Ніна Найдич. "Василь Тимофійович мандрує" (уривок з казки «Про кота Василя Тимофійовича та його друга Емілія») — читати та слухати, відео

До дебютної збірки Ніни Найдич – відомої у мистецьких кругах музикантки та викладачки, входять три казки: «Казка про маленького страха», «Шварценеггер та «Осіння пісня», «Про кота Василя Тимофійовича та його друга Емілія». Історії про сучасних дітей у великому місті: безпосередніх і товариських, допитливих і вразливих. Що у міській товчії, серед галасливої всеядності та поверховості допоможе їм вирости гідними людьми, відкритими до чистої краси та добрих почуттів? Авторка дає на це відповідь. Це – МУЗИКА! Гармонійним доповненням до книжки є три компакт-диски з музикою до казок Ніни Найдич. Автор музичних творів, Юрій Шевченко, створив їх у знак подяки Ніні Найдич, яка свого часу була його музичною педагогинею.

Ніна Найдич

ВАСИЛЬ ТИМОФІЙОВИЧ МАНДРУЄ

(уривок з казки «Про кота Василя Тимофійовича та його друга Емілія»)

Завантажити текст цього уривку з казки Ніни Найдич "Про кота Василя Тимофійовича та його друга Емілія" (txt.zip) 

Василь Тимофійович побачив, що Петрик торкається клавішів, зістрибнув з підвіконня і влаштувався на своєму килимку під роялем. Кіт дуже любив музику. Коли його друг грав гами, Василь Тимофійович завжди сидів спокійно — хтось міг би подумати, що він спить. А тільки-но Петрик починав грати його улюблену мелодію, він чекав, коли розлетяться всі короткі ноти, і підспівував довгим звукам. Так було на початку і в кінці твору. А в середній частині, коли в басах звучала одна тривожна нота, кота наче накривало хвилею суму і на очах його з’являлися сльози. 
Василь Тимофійович любив дивитися на вулицю. Він стрибав на підвіконня, потім на балкон, звідти по гілці переходив на дерево — високе, з розлогим віттям — влаштовувався на своєму улюбленому місці і дивився вниз. Особливо його цікавили тролейбуси — такі дивні створіння з вусами, що росли догори. Тролейбуси були різних кольорів — червоні, зелені, жовті, сині — і зупинялись якраз напроти будинку. Коли тролейбус від’їжджав, на зупинці нікого не залишалося. Люди зникали. Василь Тимофійович знав: якщо довго сидіти, можна побачити, що тролейбуси повертаються. Він їх упізнавав. Спочатку з’являвся червоний, за ним зелений, жовтий і, нарешті, синій.
Він бачив спочатку вуса, потім весь тролейбус, проводжав його очима, коли той, рушивши з місця, набирав швидкості і невдовзі повертав за ріг. Але куди прямують, звідки з’являються ці дивні створіння і куди зникають люди із зупинки, Василь Тимофійович не знав, і це його непокоїло.
Одного разу кіт спустився з дерева, перейшов через вулицю і попрямував до зупинки. Дорогою він думав, що вуса у всіх його знайомих котів і навіть у деяких чоловіків, яких він бачив у дворі, ростуть у різні боки. Це нормально і навіть красиво. Цієї миті підійшов червоний тролейбус. 
Василь Тимофійович піднявся східцями в салон і сів на вільне місце біля вікна.
Тролейбус то зменшував швидкість, то спинявся, забрав на зупинці людей, але поважного кота, який спокійно сидів на м’якому кріслі і дивився у вікно, ніхто не турбував.
А Василь Тимофійович з цікавістю роздивлявся навкруги. Йому дуже подобалось отак їхати. Спочатку він бачив високі будівлі. Потім будиночки стали менші — деякі майже ховались за високими парканами, і було видно тільки дахи.
Нарешті тролейбус зупинився — мабуть, від утоми. Всі люди вийшли — навіть водій зі своєї кабіни. Але Василь Тимофійович залишився на місці. Кіт знав, що тролейбус повернеться назад, і чекав, коли той знову поїде. Так воно і сталося. 
У салон почали заходити люди, в кабіну піднявся водій, і, рушивши з місця, тролейбус поїхав тим же шляхом у зворотному напрямі.
І ось Василь Тимофійович побачив знайомі місця — їхній будинок, високе дерево у дворі, що простягло свої гілки до самого балкона.
На зупинці він хотів чемно подякувати водієві за прекрасну подорож, підійшов до кабіни і раптом, не спо дівано для себе самого, сказав: «МНЯВ-МНЯВ-МНЯВ-МНЯВ-МНЯВ!» І не просто сказав, а наче проспівав. Музикант, який їхав у цьому автобусі, почув: «ДО-МІ-СОЛЬ-МІ-ДО», але вирішив, що йому вчувається казна-що. А це були саме ті ноти, тому що Василь Тимофійович — не такий собі пересічний кіт, а дуже розумний і музично обдарований.
Він зайшов у двір, по стовбуру каштана видряпався аж до четвертого поверху, переліз на балкон, стрибнув з підвіконня в кімнату і влаштувався на своєму килимку під роялем. Петрик готував музичний урок і грав п’єсу, яка найбільше подобалася котові.
Але цього разу Василь Тимофійович не допомагав — не підспівував. Він згадував свою подорож і думав: як все-таки приємно мандрувати!

