Валентина Каменчук. Ілюстрована збірка віршів "Чому ведмедик зажурився?"

Вірші для малят: «Мову рідну, слово рідне...», "Чому ведмедик зажуривсь", "Як лиска голосок собі кувала", "Дві сопілки", "Розмова з кленом", "Клубочки", "Джмелик учиться читати", "Хто зіроньку дістане", "Малюнок", "Жук-рогач", "Цапки", "Черевики", "Майстер", "Весела криниця", "Новосілля у Лиса", "Сніданок", "Уперше", "Дід Туман", "йде осінь", "Обнова", "Вітряк", "Я проводжала літечко", "Заметіль", "Ковзанка", "Новорічна пісенька вовка".

 

 

 

 

Валентина Каменчук

ЧОМУ ВЕДМЕДИК ЗАЖУРИВСЯ

(збірка віршів для дітей)

 

Завантажити текст віршів зі збірки Валентини Каменчук "Чому ведметик зажурився"(txt.zip)

 

 

 

 

Валентина Каменчук
 
МОВУ РІДНУ, СЛОВО РІДНЕ

Мову рідну, слово рідне 
Має, дітки, кожний в світі. 
З деревом говорить вітер,
З квіткою говорить квітка. 
З пташкою щебече пташка, 
Тиха річечка — з озерцем. 
Мову знати цю неважко, 
Коли хоче того серце.

 

 

 

* * *

 

 

 

 

ЧОМУ ВЕДМЕДИК ЗАЖУРИВСЬ

Каже Степанко 
Ведмедику плюшевому:
—    Ти посидь у траві 
Під квітучою грушкою.
Тихо будь і нікого не бійся,
А я побіжу умиюся!
...Нема Степанка — гавиться. 
Сидить ведмедик — бавиться,— 
Метелика пантрує.
Коли це раптом чує —
Зелена бабуня Трава 
Говорить травичці 
Такі от слова:

—    Рідної мови учися, травичко. 
Рідна мова — то ж твоє личко. 
Тому що без рідного слова 
Не впізнає тебе діброва.
Сонечко тобі не засвітить,
Не зацвітуть тобі квіти.
Не защебече тобі соловейко. 
Навіть вітер тобі не загуде.
Без рідної мови ой як нелегко. 
Без рідної мови 
Ти ніхто і ніде.
—    Бабусю!
Я вчитиму рідні слова,
Щоб знали усі на світі,
Що я не біда-лобода,
Не папуга і не сова,
А справжня зелена трава.
Ростиму я, зеленітиму 
І по-нашому, по-травиному, 
Говоритиму!

Як почув це ведмедик —
Подумав про себе,—
До сліз зажуривсь:
— На фабриці іграшок
Я народивсь.
Он який виріс великий —
Це ж треба!
А рідної мови іще не навчивсь.

 

Без рідного слова
На світі так важко!
Не знатиме навіть діброва,
Чи ведмедик я,
А чи пташка,
А чи зірочка вечорова...

— А ти не журися,—
каже Степанко.—
Підемо до лісу
Наступного ранку.
І добрий дідуньо 
Ведмідь
Залюбки тебе
Рідної мови
Навчить!

 

 

* * *

 

 
ЯК ЛИСКА ГОЛОСОК СОБІ КУВАЛА

 

—    Голос викувать неважко.
Вибирай собі,
Будь ласка:
Голос квітів,
Голос травки,
Голос вітру
Чи журавки,
Голос осені чи літа,
Соловейка а чи жита?
Голос рути,
Голос м’яти...
Тож який
Тобі скувати? —
Лиска тихо промовля:
—    Отакий, як в солов’я!
І зрадіють в небі зорі,
Колос — в полі,
Риба — в морі,
Пташенята і звірята,
І дорослі і малята! —
От ковалик
Цок та цок
І скував їй голосок.

