пов’язані з Музикою, а головною героїнею твору можна назвати Дружбу, яка і врятувала Василя Тимофійовича від голодної смерті.

Видання містить ілюстрації одразу двох художниць: Наталії Корнєєвої та Олени Тихонюк. Техніка виконання та майстерність художниць досить рівнозначні, тож виокремити, де чия ілюстрація, майже неможливо. 
Гармонійним доповненням до книжки є три компакт-диски з музикою до казок Ніни Найдич. Автор музичних творів – композитор Юрій Шевченко. «Музичні казки» Ніни Найдич – безсумнівно унікальні. Новизна їх у поєднанні Літератури і Музики. Спільно вони розвивають уміння думати, слухати, відчувати та уявляти прочитане/почуте ще яскравіше. 
Джерело: https://biblgernvk.jimdo.com/