За матеріалами: Ніна Найдич. "Музичні казки". Малюнки Наталії Корнєєвої та Олени Тихонюк. Київ, видавництво "Веселка", 2015, 103 с.

Текст взято з книги: Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 1, 2 класах серії «Шкільна бібліотека». Укладання Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 64 - 67.

На відео: Казку Ніни Найдич. "Василь Тимофійович мандрує". Читає волонтерка Поліна Ганноцька спеціально для соціального проекту "Книги, що говорять". Музичне оформлення здійснила постійна волонтерка проекту – Оксана Радушинська. Відео оформив постійний волонтер проекту Андрій Студенок.
 

Більше творів Ніни Найдич на"Малій Сторінці":

До дебютної збірки Ніни Найдич – відомої у мистецьких кругах музикантки та викладачки, входять три казки: «Казка про маленького страха», «Шварценеггер та «Осіння пісня», «Про кота Василя Тимофійовича та його друга Емілія». Історії про сучасних дітей у великому місті: безпосередніх і товариських, допитливих і вразливих. Що у міській товчії, серед галасливої всеядності та поверховості допоможе їм вирости гідними людьми, відкритими до чистої краси та добрих почуттів? Авторка дає на це відповідь. Це – МУЗИКА! Гармонійним доповненням до книжки є три компакт-диски з музикою до казок Ніни Найдич. Автор музичних творів, Юрій Шевченко, створив їх у знак подяки Ніні Найдич, яка свого часу була його музичною педагогинею.

Більше казок на нашому сайті:

Чимало українських письменників творили казки. Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу. У розділі представлені казки таких авторів, як: Андієвська Емма, Андрусяк Іван, Білкун Микола, Васильчук Віктор, Вздульська Валентина, Вдовиченко Галина, Вінграновський Микола, Винничук Юрій, Вовчок Марко, Воронько Платон, Глібов Леонід, Гончарук Яків, Гринько Варвара, Денисенко Лариса, Дерманський Сашко, Дімаров Анатолій, Єгорушкіна Катерина, Жиленко Ірина, Жук Михайло, Забіла Наталя, Іваненко Оксана, Калинець Ігор, Керницький Іван, Коломієць Тамара, Королів-Старий Василь, Коцюбинський Михайло, Куліш Пантелеймон, Кротюк Оксана, Лепкий Богдан, Лірник Сашко, Липа Іван, Лотоцький Антін, Магера Микола, Майданська Софія, Малик Галина, Малицька Костянтина, Мацко Ірина, Мирний Панас, Нестайко Всеволод, Олесь Олександр, Перелісна Катерина, Підгірянка Марійка, Пономаренко Марія, Пригара Марія, Роздобудько Ірен, Самійленко Володимир, Симоненко Василь, Слабошпицький Михайло, Смаль Юлія, Стельмах Михайло, Стельмах Ярослав, Стороженко Олекса, Струтинський Василь, Сухомлинський Василь, Терен Віктор, Трублаїні Микола, Тютюнник Григір, Українка Леся, Франко Іван, Храплива-Щур Леся, Чубач Ганна, Чухліб Василь, Шевчук Валерій, Ярмиш Юрій.

 

Казки різних країн світу для дітей

Казки Еріха Распе, Ганса Крістіан Андерсена, братів Якоба і Вільгельма Грімм, а також - англійська, австралійська та угорська народні казки.