 

Лиска — вихором у хатку.
Заспівала пісню татку.
Лис,
Як пісеньку послухав,— 
Затулив хутенько вуха.
Лиска —
Шух! — тоді Із хати,—
Узялась пісні співати 
Пташенятам і звірятам,
І дорослим і малятам.

 

Тоді озвався батько Лис:
— А ти, лисичко, не журись. 
Прислухайсь краще, 
Придивись:
Хто живе в гаю-діброві, 
Кожен має свою мову.
Навіть золотий пісок 
Має власний голосок. 
Власний!
Не ходи до коваля,
Бо ж дала тобі земля 
Голос свій,
І ним співай —
І зрадієш ти і гай,
І зрадіють в небі зорі,
Колос — в полі,
Риба — в морі,
Пташенята і звірята,
І дорослі і малята.

 

 

* * *

 

 

 
РОЗМОВА З КЛЕНОМ

— Ой кленочку-клене,
Подивись на мене!
А у мене,
Клене,
Платтячко зелене.
В русих косах стрічка.
Звуть мене Марічка.
Будь мені за братика,
А я тобі —
За сестричку!

 

 

* * *

 

 

 

ДВІ СОПІЛКИ

Просить дятла перепілка:
— Друже, виріж дві сопілки.
В мене ж, дятле, діток
Поки сонце, поки літо —
Хай пограються між квітів.
Каже дятел перепілці:
— Подарую по сопілці.
Хай ростуть собі вродливі,
І співучі, і щасливі.

 

 

* * *

 

 

 

КЛУБОЧКИ

Котик каже:
—    Чуєш, кицю,
Коло нашої криниці
По стежинці, по пісочку
Жовті котяться клубочки!
—    Кво-кво-кво! —
Озвалась квочка.—
—    Хто сказав,
Що то клубочки?!
То ж мої
Синочки й дочки! —
...І курчаток поховала, 
Щоб їх киця не чіпала!

 

 

* * *
 

 
 

 
 

ДЖМЕЛИК УЧИТЬСЯ ЧИТАТИ

—    Жу-жу-жу! Жу-жу-жу!
Я слова всі розбуджу!
—    Хто це, хто
Гуде отак,
Мов заводиться літак.
Може, в шапці-невидимці
Хтось гасає по стежинці?
—    Ні! Це вчуся я читати! —
Джміль говорить волохатий.—
Бо ж казало шпаченя,
Що солодкий мед — знання.
Щира правда!
Як читаю —
То немовби мед збираю!

 

 

* * *

 

 

 
ХТО ЗІРОНЬКУ ДІСТАНЕ

Ходила нічка з літечком,
Зірки збирала в ситечко.
Зібрала та й поставила
Край поля там, де гречка,
На дубі, на вершечку,
А місяць йшов горою,
Торкнув його полою.
Те ситечко звалилося —
І зорі розкотилися.
А хто найшвидше встане,
Найкращу з них дістане.

 

 

 

* * *

 

 

 

МАЛЮНОК

Це ось — вікна.
Це ось — двері.
Вийшла хатка на папері.
Це ось — виплигнув на тин
Жовтий півничок один.
А співає він отак:
—    Куку-рі-ку-рі-ку! Так? —
Ну, а курка час не гає —
Крильми хату замітає.
А вогонь собі горить
І сердито гомонить:
—    Таж поставте воду гріть! —
Відра тупцяють по воду.
Тарілки по хаті ходять.
А горнятка у садку
Спочивають в холодку.
А статечний дядько стіл
Обійшов сімнадцять сіл.
е ж те крісло?
Ось...
Кінець,
Бо зламався олівець.

 

 

* * *

 

 

 

ЖУК-РОГАЧ

По доріжці у саду
Я машину веду.
Аж назустріч —
Жук-рогач,
Пречорнющий чорнач.
Він злякався —
І в плач.
І від мене навтіки
В траву зелену.
Ти не бійся,
Ти не плач,
Не тікай в траву, 
Чорнач!
Цілий день 
Ти ходиш пішки. 
Натомились
дуже ніжки. 
Посаджу тебе
в машину. 
Покатаю трішки!

