БІБЛІЯ ДЛЯ ВСІЄЇ РОДИНИ
СТАРИЙ ЗАПОВІТ
ДОНЬКИ ЛОТА
Бут., 19:30—38
Лот пішов із Цоара й оселився в печері на горі разом з обома доньками.
Якось старша донька запропонувала молодшій:
— Батько наш старий, а чоловіків у цій стороні нема, аби вони прийшли до нас, як це діється по всій землі. Давай-но поночі підпоїмо батька вином і ляжемо з ним. І з’являться в нас нащадки від нього.
Так вони й учинили, і прийшла старша й поклалася з батьком. А той не тямив, коли прийшла вона й пішла.
Наступного дня старша донька сказала молодшій:
— Нумо й цієї ночі підпоїмо батька й ти покладешся з ним.
Так і вчинили, і обидві доньки завагітніли від свого батька Лота. Згодом старша назвала сина Моав (тобто «від батька»), а молодша назвала сина Бен-Аммі (тобто «син народу мого»). Від Моава пішов народ моавів, а від Бен-Аммі — амоніти.
* * *
ІСАК
Бут., 21:1—8
Як обіцяв Господь, так і сталося: в Авраама, якому було вже сто років, і Сарри народився син. І назвали його Ісаком.
Сарра дуже дивувалася, що в неї на схилі віку народилася дитина. Вона казала:
— Люди сміятимуться, коли довідаються, що я годую груддю немовля.
Минав час. Ісак, улюбленець усієї родини, певного часу був відлучений від грудей. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.
* * *
ЗНЕДОЛЯ АҐАРИ
Бут.у 21:9-21
Тепер, коли побачила Сарра, що син Аґари глузує з усього, вона почала домагатися від Авраама вигнання невільниці й Ізмаїла як можливого спадкоємця. Не до душі було це Авраамові, але Бог пояснив йому, що нащадки його мають піти від Ісака, а від Ізмаїла має піти інший народ.
Тоді Авраам узяв бурдюк із водою та хліба, дав Аґарі й вислав її разом із дитиною.
Коли скінчилася вода в бурдюку, мати покинула дитину під кущем, а сама сіла на відстані пострілу з лука, бо не могла бачити, як гине дитина. Сиділа та вмивалася слізьми. Аж ось почув Бог голос хлопчини, і Янгол Божий з неба пообіцяв Аґарі вивести з її сина великий народ.
У матері наче очі прозріли — вона побачила джерело, набрала води й дала хлопцеві пити. Бог залишився з хлопцем, і він виріс та став лучником у пустелі Паран.
* * *
БОГ ВИПРОБОВУЄ АВРААМА
Бут., 22:1—19
Якось забажав Бог випробувати Авраама: чи твердо вірить він Йому й чи ладен коритися.
І Він мовив:
— Аврааме! Візьми свого улюбленого єдиного сина, піди в край Морія, зійди на гору і там віддай його Мені в цілопалення як офіру.
Тож рано Авраам підвівсь, осідлав осла, наколов дров на цілопалення та й рушив з Ісаком і двома слугами у дорогу.
На третій день Авраам ще здалеку помітив призначене місце й наказав слугам:
— Побудьте тут з ослом, а я з хлоп’ям піду он туди. Ми вклонимося Богові й повернемося назад.
Узяв Авраам дрова цілопалення, поклав на Ісака, а сам узяв кресало, ніж, і далі вони пішли удвох.
— Тату! — запитав Ісак.— Ось дрова, кресало та ніж. Де ж ягня, яке ми віддамо Богові у цілопалення?
— Бог подбає собі про ягня на цілопалення, синку,— відповів батько, й вони разом продовжували йти.
Коли вийшли вони на те місце, яке призначив Бог, Авраам спорудив жертовник, розіклав на його камінні дрова, міцно зв’язав Ісака, поклав його на дрова на жертовнику і вже намірився ножем, щоб зарізати сина на жертву Богові.
Але цієї миті Янгол Господній гукнув до нього з неба:
— Аврааме! Не чіпай хлопця, не роби йому нічого! Тепер Я знаю, що ти боїшся Бога. За те, що ти Мене послухав, Я благословляю тебе та всіх твоїх нащадків.
Тут Авраам озирнувся і побачив барана, котрий заплутався рогами в чагарнику. Цього барана Авраам і пожертвував Богові в цілопалення замість Ісака.
І назвав Авраам те місце «Господь догледить». Сьогодні люди так і кажуть: «На цій горі відкривається Бог».
А потім Авраам забрав слуг, і всі разом подалися до Беер-Шеви, де він і оселився.
* * *
РЕВЕКА ВИХОДИТЬ ЗА ІСАКА
Бут., 23:1-3, 10-16, 20; 24:1—7, 10-67
Сто двадцять сім років було Саррі, коли вона померла в Кіріят-Арбі, себто в ханаанському Хевроні. Авраам ревно оплакував її й вирішив поховати з шаною. Він купив ділянку землі при людях в хетита Ефрона і поховав Сарру в печері Махпела* на полі проти Мамре, тобто Хеврону. Так у роду Авраамовому з’явилася гробівка** в ханаанській землі, обіцяній Господом його нащадкам.
Тим часом ще примножилися роки Авраамові. І ось він доручив своєму рабу, що рядив над його майном, аби той вирушив у далеку дорогу в Арам-Нагараїм*** — на батьківщину Авраамову, де мешкала родина його брата Нахора. Там раб мав вибрати дівчину й привести її як дружину Ісакові.
Раб присягнув, що ретельно виконає наказ. Він узяв десять верблюдів і різні скарби свого пана і рушив до міста, де мешкали діти Нахорові.
І от якось увечері він зупинив своїх верблюдів біля криниці, що була неподалік від міста. Це було о тій порі дня, коли жінки виходили по воду. І раб звернувся до Господа з молитвою: «Господи Боже мого пана Авраама! Надішли мені сьогодні назустріч ту, яку я шукаю. Нехай дівчина, в котрої я попрошу напитися і котра напоїть і мене, і моїх верблюдів, виявиться тією, яку Ти призначив для Ісака».
Не встиг він вимовити ці слова, як з’явилася із дзбаном на плечах Ревека (або Рівка, як її вдома називали), що народилась у Бетуїла, сина Мілки, дружини Нахора — Авраамового брата. Була то дівчина прегарна з виду, незаймана. Вона зійшла до джерела, набрала повний дзбан води й вийшла нагору. Слуга побіг назустріч їй та й сказав:
— Дай-но напитися з твого дзбана!
А та відказала:
— Напийся, пане!
І вона хутенько зняла дзбан на свою руку і напоїла його. А напоївши його, сказала:
— Я зараз понапуваю і твоїх верблюдів.
І понаносила води до пійла. І ще до криниці побігла набрати, і набрала води всім його верблюдам. А чоловік мовчки придивлявся, чи ж оце йому пощастить з Господньої ласки.
Отож, як перестали верблюди пити, він узяв золоту сережку вагою півшекля і два золоті наручні**** вагою на десять шеклів золота й спитав:
— Чия ти дочка? Скажи ж мені, чи в домі батька твого є місце для нас ночувати?
Вона відказала йому:
— Я дочка Бетуїла, сина Мілки Нахорової. У нас і соломи, і паші багато, є й місце ночувати.
Слуга вклонився Богові доземно й сказав:
— Благословенний Господь, Бог пана мого Авраама, що дотримав Своєї ласки й відданості моєму пану! Оце Господь привів мене до дому братів мого пана.
Дівчина побігла й переповіла матері про цю пригоду. А в Ревеки був брат Лаван. Він побіг до того чоловіка біля джерела. Брат побачив сережку та наручні на руках сестри, почув її оповідь та запросив слугу:
— Увійди, благословенний Господом! Чого стоїш надворі? Я приготував і господу, і місце для верблюдів.
Удома слуга розповів про долю Авраама, про Сарру та про Ісака; про те, нащо його послали і як він знайшов Ревеку, та попросив відпустити її Ісакові за дружину. Батько й брат Ревеки відповідали:
— Від Господа вийшла та річ: ми не можемо сказати тобі нічого злого чи доброго. Ось перед тобою Ревека, візьми та йди, і нехай вона стане за жінку синові пана твого, як Господь звелів.
Слуга вклонивсь до землі Господові, вийняв срібний і золотий посуд та шати й дав Ревеці, а також дав коштовні речі її братові та матері. Відтак усі їли й пили та ночували. А коли рано встали, слуга сказав:
— Відішліть мене до мого пана.
І відпустили вони Ревеку з нянькою та Авраамового слугу з його людьми додому.
Вийшов Ісак надвечір на прогулянку в поле, підвів очі й побачив верблюдів. І Ревека звела очі й побачила Ісака. Вона злізла з верблюда і спитала слугу:
— Хто той чоловік, що полем іде нам назустріч?
А слуга відповів:
— То мій пан.
Вона ж взяла намітку й накрилась. А слуга про все розповів Ісакові. І впровадив Ісак її до намету Сарри, матері своєї. І взяв він Ревеку за жінку, покохавши її. Це стало йому розрадою після смерті матері.
* Махпел — назва означає «подвоєна»; тобто — велика печера на два поверхи.
** Гробівка — місцина для поховання; гроб.
*** Арам-Нагараїм — Арам двох річок, по-грецькому — Месопотамія.
**** Наручні — браслети.
За матеріалами: Біблія для всієї родини. Переклад з грецької та укладання Лесь Герасимчук. Харків, видавництво "Торсінг Плюс", 2006, стор. 32 - 37.
Більше переказів Біблії для дітей та дорослих з ілюстраціями на нашому сайті: