Галина Мирослава (Галка Мир). "Хоч там що, а я росту" – збірка віршів для дітей

Чиї ручки

Тосі-тосі рученята,
Тупу-тупу ноженята
Тішать маму, тішать тата.
— Чиї ручки й ніжки?
— Злати. 
Золотого дитяти!

* * *

Вже близько

Повзе мама на колінцях,
Тато накарачки,
Навперейми малюкові,
Навзаводи. Лячно
Він під ліжко швидко лізе,
Вже й не видно п'ятки,
А як звідти вилізати,
Геть не має гадки.
Просить мама: ,,Повертайся",
Просить тато:,,Сину,
Навпочіпки не ставай,
Зачекай, я вийму.
Не журися і не плач -
Можна все владнати.
Тато з мамою вже близько,
Будуть помагати.''

* * *

Для такого друга

Наша папуга
Мала друга —
Маленького Матвія,
Що все вміє.
Особливо співати
На весь світ,
На всю хату.
Для такого друга
Заспіває кожна папуга.

* * *

На тарелі

У дитини на тарелі
Свято — дві морелі,
Скибки та пластинки сиру,
Чверть банана, пів інжиру,

Ціла помаранча, кашка.
Тільки їж, еге ж, будь ласка.
Про запас лежать ще з грушки
Три, а може й більше, смужки.

Тільки що там під столом?
Котик з песиком? Обом
Кашки хочеться та сиру.
А ділитись треба щиро.

* * *

Два дні в школі

По горбиках і горбинках
Долу йде, долінь, дитинка.
Не лінива, не кваплива,
Мила, добра і кмітлива.
Зацікавилась хмаринка:
— Серденько моє, дитинко,
Звідки знаєш, що з гори
Надуважно треба йти?
Усміхнулася Марічка
З двома ямками на щічках.
І сміливо вголос д'горі:
— Я вже другий день у школі.

О якби ж то

— О якби ж то не Марійка,
Непосида, непостійка,
Не справляла побігусі,
Не були б ми тут у лузі.

О якби ж то, якби так, —
Казав гусоньці гусак, 
— Ми б сьогодні у неділю
Вилежалися на сіні.

Вичесали би пір’їнки,
Починаючи від спинки,
Визбирали би  пушок
Для новеньких подушок.

* * *

Хоч бери

Лапки лапають сніжок
Білий та лапатий.
Тільки весь не забереш —
Біжи по лопату.
Відгрібати треба все:
Браму, буду, щічки,
Вушка, носик, стежку й ще
Пташкам годівничку.

* * *

Їжатець

Дуже образився дикобраз,
Кажуть йому:
— У перший Д клас
Йди, їжате́ць,
Перших класів аж шість,
Табличка на дверях про все розповість.
Там, де написана літера Д*,
Вчителька перша тебе радо жде.
Серце вистрибує майже навиліт,
Хвостик трясеться невтримно, вже й цілі
Голки відскакують в сторони. 
 — Я, —
Каже малеча, 
— Знаю лиш А,
В неї трикутникова голова.
Мама сміється:
 —  Та Д* — майже А,
Хіба прямокутна його голова. 

* Д - "де", не "д".

* * *

Їжук

А їжак, отой їжук —
Надто сиромудрий жук,
Він ще той кабанчик!
Одягнув жупанчик
І на спинку й на бочки,
Як ялинка голочки.

Гарна вдача

Їжачиха та їжачич
Їй-бо гарну мають вдачу,
Якщо їжно понаїлись
І нітрохи не втомились.

Їжорибка теж така,
Як молюска упійма,
Не їжачиться тоді -
Тихо бавиться на дні.

* * *

Добре

— Добре ж то, добре, —
Сказав доберман.
—  Хай зустрічає нас океан.
Радий я, 
Раді ми — 
Кажуть, що
Буде на березі радіо.

* * *

Ворони

Дві ворони, як барони,
Сіли їсти макарони.
На гостині був і грак,
Який дякував: ,,Крак-крак".

* * *

Мабуть

Якось чорний грубий кіт
Вийти захотів у світ
Білий-білий.
Там з набілом непогано:
Молоко, вершки, сметана
Біла-біла.
Спершу дві передні лапи
З сідавки стягнув канапи
Через силу.
Потягнув під себе ногу,
Ліву задню, тільки й того —
З тилу
Права ніженька пропала,
Зачепилась, вгрузла, стала
І не йде.
— Щось мене та не пускає,
Мабуть, подрімати маю
Ще.
І заплющив оченята.
Буду спати, спати, спати.

Мур-мур

Гонить по подвірку пес.
Злющий. Всім морока.
Хтось утік, а хтось завмер,
Вгруз і ані кроку.
Котик Жмур
Подався на мур.
На високий дуже.
Та й заснув.
Хропе мур-мур
І йому байдуже.

* * * 

На гойданці

На гойданці у сутінках
Мале вороненятко
Гойдалося на гілочці,
Не спішило спатки.
Туманіло навкруги,
Лебідь плив додому,
Насувалася на ліс вечорова втома.
Позіхали по кутках
Інші воронятка,
А мале туди-сюди,
Розлітались п’ятки.
— Що з тобою нам робить? —
Бідкалась матуся.
— Де ж той сонько забарився?
Піду подивлюся.

* * *

Не ледащо

Зайчик-підростайчик,
Вушками вітайчик,
Любить з капустинки
Робити хатинки,
З морквинки хлоп'яток,
Ще вміє з зерняток,
Кори і грибочків
Робити візочки.
Ти питаєш нащо,
А я кажу: ,,Не ледащо!"

* * *

Баба пражила молоко

Баба пражила молоко.
Кіт нявчав і чекав уперто.
Баба пражила молоко
Учетверте.
Кіт не міг зрозуміти, чим
Молоко бабі не догодило,
Він сирого попив би й з тим
Пішов спати, бо геть не мав сили.
Баба пражила  допізна,
Поки те на плиті не скипіло.
Кіт голодний і баба зла…
Хоч би старку стягти, та ба
І туди навіть не пустила.

Скоромовка

Перший хлопчик каже вперше,
Що не знав, що буде першим.

Другий друг, а з ним другиня
Пругко пружаться й пружинять.

Третій каже, що як тре,
Він що треба, те натре.

Ще б четвертий у четвер
Четвертну ділив на чверть.

П’ятий йде по п’ятачку
П’ятами по патичку. 

* * *

Нехай-но

Розкривалися стулки неба,
З його мушлі виходило сонечко.
Ніч бурчала:
— Нехай-но
Негайно
Забирається і не шкодить.
А воно усміхалось приязно
І здивовано  кліпало віями.

І було в ньому стільки щирості,
Що хотілось літати і мріяти.
Присоромлена ніч бігла східцями,
Десь донизу. Кому її треба,
Коли день обійняв обійстя 
І поширився на все небо?!

* * *

Равлик

На світанку серед дров
Павлик равлика знайшов.
Попросив його:  
— На трішки
Вийми, прошу тебе, ріжки.
З усіх сил прохав малечу —
Допросився аж під вечір,
Коли впроміж різних справ,
Таке собі пригадав:
— Равлик-павлик, вийми ріжки,
Дам тобі я кашки трішки.

* * *

Загадка

Хай що буде, я не сплю,
Хоч як просять сісти, йду.
Хоч там що, не повертаюсь,
Йду незмінно, не спиняюсь.
(Час)