Публікації за тегом: Микола Вінграновський

Сортувати:    За датою    За назвою

Микола Вінграновський. На добраніч. Оповідання для дітей. Художник Василь Євдокименко."Перед його норою заходило на ніч сонце. Сонце зайшло. Ліс потемнів, кар'єр густо засинів, сосна угорі золотіла.
— Ліс потемнів, кар'єр посинів, а ти золотієш, — сказав. він сосні. З нори вилазити не хотілося, а тут заболіло вухо, наче нічого було тому вухові зараз робити, — але заболіло.
— Ковбаси наївся, і магазинної, і так домашньої з часником, — куди я піду? Та не піду я нікуди. В норі тепло? Тепло. Вухо болить? Болить. От і лежи. Слухай собі небо над сосною, мугикай собі що хоч, не хоч — не мугикай..." (Микола Вінграновський)

Оповідання Микола Вінграновського Волохань. Художники Петро Гулин та Надія Кирилова."У нас ніколи не було Волоханя. Були всякі собаки, але Волоханя не було. У нас був Рябко. Або — Рябчик. Він любив кусати себе за вухо, за лапу і сміятись. Я казав Рябчикові: «Дожени!» Рябчик гнався.
Одного разу ми з татом поїхали по рибу. Була ніч. Тато настелив у човен кожухів і сів за весла..." (Микола Вінграновський)

Микола Вінграновський. Сіроманець. Повість для дітей. Малюнки Володимира Качальського."Вночі прийшла осінь, і вовк хмукнув на сизий листок ожини, хмукнув і сказав: «Ого-го!» Тоді він підняв лапу і лапою вмився. Промив очі, пострушував з себе листя, послухав свист синиці і знову ліг. "Далеко! — сказав він собі.— А навіщо?" Потім вовк заспівав. Він співав тихим старим голосом, і така дорога лежала за ним, що аж за Одесою і за Єгиптом виднілася кожна бадилина. Вовк лежав між грибами, очима у поле, і над ним по листочку опадав ліс. Звали його Сіроманцем, і він був найстарішим вовком у світі..." (Микола Вінграновський)

Повісті Миколи ВінграновськогоПовісті Миколи Вінграновського: "Первінка", "Сіроманець".

Літній вечір, оповідання Миколи Вінграновського. Художник Юрій Мельниченко"Дід бере гирлигу в кутку і виходить з хати. Я за ним.
—    Діду, а скільки ж ви дасте мені кавунів — скільки до-несу, ге?
—    Скільки донесеш.
—    А коли одного я ще у вас з’їм?
—    З’їси.
—    А дині у вас є?...
—    Є і дині.
А чорнобривці й собі:
—    Є і дині!
Дід не чує чорнобривців. Він чує тільки мене і себе..."
(Микола Вінграновський)

Микола Вінграновський, інтимна лірика, вірші про коханняВірші про кохання Миколи Вінграновського: "Ти — вся любов. Ти — чистота", "Тост", "Станси", "Вона була задумлива, як сад", "​Сеньйорито акаціє, добрий вечір", "Цю жінку я люблю. Така моя печаль", "Це ти? Це ти. Спасибі... Я журюсь", "Я скучив по тобі, де небо молоде", "Я дві пори в тобі люблю", "Цієї ночі птах кричав", "Поїду з Києва. Важке, підтале серце ", "Вас так ніхто не любить. Я один", "Ви, як стежка, кохана".

 Гусенятко. Оповідання Миколи Вінграновського. Художники Петро Гулин та Надія Кирилова"Гусенятко розплющило одне очко, потім друге, пискнуло і — народилося. Мама подивилась на нього, вкрила його крилом і заплакала: вночі гуси мали відлітати. Її чоловік з табуном і старшими дітьми зранку подався політати над полем і плавнями перед відльотом. Гуска лишалася на пізнім своїм осіннім яйці. Вона ще мала надію, що з цього яєчка нікого не буде, — аж на і є, знайшлося: згорблене, вогке, сумне, з прилиплою шкаралупкою на дзьобику, гусенятко обсихало під маминим крилом і не знало, що двоє його братів і четверо сестричок народилися ще у травні, весною, коли й треба, а воно — восени, сьогодні, коли іній цвіте на зеленім лататті і давно вже не, чути голосу їхніх найближчих сусідів-деркачів...." (Микола Вінграновський)

Добірка оповідань Миколи Вінграновського для дітейОповідання Миколи Вінграновського: "Гусенятко", "Волохань", "Літній вечір", "На добраніч".

Микола Вінграновський, повість Первінка"Микола добігав до райцентру. Околичні вулиці степового райцентру були без хат і дерев — купи цегли, та глини, та уламків. Миколка біг далі. На перехресті двох таких мертвих вулиць він зупинився; в який його бік тепер?.." (Микола Вінграновський)

Микола Вінграновський, біографія, твориНебуденне явище в нашій літературі — поезія Миколи Вінграновського. Кажу: поезія, хоч в останні роки він більше пише прозу. Проте і проза його навдивовижу поетична. Він у всьому поет. А щоб пізнати поета, радив колись мудрий Гете, треба піти в його країну... Що ж таке: поетова країна? Це не просто географічне чи політико-адміністративне поняття. Це і земля, де він народився і зростав, де вбирав у себе безліч вражень дитинства, що формували основу його духу. Це і доба, що дала настроєність і масштаб цьому духові. Це і люди, в яких і через яких поставали йому земля і доба: батько і мати, кревні й сусіди, друзі й ровесники... Це народ. Це великі книги й великі імена, до яких тягнувся... Земля... Україна... Миколаївщина...

Цієї  ночі  птах  кричав, Микола Вінграновський, вірші про Різдво"Цієї  ночі  птах  кричав
У  небо  відлетіле.
Цієї  ночі  сніг  упав  -
На  чорне  впало  біле."

(Микола Вінградовський)

Микола ВінграновськийДіти для Вінграновського — не просто тема. Це й особливе ставлення до життя, внутрішньо близьке йому. Не випадково, мабуть, він з великою радістю писав вірші для дітей і про дітей. І в них, може, найбільше був собою. Бо сягав тієї свободи самовираження, яка є тільки в дитинстві і яку згодом людина неминуче втрачає.

Топ-теми