|
Андрій М'ястківський
Я НАПАМ'ЯТЬ ЗНАЮ
Я напам'ять знаю всі дороги
Поміж кленів та поміж дубів.
Адже в лісі бігав босоногий
Кликати веселих голубів.
У гаю берізку знаю кожну,
Знаю поле, що не має меж..
А інакше полюбить не можна
Землю ту, на котрій ти ростеш!
* * *
ЖИВЕ ДЗЕРКАЛЬЦЕ
Під вербою джерельце,
Наче дзеркальце.
Я до нього нахилюся,
В чисту воду подивлюся
І себе побачу в кім —
У люстерку водянім.
А торкнусь води рукою —
Стану дивною такою:
Заморгають швидко очі,
В кісках промінь затріпоче,
Ніс у хвильці попливе...
Справді, дзеркальце живе.
* * *
ЗЕЛЕНОМУ КОЛОСКОВІ
Зеленому колоскові
Співа жайвір колискову:
— Тебе вітер колихає,
Дрібен дощик поливає,
Рости в землю корінцями,
Виповняйся зеренцями!..
То не жайворон співає,
То Наталя вимовляє,
Жайвір з ранку і до вечора
Щось по-своєму щебече нам.
* * *
РОГАЧІ
У бабусі є рогач,
І на яблуні — рогач.
Той, бабусин,— у піч,
Мов погрітись захотів,
Другий сонечку навстріч
Полетів, полетів.
Той рогач і той рогач,
Не побачиш, то, хоч плач,
Не збагнеш, чому рогач.
* * *
ЧУК-ЧУК-ЧУКЕЧКИ
Чук-чук-чукечки, —
Ніженьки чукали,
Чукали на припічку,
На печі.
Лясь-лясь-лясоньки —
Рученьки ляскали,
Виліпили з тістечка
Калачі.
Зай-зай-зайчики,
Зайки-побігайчики,
Йдіть до нас обідати,
Ми ждемо!
* * *
ПИРІЖКИ
Пиріжечки, пиріжки,
Має кожен два ріжки.
Надкушу один ріжок...
Ой смачненький пиріжок!
* * *
КАЗОЧЧИН ПОДАРУНОК
До нашої теплої хати
Приходила казочка спати,
Та чи спала, чи не спала —
Колисанку колихала.
А як рано діти встали,
То гостинці гарні мали:
Тому — зайчик-стрибайчик,
Тому — котик-воркотик,
А найменшому — Іванку —
Дала казка вишиванку.
* * *
ЛІТАК
Понад моркву, понад мак
Пролітає мій літак.
Він — літак, а я — пілот,
Пробіжу через город,
Перескочу через рів,
Де літак, спочити сів...
Вдвох ми граємось отак:
Я — пілот, а він — літак.
* * *
БОСОНІЖ
Біло вишня зацвітає
Онде на осонні.
Я роззуюсь і до гаю
Побіжу босоніж.
А від гаю аж до річки,
Так там любо, мило.
Хай спочинуть черевички,
Ніжки не стомились.
* * *
КУЛЬБАБКИ
Долину оту квітчату
Попробуй за день сходи.
Кульбабки, немов курчата,
Розбіглися хто куди.
Я проса дам, щоб поїли,
Ще й крихіток принесу...
Не хочуть — берізка біла
Їм сипле смачну росу.
* * *
ДВІ ПІСЕНЬКИ ДЛЯ ДОЩИКУ
Од зайчат:
Іди, іди, дощику, густо,
Щоб росла в городі капуста!
Іди, іди, дощику чистий,
Щоб росло на дереві листя!
Прилинь, прилинь, хмарко крапчата,
Щоб стрибали в травах зайчата!
Од грибків:
Ми дощику хочемо —
Парасольки змочимо.
Дощик хай хлюпочеться —
Нам водиці хочеться.
Хай приходять діти в ліс —
Буде нас багато скрізь!
* * *
ПЕЧУ, ПЕЧУ ПАПКУ
Печу, печу папку,
Саджу на лопатку.
Печу, печу калачі —
Рум'яніють у печі.
Скоро, скоро на обід
Прийде татко, прийде дід.
Я їм папку покажу,
Я їм весело скажу:
«Печу, печу папку,
Саджу на лопатку,
Печу, печу калачі —
Рум'яніють у печі!»
