Марія Яновська. Поезії про рідну мову

   Марія Яновська

     НАША МОВА

Увібрала наша мова
Запах рідної землі,
Материнське щире слово,
Пісню в небі журавлів,
Спів трембіт, гірських потоків,
Гомін поля і лісів,
Синє небо, яснооке,
Дзвін пташиних голосів.

В рідній мові – мудрість слова,
В ній і сонце, і гроза,
І веселка кольорова,
Світла мамина сльоза.
Мов невичерпна криниця,
Щастя в ній і почуття,
Слово – ніжність, слово – криця,
Світ кохання і життя.

* * *

ЯКА БАГАТА НАША МОВА!

(зі збірки поезій "Не забувай")

Яка багата наша рідна мова!
Говориш, мов мелодія дзвенить.
Веде мене в дитинство рідне слово,
У юності моєї світлу мить.

Пекла бабуся пляцки на бритванці,
А зупу нам варила в баняку.
По хліб до склепу я спішила вранці,
На ноги мешти взувши, нашвидку.

Казала баба вуйкові повчально:
"Не грай вар'ята, сину, а вставай!
Не пащекуй мені, бо то нефайно,
Склади бамбетль і пий з горнятка чай!"

На здибанку ходили, чи на рантку,
Купатися всі бігли на ріку.
Як півень кукурікне на світанку —
Бадиль пололи в грядці й квітнику.

Залізком вуйко прасував сорочку,
А для фрезури гарний гребінь мав.
Нема коли лежати в холодочку,
Іде з шваґром рибалити на став.

До тети приходили коліжанки,
Крутили кучері на цвьики й бігуді,
Пацьорки мали, білі вишиванки,
Шпацирувати йшли, бо молоді.

На перший вечір йшли чи на музики,
І танцювали вальс під патефон.
Зустріти мріяли одного і навіки,
Вінок весільний снився і вельон.

Змінилось все: планшети,телефони,
Спішать у ресторан, у кнайпу, в бар.
Міняється і влада, і закони.
Лишилась мова — найсвятіший дар.

* * *

ВІД ПОЧУТТІВ ГЛИБОКИХ
ЛИНЕ СЛОВО...

Від почуттів глибоких лине слово,
Воно рядочком ляже на папір.
Симфонією лине серця мова,
Слова, вірші — душі моєї твір.

В тих строфах — енергетика чудова,
Нектар кохання і терпке вино,
В них шквал, веселка, щирість і розмова,
Гірські джерела, дощик заодно.

Поезія живе тисячоліття,
Крокує з нами  поряд кожен день.
Чуттів вінок, мелодії суцвіття,
Без неї не було б дзвінких пісень.

Життя, мов строфи ніжні і грайливі,
Пишу на радощах, коли сумна пишу.
Вітаю вас і будьте всі щасливі!
Я цвіт душі  сьогодні вам несу.

Я дивилася серцем на світ
Я дивилася серцем на світ.
Скільки добрих навколо людей!
Вони крила дали і політ,
Ту стежину, що в щастя веде.

 дивилась на білих птахів,
Мов закохане в казку дитя.
Дивував, зачаровував спів,
І здавалося — мрії летять.

В океані печалі та зрад,
Болю, відчаю і самоти
Віднайшла світлу мудрість порад
І добра непохитні мости.

Зустрічаючи підлість і зло,
В Бога сили просила не раз,
Не шукаючи помсти зело,
Обминаючи терни образ.

Залишивши в душі брудний слід,
Гублять віри проросле зерно.
Я здоров'я бажаю услід,
Бо навчилась прощати давно.

Я дивилася серцем на світ,
Забуваючи смуток, біду.
Не складаю іще заповіт —
До людей з теплим словом іду.