На відео: Григорій Сковорода. "Харківські байки". Байка 30 – "Соловей, Жайворонок та Дрізд".
Читає Сергій Кандул. Музика Петра Приступова. Ілюстрація Марисі Рудської.
Григорій Сковорода
Байки харківські
Байка 30
СОЛОВЕЙ, ЖАЙВОРОНОК ТА ДРІЗД
Серед широкого степу стояв сад — оселя солов'їв та дроздів. Жайворонок, прилетівши до Солов'я, сказав йому:
— Добридень, пане співець.
— Вітаю й тебе, пане Соловей,— відповів йому співець.
— Пощо ж ти мене своїм ім'ям кличеш? — спитав Жайворонок.
— А чому ти мене звеш співаком?
Жайворонок. Я тебе недаремне назвав співаком: твоє ім'я у стародавніх греків було співак.
Соловей. А твоє ім'я у стародавніх римлян було alauda, тобто славій, бо laudo означає славлю.
Жайворонок. Коли так, я починаю тебе більше любити і прилетів просити твоєї дружби.
Соловей. О, простаче! Хіба можна випросити дружбу? Треба родитися для неї. Я часто співаю ось цю мою пісеньку, котру вивчив іще від батька мого: «Подібного до подібного веде бог».
Жайворонок. І мій батько цюю пісеньку співає. А я до тебе, як у іншому, так і в сьому подібний; ти співаєш пісню природі, усьому живому, а я славлю природу, і в сьому, власне, весь наш глузд.
Соловей. Гаразд, я з тобою потоваришую, якщо ти в саду житимеш.
Жайворонок. А я буду щирим твоїм прихильником, коли ти оселишся у степу.
Соловей. Ой ні, не тягни мене в степ: степ — се для мене смерть! Як ти в ньому живеш?
Жайворонок. Ой ні, не тягни ж мене в сад: сад — це моя смерть, як ти в ньому живеш?
— Годі вам, браття, дуріти, — промовив Дрізд, що сидів недалеко. — Бачу, ви народжені для дружби, але не тямите любові. Не шукай те, що тобі до вподоби, а те, що принесе користь твоєму другові, тоді і я ладен бути третім вашим другом.
Потім, кожен по-своєму заспівавши, затвердили вічну дружбу.
Сила: Сими трьома птахами визначається добра дружба. Дружбу годі випросити, купити чи силою вирвати. Ми любимо тих, кого любити нам природою дано,— се так само, як споживаєм те, що природі дано... І як не можна коня з ведмедем, а собаку з вовком впрягти у віз, так годі сподіватися, щоб не відірвалося старе сукно, пришите до нового, і гнила дошка, приклеєна до свіжої. Така ж незгода є між двома людьми різної вдачі, а найбільша неспорідненість між добрим і злим серцем. Жайворонок з дроздом і соловейком можуть приятелювати, але з яструбом чи нетопиром — ніколи. Одне лише неможливе для жайворонка — жити в саду, так само як соловейкові жити в степу. Се у греків звалося Антипатія. А в усьому іншому між ними однакова вдача — Симпатія. Не слід приневолювати друга до того, що тебе звеселяє, а його мучить. Багато хто згаданій приказці перечить: треба, мовляв, і ворогів любити. Безперечно, але дружба така само, як і милостиня; багато ступенів оточують центр престолу її. Усім добродійником бути можеш, але не повірником. Інакше благодіємо ми до домашніх та родичів, інакше — до гостей і сторонніх...
Щасливий той, хто хоча б тінь доброї дружби зумів здобути. Нічого немає дорожчого, солодшого і кориснішого за дружбу. В Росії добре про се кажуть: «В поле пшеница годом родится, а добрьій человек всегда пригодится». «Де був?» — «У друга».— «Що пив?» — «Воду, краще ворожого меду». Є й на Вкраїні приказка: «Не май сто рублів, а май одного друга». Але не гідний дружньої любові той, хто підносить щось вище за дружбу і не кладе її за наріжний каміньі пристановище всіх своїх справ і бажань. Соловей ім'я своє преславне віддає добровільно другові. Солодка вода з товаришем — славна з ним і безособність. Катон сказав: «Пропав той день, що минув без користі». Але Траян (чи, може, Тіт) іще ясніше: «О друзі! Згинув день мій — я нікому не приніс користі!»
Будь-якій владі, званню, чинові, стану, ремеслу, наукам початок і кінець — дружба, основа, спілка і вінець суспільству. Вона сотворила небо і землю, зберігаючи світ світів у красі, порядку і в злагоді...
...Нащо тягнути труби водогону туди, де б'є чисте джерело — батько й голова всіх струмків... Недаремне каже приказка: «Добре братство краще багатства».
А що мовлено про дружбу, те ж розуміється і про статні. Як для тієї, так і для сеї вірним вождем є природа : щасливий той, хто наслідує його.
...Скажи мені, що таке друг? Слуга і добродійник. Яка є краща послуга, ніж привести до знання? Все — брехня, тобто непостійне й нетверде, окрім природи... Хто знає природу, той знає план і шлях свого життя. Що таке життя? Се сніп усіх справ і рухів твоїх. Бачиш, що той, хто пізнав природу, все своє розуміє. Ось для чого сказано: «Друг вірний — захист міцний...»
...І як той, хто має очі, все бачить, так той, хто відчуває природу, все розуміє і одержує від неї усе, що йому потрібне. Коли черепаха не має крил, чи се горе для неї? Крила птахам потрібні. Не в тому найвища мудрість, щоб увесь світ пізнати. Кому се під силу? А неможливе і непотрібне — одне і те ж. Проте, коли знаєш усе, що тобі необхідне,— се й означає найвищу мудрість. Передивившись усі планети і всі світи, не маючи і не знаючи, що потрібне тобі, будеш бідний, невеселий і лишишся невігласом, так само — сходивши всі дороги, але не побачивши своєї, нічого не знатимеш, і не матимеш, і не збадьоришся. Та й хіба можеш ти бути бадьорим, коли позбавлений найнеобхіднішого? А як знайдеш, не знаючи, що потрібне тобі?..
За матеріалами: Григорій Сковорода. "Байки харківські". Видавництво "Відкрита книга", 2011.
Усі "Байки харківські" Григорія Сковороди на "Малій Сторінці":
За словами Івана Франка, Григорій Савич Сковорода є найвидатнішим за своєю індивідуальністю поетом у староруській і давній українській літературі на величезному просторі часу – від автора "Слова о полку Ігоревім" до Котляревського і Шевченка. Художня проза Сковороди – це збірник "Байки харківські". Байка як жанр часто зустрічалася в давній українській літературі і фольклорі. За Сковородою, байка має сприяти у пошуках і розкритті вічної істини, його байки були спрямовані на викриття суспільних болячок, підносили дух громадянської гідності, культ розуму, картали світ зловживань, обдурювання, кар'єризму, вельможного самодурства, чинопочитання, наживи, самохвальства, тупоумства.
Байки інших авторів на нашому сайті:
Байки – це стислі та лаконічні, але дуже змістовні і повчальні оповідання. Вони складаються з двох частин: у першій частині коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій – подано мораль. Головне у байках - глибокий зміст. Дійовими особами поряд з людьми виступають тварини, рослини, неживі предмети, які уособлюють певні ідеї та людські характери. У цьому розділі можете знайти байки Петра Гулака-Артемовського, Степана Руданського, Євгена Гребінки, Жана де Лафонтена, Івана Крилова (українською), Григорія Сковороди, Леоніда Глібова, Езопа.