 

 

* * *

 

 

 

ЧЕРЕВИКИ

Не малі і не великі
У ведмедя черевики.
А в тих черевиках —
Шнурочки шовкові.
Буде ходити
Ведмідь у обнові.
Та тільки морока
Ведмедю з обновою.
Шнурочки шовкові
Півдня зашнуровує.
Бубонить той ведмідь
Сердито:
— Все-таки краще
Босоніж ходити!

 

 

* * *

 

 

 

ЦАПКИ

Сірі, смушеві 
Шапки 
Приміряли 
Два цапки.
І вдягли б,
Коли б хоч трішки 
В них були 
Коротші ріжки!

 

* * *
 

 

 
 
ВЕСЕЛА КРИНИЦЯ

Був собі веселий лось.
Він устав ледь світ якось,
І у лісі коло дички
Взяв та й викопав криничку.
Ну, а потім
Вдвох із сином
Ловку витесав цямрину
Ще й поставив журавля —
Хай криничку звеселя!

По веселу по водицю
Поспішають до криниці
Звірі, птахи, і мурахи,
І Степанко з Грицем.

 

 

* * *

 

 

 

МАЙСТЕР

Кленовий лист
Узяв їжак
І написав
На ньому так:
«Щию плаття,
Фартушки,
Шапки,
Шуби,
Кожушки,
Черевики й тапки
На чотири лапки.
Усе, що шити проситься,
Пошию —
Вік не зноситься!»

 

 

* * *

 

 

 
 

НОВОСІЛЛЯ У ЛИСА

Кажуть, 
Лис усім на подив 
Дім новий і світлий зводив. 
Сам, без жодної підмоги, 
Стіни клав 
І слав підлогу,
Сам тесав,
Сам мурував,
Сам білив,
Сам фарбував!
Всю рідню ізвідусіль 
Скликав Лис 
На хліб, на сіль.
Цілий день 
В новій «світлиці 
Новосілля святкували 
Тільки лиси,
Тільки лиси,
Тільки лиси 
Та лисиці!

 

 

* * *

 

 

 

СНІДАНОК

У їдальні 
Сів на столик

Хоботастий 
Славний слоник.
— Будьте, кухарі, ласкаві, 
Принесіть відерко кави, 
Тридцять булок,
З медом кашки,
Соку з полуниць горнятко, 
Торт з горіхами і кремом, 
Абрикосового джему, 
Десять пляшок лимонаду,
Та лоточок винограду,
Двадцять плиток шоколаду,
Трішки хліба,
Дві котлетки,
Ніж, виделку і серветку,
А також велику ложку —
Хочу я поснідать трошки.

 

 

* * *

 

 

 

УПЕРШЕ
 
Зайченятко
Рано-вранці
У новенькій вишиванці,
В дуже гарних черевичках,
З чорним ранцем невеличким
Підківками іскри креше,
Бо до школи йде уперше.

 

 

* * *

 

 

 

ДІД ТУМАН

Дід Туман
Раненько встав
І до нас
Прийшов на став.
Отакенний взяв мішок
І сховав туди
Лужок.
Далі — сосни і ялини,
Всі дороги і стежини,
І ставочок із водою,
І козу із бородою.
Навіть сонце упіймав
І собі в мішок поклав.
А наверх
Поклав пшеницю
І пшеничну паляницю.
Та пшениця всіх лоскоче,
Бо сидіть в мішку
Не хоче!
Лоскітливо стало,
Смішно.
Сонце скочило
На ніжки
І втекло з мішка на небо.
А за сонцем —
Луг і верби,
Всі дороги і стежини,
І ставочок із водою,
І коза із бородою.
Глянув дід на свій мішок
А мішок той —
За лужком
Утікать хотів
Бігом!
Дід Туман сказав:
— Так ти
Хочеш з ними утекти? 
Ох же, шибенику,
Ні!
І не писнеш тут мені! -
Швидко він мішка згорнув 
І собі в кишеню впхнув.

