|
Тетяна Строкач
МАЛО ВСЕ ПРО МОВУ
ЗНАТИ
Мила, осяйна, барвиста,
І сонячна, й росяниста,
Ніжна, лагідна, ласкава,
Неповторна і цікава,
І прадавня, і правдива,
Рідна, щира, жартівлива,
Веселкова, світанкова,
І джерельна, й барвінкова,
І виразна, й промениста,
Розмаїта, урочиста,
Солов'їна і співуча,
Калинова й дуже влучна,
Чиста, мудра, щебетлива,
І дотепна, й гомінлива,
І м'яка, і пишна, й красна,
Незнищенна і прекрасна,
Милозвучна і щемлива,
Іскрометна і грайлива!
Мало все про мову знати!
Нею треба розмовляти!
* * *
РІДНА МОВА МОЯ
(акро-вірш)
Р озмовляй українською, рідною,
І дивуй милозвучною піснею.
Д аруй казку народну чарівную,
Н е здолати народ наш! В це віримо!
А найкраща, прадавня й сучасная,
М ова наша барвиста й прекрасная,
О бійматиме ніжно і лагідно,
В еличатиме, мудрістю вразить нас.
А як сонце зійде переможнеє,
М и у розквіті їй допоможемо!
О сяйна, незнищенна і вільная,
Я люблю тебе, мово! Ти — гідная!
* * *
ЩО ЗА МОВА КОЛЬОРОВА?
Що за мова кольорова?
Плине річкою розмова,
В'ється стрічкою, хлюпоче,
Мов зачарувати хоче.
Що за мова дивно квітне?
Розмаїта і привітна,
Барвінкова, калинова,
Веселково-пелюсткова.
Що за мова — ніжна й мила,
Добра, лагідна, пестлива,
Колисково-вечорова
І закохано-медова.
Що за мова — грізна й мужня?
Часом гостра і потужна,
Наказова і велична,
Що до бою гучно кличе.
Мова прадіда і діда,
Незнищенна й знана в світі,
Що і горя й бід зазнала,
Та не зникла, й не зламалась.
Чуєш слово українське?
Є народ, і мова, й пісня,
Сьогодення і майбутнє,
І минуле незабутнє.
Бережімо мову рідну,
Милозвучну і привітну.
Розмовляймо нею завше,
Бо вона у нас найкраща!
* * *
РІДНА МОВА
Мово моя, мелодійна, ласкава, привітна.
Піснею линь, наче квітка барвиста, розквітни!
Плавно течи, немов води широкої річки,
І дзюркоти, мов весняні струмочки-потічки.
Ніжно звучи колисковою любим малятам,
Грізно кричи, коли просто не можна мовчати!
В пам»яті будь, закарбуйся у серці назавжди!
Гідно тримайся, бо ти — наша мово, найкраща!
|
|
