Публікації за тегом: Микола Вінграновський

Сортувати:    За датою    За назвою

Микола Вінграновський. Бабунин дощ. Вірш для дітей."Бабунин дощ, на клямці цяпота,
І стежка в яблуках вже стежкояблуката,
З котяри — іскри! З м'яти — чамрота!
Пускає бульби на порозі хата…"

(Микола Вінграновський)

Микола Вінграновський. На добраніч. Оповідання для дітей. Художник Василь Євдокименко."Перед його норою заходило на ніч сонце. Сонце зайшло. Ліс потемнів, кар'єр густо засинів, сосна угорі золотіла.
— Ліс потемнів, кар'єр посинів, а ти золотієш, — сказав. він сосні. З нори вилазити не хотілося, а тут заболіло вухо, наче нічого було тому вухові зараз робити, — але заболіло.
— Ковбаси наївся, і магазинної, і так домашньої з часником, — куди я піду? Та не піду я нікуди. В норі тепло? Тепло. Вухо болить? Болить. От і лежи. Слухай собі небо над сосною, мугикай собі що хоч, не хоч — не мугикай..." (Микола Вінграновський)

Оповідання Микола Вінграновського Волохань. Художники Петро Гулин та Надія Кирилова."У нас ніколи не було Волоханя. Були всякі собаки, але Волоханя не було. У нас був Рябко. Або — Рябчик. Він любив кусати себе за вухо, за лапу і сміятись. Я казав Рябчикові: «Дожени!» Рябчик гнався.
Одного разу ми з татом поїхали по рибу. Була ніч. Тато настелив у човен кожухів і сів за весла..." (Микола Вінграновський)

Микола Вінграновський. Сіроманець. Повість для дітей. Малюнки Володимира Качальського."Вночі прийшла осінь, і вовк хмукнув на сизий листок ожини, хмукнув і сказав: «Ого-го!» Тоді він підняв лапу і лапою вмився. Промив очі, пострушував з себе листя, послухав свист синиці і знову ліг. "Далеко! — сказав він собі.— А навіщо?" Потім вовк заспівав. Він співав тихим старим голосом, і така дорога лежала за ним, що аж за Одесою і за Єгиптом виднілася кожна бадилина. Вовк лежав між грибами, очима у поле, і над ним по листочку опадав ліс. Звали його Сіроманцем, і він був найстарішим вовком у світі..." (Микола Вінграновський)

Повісті Миколи ВінграновськогоПовісті Миколи Вінграновського: "Первінка", "Сіроманець".

Літній вечір, оповідання Миколи Вінграновського. Художник Юрій Мельниченко"Дід бере гирлигу в кутку і виходить з хати. Я за ним.
—    Діду, а скільки ж ви дасте мені кавунів — скільки до-несу, ге?
—    Скільки донесеш.
—    А коли одного я ще у вас з’їм?
—    З’їси.
—    А дині у вас є?...
—    Є і дині.
А чорнобривці й собі:
—    Є і дині!
Дід не чує чорнобривців. Він чує тільки мене і себе..."
(Микола Вінграновський)

Дніпро в поезіях Миколи ВінграновськогоВірші Миколи Вінграновського: "Привіт тобі, ріко моєї долі", "Індустріальний сонет", "Останній міст проплив удалині", "Води із очерету хлюпавиця", "Повернення Хікмета", "Величальна количкова", "Ластівко, літа кінець", "Сама собою річка ця тече". 

Микола Вінграновський, інтимна лірика, вірші про коханняВірші про кохання Миколи Вінграновського: "Ти — вся любов. Ти — чистота", "Тост", "Станси", "Вона була задумлива, як сад", "​Сеньйорито акаціє, добрий вечір", "Цю жінку я люблю. Така моя печаль", "Це ти? Це ти. Спасибі... Я журюсь", "Я скучив по тобі, де небо молоде", "Я дві пори в тобі люблю", "Цієї ночі птах кричав", "Поїду з Києва. Важке, підтале серце ", "Вас так ніхто не любить. Я один", "Ви, як стежка, кохана".

