Володимир Даник. ​Іронічна проза... З “Антології...”!

Володимир Даник

ІРОНІЧНА ПРОЗА...  З “АНТОЛОГІЇ...”!

Життя навколо настільки непросте, а проблеми, які виникають, настільки серйозні, що як тут — не іронізувати?! Бо іронія... при всій нібито полегшеності відповідного підходу... це ж таки серйозна річ! Бо зачіпає серйозні теми.
І добре, коли ця серйозність (хоч і в іронічному варіанті...) приходить до читача з дуже невеликою паузою. Після написання. Приходить завдяки виданню, що його тримаєш у руках. Бо, скажімо, мої іронічні мініатюри віршовані друкувалися, крім книг, і в газеті “Голос України”. І афоризми, написані у іронічному стилі, теж. А іронічні мініатюри... у прозі?! Ще ні... А у книзі, що у мене в руках, вони — вже є! Що ж це за книга?! “Антологія сучасної новелістики та лірики України. 2020”. Книга ця вийшла завдяки зусиллям канівського видавництва “Склянка часу”. І деякі з оприлюднених там іронічних мініатюр приведені нижче. 
Життя змінюється. Бо виникають нові можливості, нові тенденції. І це помічають, звичайно ж, усі. Любимо книгу?! А інтернет нам дозволяє ознайомитися з дуже немалою кількістю книг, до яких би ми, мабуть, просто не добралися б у їх паперовому варіанті. Що, певна річ, значення його... тобто паперового варіанту... аж ніяк не применшує! Причетна до цього аспекту теми і наступна іронічна мініатюра. 

ЩО ГРИЗТИМЕШ

Новації?! Це чудово... це серйозно... Але ж реакція на них – буває неоднозначна!  Отож дві миші і сиділи... уночі... у бібліотеці. Переглядали нові надхоження. Ділилися. І враженнями, і думками. Миша молодша гне своє:
– Ну, що бібліотека... Ось інтернет! Зайдеш на якийсь сайт, а там книг – на кілька бібліотек!
А у миші досвідченішої і старшої усе ж судження дещо інші:
– Але ж збагни... Паперову  книгу можна спробувати на смак... Обгризаючи, зверху чи збоку... І відразу ж зрозуміло – що ж це за книга! А в інтернеті що ж ти гризтимеш? Монітор і клавіатуру?!

А ми (кожен індивідуально і суспільство в цілому!) усе ж залежимо від одержуваної інформації. Бо на її основі і оцінюємо наші справи, і приймаємо рішення. Скажімо, голосуємо на виборах. Отож важливо, аби інформації, що приходить до нас, ми могли довіряти. Щоб вона не була засобом маніпулювання нашої свідомістю. Бо в суспільстві, у якому нині живемо, інформація грає неабияку роль.

* * *

БО ЦЕ ЗВУЧАТИМЕ

Заєць і Сорока – давні знайомі! Заєць швидко бігає, скрізь буває. І, бува, емоційно і докладно розповідає Сороці про свої враження. І Сорока, працюючи у ЗМІ, не може цього не цінувати.
А цього разу Заєць дещо збентежено мовив так:    
– Оце був нещодавно на події… на великій галявині… та і ви там були. Вшановували Осла! П’ять годин підряд безперервно хвалили…
Отож Заєць і поділився власними терзаннями:
– Ну, добре я – пересічний лісовий обиватель… А ви ж – одна з вершин журналістики! То ви усе ж скажіть мені – невже цей Осел… така видатна особистість?! 
Сорока пильно глянула на співрозмовника – казати… не казати. А потім вирішила – ну, це свій… І можна бути усе ж і відвертішою:
– Ну, ви ж і самі добре розумієте, друже... Дурнів хвалити занадто стисло не можна... Бо це звучатиме дуже вже непереконливо! 

Питання духовного розвою нашого суспільства задежить, певна річ, від багатьох факторів. І від того, певна річ, які книги у наших бібліотеках. Бо завжди важливо не тільки матеріальні здобутки, а і вершини духовні. І про це забувати не слід.
 
 
 

* * *

ЗАНЕПАДАТИМЕ

Що може викликати інтерес?! Та... абсолютно все! Бо на вулиці – шадений рух... І машини, і люди... Отож дві киці і придивляються до цього руху. Одна з них, чорненька, і запитує у подруги, у симпатичної руденької киці з біленькими плямами:
– Бачиш... отого кота?!
А подруга здивовано:
– А що таке?! Ну, чистенький... акуратненький... але дуже вже худющий! 
Чорненька охоче пояснює:
– Ти, мабуть, не відаєш, що він... головний кіт бібліотеки... колишній. Переманили його – до супермаркету!
Руденька коментує це спокійно і незворушно:
– Ну, кожен шукає – де ж йому краще...
А ось у чорненької киці коментар значно емоційніший:
– Усе це так... Але кіт розгодується, а культура занепадатиме!

Питання медицини нині постійно обговорюються у ЗМІ. Бо і ситуація зобов'язує. Бо і кожному українцю хотілося б, щоб медицина у нас була — на рівні. Щоб ми не тільки вчилися чомусь у країн інших, а і змогли чогось навчитися.

 
 
* * *

НЕ ПЕРЕДИВИШСЯ

Лісове телебачення. Популярна передача. Ток-шоу, що його проводить хитрющий Лис. 
І тема актуальна – медицина… різні болячки…
І промовці схвильовані та небайдужі. І ось мова пішла про конкретні фігури у медичній галузі. Мавпочка, досвідчена ораторка і особа, схильна до полеміки, енергійно і з переконаністю у голосі мовить:
– А все ж погодьтеся зі мною – Айболить, як терапевт і взагалі як лікар, значно сильніший, аніж, скажімо… Бармалей!
З подібним твердженням, хоч і пролунали оплески, усе ж погодилися далеко не всі. Кучерявий Баран, умілий і завзятий полеміст, відразу ж рішуче заперечив:
– А Бармалей набагато краще знає… кому і коли поставити клізму! Та й адміністратор він чудовий…
Але ж хто не буде відстоювати власну правоту?! Отож дискусія розгоралася. Бо Мавпочка не вичерпала власні аргументи, бо додала:
– Айболить… винайде незрівнянну вакцину! Проти теперішньої лютої болячки… 
Опонент, іронічно усміхнувшись, звернув увагу і на інший аспект цієї справи:
– А Бармалей за це отримає орден… Бо він значно політичніша і заслуженіша фігура!

Ну, що ж… дискусія цікава. Та і тема далеко не вичерпана. Але ж усі дискусії не переслухаєш, а усі ток-шоу – не передивишся!

У живу плоть іронічної прози природно входить немало тем. І тем загалом дуже різних. Бо це і добре, коли той чи інший жанр дозволяє глянути на наше життя і світ, що вирує навколо, ну, хоч трохи по-іншому.

Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Читайте також на нашому сайті:

Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р. та 2019 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.