* * *
ВІНИК
Із кімнати до кімнати
Ходить віник бородатий.
Він свою роботу знає —
Бородою пил змітає.
* * *
ВІТРЯЧОК
Між дерев, між гілок —
Сонечко веселе.
Взяв я в руки вітрячок,
Як біжу — він меле.
А спинився під кущем
Чи побіля жита —
Вітрячок мій над плечем
Теж стає спочити.
Як поволеньки ходжу,
Теж молоть не хоче,
А як знову побіжу —
Меле, аж туркоче.
* * *
ТУМАН
Ліг туман
На весь лан,
На курінь,
На ячмінь,
На баштан
Ліг туман.
А сонечко підкотилось,
Біля соняха спинилось
Та промінням туди-сюди:
— Ти, тумане, в норі сиди!
І утік туман у ліс,
Там у нірку заліз.
* * *
ЯК ДОЗРІЄ ЛЬОН У ПОЛІ
Як дозріє льон у полі,
Його смичуть, сушать, мнуть,
Полотно із нього тчуть,
З нього дітям шиють льолі.
Весь у квітах голубих,
Підростай, льоночку!
Льолі шиють для малих,
А мені — сорочку.
* * *
ІЗ БАБУСИНОЇ КАЗКИ
На високе дерево місяць вилазить,
Під високим деревом — гуси мої...
Зайчики вистрибують прямо з казки,
З тихої казки бабусиної.
Казка в клубочку, з якого панчішки
В'яже бабуся мені і Грицеві...
Журавлики-веселики ходять пішки
Між деревами, між копицями.
З бабусиної казки виросли дві берізки,
Покотилося стежкою золоте яєчко...
От і панчішки Грицеві — од кізки,
От і рукавички мені — од овечки.
— Носіть здорові...— бабуся ласкаво.
І Гриць у панчішках, як ведмедик, тупоче.
Ластівка вилітає з бабусиної казки.
Сонце крилечком черкнути хоче.
* * *
КАЗОЧКА З ПОЛЯ
Стільки у полі овечок білих!..
Хтось наполохав — до лісу бігли...
А ліс неблизько,
В лісі — вовчисько.
Ой леле, люди,
Що тепер буде?
Засумували сині волошки,
Та вийшов з яру Котигорошко.
У нього щоки — червоні ружі,
ї він сміливий, проворний дуже.
Дістав сопілку, узявся грати —
Вернулись з лісу всі овечата.
* * *
КОЛО
Де не глянеш — всюди кола,
Коло — сонечко над полем,
Коло — бублик і гарбуз,
Мостить коло чорногуз,
Коло школи колом — діти,
Вихор колом крутить вітер,
Коло — колесо, грибок...
Коло, коло — колобок!
* * *
МИ ЛІПИЛИ ГОРЩИК
Щоб зварити борщик,
Треба мати горщик.
А щоб горщика зліпити,
Треба глини намісити.
Ми ліпили — не зліпили,
Тільки руки забруднили.
Там некругло, там нерівно,
Знову все спочатку ми...
Вже не горщик — зліпим півня,
Квочечку з курчатками.
Глина ліпиться, як тісто,
М'яко, аж тювікає.
Мама кличе борщик їсти,
Півень кукурікає.
* * *
ВИСОКА ГОРОБИНА
Висока горобина
Ряба, ряба...
Намиста нароби нам,
Ти не скупа.
Підстрибують дівчатка:
— Зірвеш, авжеж...
— Оленка, Люся, Натка,
Марійка теж.
До школи йшла Ірина:
— Ану, ану,
Вам треба горобини,
То я зігну.
А ягоди іскристі,
При них листки...
В дівчаток вже намиста
По два разки.
Висока горобина
Ряба, ряба,
Намиста наробила,
Бо не скупа.
* * *
ЗБУДУВАЛА ХАТКУ
Збудувала хатку,
Піч і поличку.
Запрошу, я в хатку
Хитру лисичку.
Пиріжечків напечу
І лисичку пригощу:
— По одному хапай,
А курчаток не чіпай!
Та лисичка глянула
Й зникла —
По курчаток бігати
Звикла.
* * *
ПЕРЕКОТИПОЛЕ
Біг клубок, по полю біг,
Через виярок, моріг.
Біг, допоки бігти міг,
Попід клени, попід стіг.
Я ступив до нього крок,
Взяв рукою — коле...
І то зовсім не клубок —
Пе-ре-ко-ти-по-ле!
* * *
СЛИВА
— Я щаслива,— каже слива,—
Ворухнусь — на стежку злива...
— Ти,— кажу,— постій, як досі,
Ще зелена, ще не осінь.
Полетять у вирій гуси —
Ми самі всі сливи струсим,—
Зашуміла листям скраю:
— Коли так, то почекаю.
* * *
ЯБЛУКО
Гойдалося гойденя
На гойдалочці щодня,
Гойдалося проти сонця
Біля нашого віконця.
Гойдалося, гойдалося,
Поки з гілки зірвалося.
На стежині не розбилося
До кошика покотилося!
* * *
ОГІРОК
Біг струмок
У ярок,
А од нього за крок
Ріс маленький огірок,
І водиця у струмку
До смаку огірку,
Він корінчиками пив
І прекрасно в полі жив.
Жовтим цвітом у струмок
Задивлявся огірок.
Грівсь на сонці, слухав грім —
Тридцять пуп'янків на нім.
Листя того огірка
Розрослось аж до струмка.
Вже не пуп'янки, гляди,
Розрослися край зоди,
А вилежують боки
Величезні огірки.
* * *
ДЕ ХОДИЛА КІЗКА
Де ходила кізка,
Там зросла берізка.
Де ходив цапок,
Там росте дубок,
А де хлопчик походив,
Там високий льон вродив,
А де дівчинка ходила,
Там пшениченька вродила.
* * *
А МИ ПОЛЕ ПОПОЛОЛИ
А ми поле попололи,
Буде чисте наше поле.
А маленька Поля,
Що в біленькій льолі,
Вийшла на доріжку,
Стала на 'дну ніжку,
Каже:
— Жарко, ой жарко...
Припливи до нас, хмарко,
Дощику, дощику, припусти,
Дай пшениці, житечку дорости!
Злива поле поливала,
Зливі того поля мало...
Поливала липи й клени,
Поливала луг зелений,
Явора, тополю
І маленьку Полю.
* * *
ПЕРЕЛЯК
Розтривожилися кури:
«Куд-кудак! Куд-кудак!»
Почалася щура-буря —
На подвір'ї переляк.
Листя сиплеться із липи,
Стало жовто у дворі,
Дуб жолудики розсипав,
Тяжко стогне угорі.
«Що це буде? Що це буде?—
Каже курка: — Ко-ко-ко!»
Заховався в халабуду
Навіть сміливий Рябко.
«Шу-шу-шу..!»— шепочуть віти,
Ронять листя в тихий рів,
А це ж вітер, просто вітер,
Вітер з поля налетів.
* * *
ЗАЙЧИК МІСЯЦЯ НАДГРИЗ
Чи тепер, чи колись
Із солодким хрустом
Зайчик місяця надгриз —
Думав, що капуста.
Місяць скік та й утік
В небо синє-синє
Не кружок-колобок —
Тільки половина.
Заховався, повис,
Де хмарки, мов хустя...
Зайчик місяця надгриз —
Думав, що капуста.
* * *
ВЕСЕЛОЧКА
Я барвиста веселочка,
Маю сім кольорів,
Засвітилась над селами,
Над лісами вгорі.
Житу жовтого кольору
Подарую в жнива,
Соковито-зеленого
Буде мати трава.
А ясного блакитного
Небу дам назавжди,
Світанкового синього
Залишу для води.
Непомітно погаснувши,
Упаду між дубів...
Так ніколи нічого я
Не лишаю собі.
* * *
МІСЯЦЮ-КРАСЕНЮ
Місяць здіймається вгору та вгору...
Місяцю-красеню — колобок,
Ти відчини нам чарівну комору
Повну зірок,
Місяцю-красеню,
Повну зірок.
Він прихилився при тихім горісі,
Ясне проміння зронив.
Ключ задзвенів, заскрипіли завіси,—
І відчинив.
Місяцю-красеню,
Відчинив.
Сон чи не сон — заіскрилися зорі,
Грають веселками скрізь.
То не комора, а ліс неозорий,
Ліс...
Місяцю-красеню,
Ліс.
* * *
У САДУ
У саду дитячий сміх,
Мов струмки-потоки.
Осипається горіх
На чотири боки.
Дітлахи біжать малі
Стільки їм потіхи!
Зародили у селі
Золоті горіхи!
|
|