Микола Вінграновський, поезії з вибраногоВірші Миколи Вінграновського: "Сеньйорито акаціє, добрий вечір", "Ви, як стежка, кохана", "Димить стерня над синіми ярами", "Вечірнє", "Сонет", "Не говори, не говори", "Жоржина", "За гай ступило сонце, і пішло", "Боюсь поворухнутись... тишина...", "Синій сон у небесному морі", "Моєму морю", "Ти — вся любов. Ти — чистота", "Вінок на березі юності", "До порога моєї землі", "Привіт тобі, ріко моєї долі!", "Сама собою річка ця тече", "Мій день народження — це ти", "Де ти, мій коню з Дніпра-Дунаю?", "Останній міст проплив удалині", "Скажи мені, Дніпре, в якому стражданні", "Тост", "Станси", "Ні! Цей народ із крові і землі...", "Вона була задумлива, як сад". 

 Гусенятко. Оповідання Миколи Вінграновського. Художники Петро Гулин та Надія Кирилова"Гусенятко розплющило одне очко, потім друге, пискнуло і — народилося. Мама подивилась на нього, вкрила його крилом і заплакала: вночі гуси мали відлітати. Її чоловік з табуном і старшими дітьми зранку подався політати над полем і плавнями перед відльотом. Гуска лишалася на пізнім своїм осіннім яйці. Вона ще мала надію, що з цього яєчка нікого не буде, — аж на і є, знайшлося: згорблене, вогке, сумне, з прилиплою шкаралупкою на дзьобику, гусенятко обсихало під маминим крилом і не знало, що двоє його братів і четверо сестричок народилися ще у травні, весною, коли й треба, а воно — восени, сьогодні, коли іній цвіте на зеленім лататті і давно вже не, чути голосу їхніх найближчих сусідів-деркачів...." (Микола Вінграновський)

Добірка оповідань Миколи Вінграновського для дітейОповідання Миколи Вінграновського: "Гусенятко", "Волохань", "Літній вечір", "На добраніч".

Микола Вінграновський, повість Первінка"Микола добігав до райцентру. Околичні вулиці степового райцентру були без хат і дерев — купи цегли, та глини, та уламків. Миколка біг далі. На перехресті двох таких мертвих вулиць він зупинився; в який його бік тепер?.." (Микола Вінграновський)

Микола Вінграновський, біографія, твориНебуденне явище в нашій літературі — поезія Миколи Вінграновського. Кажу: поезія, хоч в останні роки він більше пише прозу. Проте і проза його навдивовижу поетична. Він у всьому поет. А щоб пізнати поета, радив колись мудрий Гете, треба піти в його країну... Що ж таке: поетова країна? Це не просто географічне чи політико-адміністративне поняття. Це і земля, де він народився і зростав, де вбирав у себе безліч вражень дитинства, що формували основу його духу. Це і доба, що дала настроєність і масштаб цьому духові. Це і люди, в яких і через яких поставали йому земля і доба: батько і мати, кревні й сусіди, друзі й ровесники... Це народ. Це великі книги й великі імена, до яких тягнувся... Земля... Україна... Миколаївщина...

Цієї  ночі  птах  кричав, Микола Вінграновський, вірші про Різдво"Цієї  ночі  птах  кричав
У  небо  відлетіле.
Цієї  ночі  сніг  упав  -
На  чорне  впало  біле."

(Микола Вінградовський)

Микола ВінграновськийДіти для Вінграновського — не просто тема. Це й особливе ставлення до життя, внутрішньо близьке йому. Не випадково, мабуть, він з великою радістю писав вірші для дітей і про дітей. І в них, може, найбільше був собою. Бо сягав тієї свободи самовираження, яка є тільки в дитинстві і яку згодом людина неминуче втрачає.

Топ-теми