Зірка Мензатюк. Оповідання "Євшан" (з книги "Зелені чари") - читати та завантажити

Зірка Мензатюк

Євшан

(з книги "Зелені чари")

Завантажити текст оповідання Зірки Мензатюк "Євшан" з книги "Зелені чари" (txt.zip)

З глибини століть дійшла до нас цікава бувальщина, записана в одному з літописів. 
Князь Володимир Мономах узяв у полон малого сина половецького хана і тримав у себе як запоруку, що хижі степовики не нападатимуть на Русь. 
Ханське дитя виросло в златоглавому Києві, у княжому палаці, оточене зручностями й шаною, і його вже не вабило кочове життя. 
Коли Володимир помер, хан послав по сина свого найкращого співця Ора. Але ні половецькі пісні, ні вмовляння не зворушили юнацького серця. 
Той волів залишатися в Києві. Тоді як останній засіб старий співець дістав з-за пазухи пучок євшану. 
Густий запах - аромат степу - розлився в княжій горниці... В одну мить він збудив те, чого не збудили ні слова, ні спів.
- Краще у своїй землі кістьми лягти, ніж у чужій славним бути! - зі сльозами вигукнув ханський син.
"І прийшов до своєї землі. Від нього походив Кончак, що розтрощив Посулля, ходячи пішки з кітлом на плечах", - завершує свою оповідь літописець.

Ця зворушлива історія лягла в основу поеми Миколи Вороного "Євшан-зілля".

запитував поет, бажаючи розбудити байдужі до батьківщини серця. 

За свою чисту, жертовну любов до Вітчизни, зокрема, й за патріотичну поему "Євшан-зілля", у сталінський час він був розстріляний. 
За "гріхи" батька знищили і його сина, молодого письменника Марка Вороного.

Загадковий євшан знайти не важко, ним в Україні хоч гать гати, адже то - полин. 
У степу над Чорним та Азовським морем, над Сивашем його стільки, що степ сріблясто-сивого кольору, а степовий вітер незмінно пахне гіркуватим полиновим духом. 
Вчені називають ці сухі степи злаково-полиновими.
В Україні росте понад 20 видів полину. Той, що духмяніє в степах над морем, називається приморським. Загальнознаний полин гіркий. 

Є й полин білий, що зростає на крейдяних відслоненнях над Сіверським Дінцем; у Західній Україні у квітниках люблять садити полин Боже дерево. 

Відомий завдяки солодкому напоєві тархун (він же естрагон) також належить до полинів. Є ще й дуже пахучий сортовий лимонний полин, його вирощують у Криму, він використовується у виробництві парфумів. 

А полин звичайний, або ж чорнобиль, дав назву українській атомній трагедії, про яку було провіщено в "Біблії": "І засурмив третій Ангол, - написано в "Об’явленні святого Івана Богослова", - і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона..."
Чи не цей же вогонь провістив і геніальний Тарас Шевченко:

Аварія на Чорнобильській атомній станції стала дзвоном, який вдарив на сполох і збудив оспалий народ.
Як не дивно, але давні українські знахарі наділяли полин магічною здатністю захищати від лиховісних сил смерті, зокрема, від русалок.

У пору найбуйнішої зелені, у русальний тиждень (а він починався у четвер перед святом Трійці) русалки виходили на поля, на луки. Перестрівши там дівчину, русалка питала її:
-    Полин чи петрушка?
-    Петрушка! - відповідала ненавчена дівчина.
-    Ти ж моя душка! - раділа русалка й кидалася до неї, щоб залоскотати.
А та, що вміла поводитися з лісовими й водяними силами, відповідала:
-    Полинь!
- Сама ти згинь! - сердилася русалка й ховалася в зеленому житі чи траві.
Для більшої переконливості в ту небезпечну пору годилося ще й носити при собі полин: тоді ніяка нечисть не приставала.

І тепер на Зелену неділю разом з м’ятою, любистком, лепехою наші домівки замаює віщий євшан. Хай береже нас, хай будить оспалі душі!

 
За матеріалами: Зірка Мензатюк. "Зелені чари". Оповідання. Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош. Чернівці, Видавничий дім "Букрек", 2012 р., стор. 80 - 85.

Більше творів Зірки Мензатюк на нашому сайті:

"Колись малою я любила читати, сидячи на горісі. Гілля навколо було мов зелене шатро, я опинялася мовби в інакшому, таємничому світі. А ще, правду кажучи, я ховалася. Батьки не схвалювали мого читання-всього-підряд. Тепер розумію чому. Книжки — як друзі. Є серед них надійні і справжні. Є й такі, на які просто марнуєш час." (Зірка Мензатюк)