Галина Римар. "Казка про надзвичайно обдаровану Рибку"

 

Галина Римар

Казка про надзвичайно обдаровану Рибку

(Ілюстрації Вікторії Марчук)

 

Завантажити текст казки Галини Римар "Про надзвичайно обдаровану Рибку" (з книги "Полінчині казки") (txt.zip)

 

І

Принцеса присіла на березі моря біля бронзової Андерсенової Русалоньки, створеної Едвардом Еріксеном, і задивилася у воду. Хвильки одна за одною неспішно линули до берега і заколисували її думки.

Вона дуже сумує за отчим краєм, своїми рідними, бо такі незвичні інші традиції, мова... І тут їй стало спокійно. Згадалося, як казку про Русалоньку їй малій читала вдома, в Україні, мила матуся. Вона спілкується з ненею майже щодня й кілька разів на рік за можливості провідує її.

Сьогодні вихідний, тож Іванна зі своїм чоловіком прилетіли зі Стокгольма, столиці Швеції, до Копенгаґена - столиці Данії (тут лише годинка льоту).

У Габріеля задзвенів телефон, він чемно вибачився й відійшов поспілкуватися з кимось, а Іванна слухала звуки моря. Вона любить воду. І польоти...

ІІ

Того ж дня у Балтійському морі на світ з'явилася маленька Рибка і попливла з цікавістю вивчати весь світ.

(Через рік вона стане ось такою:

 

Її родове ім'я - Синець звичайний).

Маленька плавала і знайомилася з усім світом, з іншими рибками.
А була такою кумедною, жвавою й верткою, що нею просто не можна було не милуватися!

Риби першими представлялися їй:
- Вітаю, малесенька! Радий бачити тебе у нашому Водному Царстві! Я - Сарган звичайний.

 

 

- Калкан великий, радий знайомству!
- Калкан гладенький, вельми приємно!

- Я - Глось, мила юна панночко...

- Вітаю, я Бабець малоротий! - припливла близько до маленької невеличка рибинка. Хочеш - я проведу тебе трішки, поки більші камінчики не закінчаться - бо я між них маскуюся.
- Це дуже люб'язно з Вашого боку, шановна пані! - відповіла Рибка.
- У нашої малої інтелігентність і чуття гармонії й міри в крові! - шепнула рибина своїй подружці, що повільно пропливала повз них і за всім уважно спостерігала.

- Я - Риба-меч, малечо! Коли хто ображатиме - клич! - почулося здаля.
- Дякую, пане! - гукнула Рибка.

 

 

- Не вір лукавому! - попередила Рибку попутниця. - ...Ну що ж, щасливої тобі подорожі, маленька, я далі не пливу!
- Ґречно Вам дякую!

Віддалік пролунав безпорадний зойк жертви Риби-меча. Та Рибка вже попливла і того не почула.

А маленькі Колючка триголкова й Колючка дев'ятиголкова лиш кивнули їй та й шмигнули вниз, подалі від Меч-рибини.

А наша мала пливла й пливла далі.

І побачила рибу, яка заривалася в пісок.
- Здоров, малюня, я - Дракончик великий, - прошепотіла та. - Запливай якось, потеревенимо!
Рибка відчула лицемірний холод у словах цієї особини, та й її очі про все самі сказали. І мала попливла без зупинки далі.  

- А Ви хто? - запитала трохи згодом Рибка у химерної рибини.
Я - Рогатка чотирирога, будьмо знайомі! - озвалася та.

- Дуже приємно! - мовила Рибка.

 

 

Скоро між водоростей ще почулися голоси:
- А мене звуть Лисун малий.
- А я - Лисун звичайний, радий знайомству!
А за ними:
- Я - Солія, теж звичайна.

- Ой, ой, звичайна! - насмішкувато втрутився звичайний Лисун, - Теж мені, звичайна. - І мовив до Рибки:
- У риб очі по два боки - а у неї справа!

Рибка придивилася - то так дійсно. Та нічого не сказала. Тільки ввічливо попрощалася з рибиною:
- Бувайте, пані Соліє! Якось зустрінемося!

А Лисун показав Рибці на дно:
- Дивися тут уважно! Он, наприклад, - Морська лисиця в піску замаскувалася - та, що з родини ромбових скатів. Вагою - до 4 кг! Зверху несподівано може й інша така швидко напасти - рот у них знизу! А низ у лисиць, щоб знала, білий. Їх мальок з першого дня уже має довжину 12 см!..