...Тільки радо Насточка 
Плеще у долоні:
— Он який чудовий день 
Видався сьогодні!

 

 

* * *

 

 

 

ЙДЕ ОСІНЬ

Дихає холодом всюди 
Вітер лихий і лютий.
В саду зажурилися трави, 
Заплакали квіти:
— Де ж тепер житиме 
Літечко-літо?!

 

 

* * *

 

 

 

ОБНОВА

Сидить осінь
На горбочку,
Шиє лісові
Сорочку.
Як пошила,
Каже:
— Лісе!
Скинь стару —
В нову вберися!

 

 
* * *
 

 
 

 

ВІТРЯК

В музеї зажуривсь вітряк:
— Я вигорів на сонечку он як! 
Опустились руки-крила,
Бо нема для мене діла...

—    Як це так, нема вам діла? —
Зайченя оторопіло.—
Ви нам трішки пособіть,
Ви нам борошна змеліть!

Ось іде цапок безрогий.
Також просить допомоги:
—    Ви меліть щодня потроху 
Нам хоч жита, хоч гороху!

Їжачок придибав босий,
Вітряку вклонився в пояс:
—    Нам здеріть, будь ласка, круп 
Хоч на кашу, хоч на суп! —
Цей пішов — прийшла лисиця
З повним лантухом пшениці.

А за нею вбігла мишка:
—    Чого-небудь 
Нам хоч трішки! —
А за мишкою ведмідь.
Каже:
—    Гречки намеліть! —
Ну, а вовчий рід увесь 
Перекинувсь на овес.
...Гарно, легко вітрякові,
Бо ж роботи має повно!

 

 

Я ПРОВОДЖАЛА ЛІТЕЧКО

Сьогодні за ворітечка 
Я проводжала літечко, 
Щоб у далекій стороні 
Воно всміхнулося мені 
При золотій зорі.
А я йому всміхнуся 
В засніженій зимі.

 

 

* * *

 

 

 
 

ЗАМЕТІЛЬ

Цілий день 
Заметіль 
Слала лісові 
Постіль.
А коли прослала — 
Вечеряти стала 
І мене почастувала 
Пиріжком з льодинкою, 
А сама пішла додому 
Білою стежинкою.

 

 

* * *

 

 

КОВЗАНКА

 

Взявши крила
В білі боки
Танцювали там
Сороки.

Білки, лиски і зайчата
Вчились їздить
На санчатах.

Не ловив і вовчик гав —
На льоду пісні співав.

Так цікаво,
Так завзято,
Що забудеш
їсти й спати!

Аж ведмедик клишоногий
Вухо висунув
З берлоги!

 

 

* * *

 
 

НОВОРІЧНА ПІСЕНЬКА ВОВКА

Під Новий рік 
Маленький вовк 
Кожух вдягнув 
І в ліс пішов.
Як через ліс 
Чимчикував,
Таку він 
Пісню заспівав:
— Я добрий вовк, 
Я щирий вовк! 
Душа у мене — 
Чистий шовк!
В мене очі меткі,
В мене ніжки прудкі.
В мене зубки гострі.
Можу йти! Хочу йти
До малечі
В гості!
Я пісень багато знаю
Ще й на скрипці
Добре граю.
Всіх, хто схоче,
Я охоче
На санчатах покатаю.

 

За матеріалами: Валентина Каменчук. "Чому ведмедик зажурився?". Вірші для дітей. Художник Олександр Кошель. Київ, видавництво «Веселка», 1991 рік, 40 с.

 

 

Більше віршів Валентини Каменчук на нашому сайті: