Андрій М’ястківський, оповідання

"Опромінений спалахом соняхів": М'ястківський Андрій Пилипович - поет, прозаїк, драматург, перекладач (1924 - 2003)

Народився Андрій М'ястківський 14 січня 1924 року у селі Соколівка Крижопільського району Вінницької області. 1939 року після семирічки вступив до Тульчинської фельдшерсько – акушерської школи, навчання в якій перервала війна. З квітня 1944 до травня1945року перебував на фронті, брав участь у боях як солдат – автоматник, згодом був працівником дивізійної газети. Демобілізувався у 1946 році, а наступного року закінчив згадану школу в Тульчині. Працював фельдшером, а з 1953 – учителем в рідному селі. У 1953 – 1960 роках навчався заочно на філологічному факультеті Вінницького педагогічного інституту. Був членом Вінницького обласного літоб’єднання. 1955 року перейшов на редакторську роботу у видавництво «Молодь» у Києві. Згодом працював у інших видавництвах та редакціях журналів. Перший вірш надрукував 1983 року у вінницькій обласній газеті «Молодий більшовик». Перша поетична збірка «Над Бугом – рікою» вийшла 1955 року. У наступні роки видав книги лірики: «Там, серед поля» (1958), «Обрій» (1959), «Тятива» (1963), «Переселення зірниць» (1972), «Дорога через молодість»(1973), «Руки над колосками (1977), «Пізня райдуга» (1984), «Мелодія високої трави» (1988) та інші.

Ряд віршів було покладено на музику. Особливої популярності набули пісні «На калині мене мати колихала» та «Підкручу я чорнії вуса» (муз. В. Верменича).

Поет написав 13 збірок віршів для дітей: «Киця прокидається», «У роботі щохвилини помагають нам машини» (1959), «Буслові імена» (1968), «Яблука для мами» (1969), «Острів Зеленого Селезня» (1972), «Кличемо горличку» (1979), «Живе дзеркальце» (1984) та інші.

А.П. М’ястківський – автор романів «Жито на камені» (1960), «Місяць вересень» (1965), «Земля – не мачуха» (1974), «Іван Отара», «Лють» (1996), повістей «Вирій» (1965), «Хлопці з Бубни» (1967), «Червоні черешні» (1971), «Через вогонь» (1971; про академіка Д. Заболотного), «Фет – Фрумос і Котигорошко» (1978), книг новел і образків: «При світлі соняшників» (1967), «Айстри минулої осені» (1981), «Після п’яного дощу» (1989) і п’єс: «Донька Білої Берези» (1970), “Бенгальський килим» (1980), низки перекладів з білоруської, єврейської, румунської, таджикської та інших мов. Член СПУ з 1955 року. Серце Андрія Пилиповича М’ястківського перестало битися 17 листопада 2003 року.

Автор: Крижопільська ЦРБ

Джерело: http://irp.vn.ua/

Андрій М’ястківський, "Сію, посіваю" (оповідання для дітей)

"Щовечора перед Новим роком дідусь Демид навчав Андрійка щедрувати: "Щедрий вечір, хато-світлице, сійся-родися, житечку, пшенице!.." Андрійко співав разом з дідусем та уявляв, як він прийде із дзвіночком до дядька Івана, потім до дядька Юхима і сам лунко, як дзвіночок, щедруватиме. А йому за це дякуватимуть, пригощаючи цукерками, горіхами..." (Андрій М'ястківський)

Андрій М'ястківський. "Вишиванка" – ілюстрована збірка оповідань для дітей

До ілюстрованої художником Васильом Химочкою збірки "Вишиванка" увійшли короткі оповідання Андрія М'ястківського: "Неня", "Наш рід", "Вірші Тараса Шевченка", "Сонечко", "Хлібчик", "Люлі-люлі, люба лялю", "Марійка", "Випав зубчик", "Жай-жай", "Весело було", "Пустотливий дощик", "Щедрівочка".

Андрій М’ястківський, "Мудра голка" (оповідання)

"Марійка любила дивитись, як мама вишиває квіти. Червона нитка до зеленої, до жовтої... Так гарно виходить. Чорнобривці, айстри, волошки, барвінок... "Мамо, дай мені голку, полотна і ниток. Я теж хочу вишивати", — якось попросила Марійка..." (Андрій М’ястківський)

Андрій М'ястківський, оповідання "Великдень"

"Ми довго чекали Великодня. Дивились на іній - уявляли білий вишневий цвіт. Вербної неділі принесли з церкви освячену лозу. Хльоскали нею тата, маму, братиків, сестричок — так проганяли зиму, приказуючи: «Не я б'ю, лоза б'є... тиждень — Великдень, Недалечко червоне яєчко!» Чекали Великодня..." (Андрій М'ястківський)