 

- Дякую за попередження! Це дуже люб'язно з Вашого боку.

    І Рибка вже вела себе дещо обережніше.
    
    І побачила, як із-за водоростей на неї спрямувала погляд якась довга, як мотузок, істота!    

І тут за Рибкою погналася ця тридцятисантиметрова довгоноса риба-Голка або морська Голка-Трубкорот, що любить плавати на невеликій глибині біля берегів чи русел рік. А маленька петляла, петляла між рослинами - і таки зуміла відірвалася від неї!

 

 

А коли оглянулася, то побачила, як людська рука вихопила з води ту тварину.

Мала скоро припливла на мілину і почула чиїсь голоси на березі. Повернулася й побачила красивих молодих людей. Потім чоловік відійшов. Дівчина задивилася в небо, кудись вдалечінь, тоді неголосно почала наспівувати Шевченкової на музику Кирила Стеценка:

 

                                                                    

ІІІ

А Рибка підпливла ближче до дівчини і привітно захлюпала до неї плавничками, ніби про щось хотіла їй сказати. Іванночка опустила руку до Рибки, і та довірливо запливла у її теплу долоньку.

День був хмарним. Але тут раптом Сонечко кинуло їм свої теплі щедрі промінчики й зігріло.
- Рибонько, я не розумію, про що ти намагаєшся мені сказати...
І тут з плеча бронзової Русалоньки злетіли дві проворні феєчки, які теж заслухалися співом вродливиці, та й підлетіли до них.
- Рибка мріє навчитися говорити твоєю мовою, - пояснили вони.
- Он що! Дуже вдячна вам, малесенькі, за підмогу! Як славно!..  - здивувалася Принцеса.
- Ну що ж, спробую тебе чомусь навчити, - мовила вона до Рибки і назвала їй усі 33 літери алфавіту своєї мови.
- Рибка каже, що це багато! Та вона готова працювати, але переймається, як бути ближче до тебе, Іванночко, - переклали думку Рибки феї.  
- Чи це можливо? Адже Рибам потрібна воля і водний простір... А ми скоро повертаємося у Швецію...
І феєчки вигадали:
- То ми допоможемо просто перемістити Рибку в інший кінець моря, ближче до тебе.
- Ти згодна, маленька? - запитали вони у Рибки по-риб'ячому.
І Рибка погодилася.
- Рибка рада побачити більше світу! - пояснили Іванні феї. - Ну, бувайте, нам пора, ми поспішаємо! - та й полетіли.
А Рибка вже чекала на Іванну. (Феєчки ж про все знають. Як і про те, де любить бувати Принцеса біля моря)

Час летів...
Іванночка приходила до моря, коли мала вільну хвильку. І Рибка щодня на неї чекала.
Принцеса ж була терплячою учителькою...

Минуло кілька місяців - і Рибка гарно заговорила, вона дійсно виявилася дуже сумлінною ученицею!

 

Хто б міг лише подумати, що через півроку вона вже почне співати! Та й для репертуару вибере наші народні пісні!

І скоро про співучу Рибку дізнався увесь світ!

Усі дивувалися:
- Ну коли навіть заморська Рибка полюбила Українську Мову, то ця Мова дійсно неймовірно прекрасна, вона надзвичайна, особлива! - говорили.

Іванну з Рибкою запросили до Києва й створили їм добрі умови для проживання й занять творчістю.

 

 

Молоді українські вчені сконструювали для Рибки унікального акваріума з мікрофоном. Аби їй зручно було мандрувати світом з концертами. І в одному своєму інтерв'ю Рибка передбачила, що скоро Україна стане багатою і процвітаючою.
А світ дуже зацікавився вивченням милозвучної, мелодійної Української Мови.

Іванночка знайшла у Вікіпедії про свою здібну й працелюбну ученицю Рибоньку ось що: "Синець звичайний (Ballerus ballerus) — риба родини коропових. Довжина до 30 см (іноді більше), вага до 1 кг (найчастіше 200 — 300 г). Поширений у річках і великих озерах басейнів Балтійського, Каспійського, Чорного й Азовського морів... В Україні малочисельний."

Дива ж дійсно бувають!

Казка люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".