"Дід бере гирлигу в кутку і виходить з хати. Я за ним.
— Діду, а скільки ж ви дасте мені кавунів — скільки до-несу, ге?
— Скільки донесеш.
— А коли одного я ще у вас з’їм?
— З’їси.
— А дині у вас є?...— Є і дині.
А чорнобривці й собі:
— Є і дині!
Дід не чує чорнобривців. Він чує тільки мене і себе..."(Микола Вінграновський)
"Перед його норою заходило на ніч сонце. Сонце зайшло. Ліс потемнів, кар'єр густо засинів, сосна угорі золотіла.
— Ліс потемнів, кар'єр посинів, а ти золотієш, — сказав. він сосні. З нори вилазити не хотілося, а тут заболіло вухо, наче нічого було тому вухові зараз робити, — але заболіло.
— Ковбаси наївся, і магазинної, і так домашньої з часником, — куди я піду? Та не піду я нікуди. В норі тепло? Тепло. Вухо болить? Болить. От і лежи. Слухай собі небо над сосною, мугикай собі що хоч, не хоч — не мугикай..." (Микола Вінграновський)
"Цієї ночі птах кричав
У небо відлетіле.
Цієї ночі сніг упав -
На чорне впало біле."(Микола Вінградовський)
Діти для Вінграновського — не просто тема. Це й особливе ставлення до життя, внутрішньо близьке йому. Не випадково, мабуть, він з великою радістю писав вірші для дітей і про дітей. І в них, може, найбільше був собою. Бо сягав тієї свободи самовираження, яка є тільки в дитинстві і яку згодом людина неминуче втрачає.
"Дощ полив, і день такий полив'яний.
Все блищить, і люди як нові.
Лиш дідок старесенький, кропив'яний
блискавки визбирує в траві.
Струшується сад, як парасолька.
Мокрі ниви і порожній шлях...
Ген корів розсипана квасолька
доганяє хмари у полях."
(Ліна Костенко)
В добірці "Вірші про кохання" публікуємо поезію видатних українських і зарубіжних поетів різних епох: Богдана Ступки, Василя Стуса, Роберта Бернса, Лесі Українки, Павла Тичини, Миколи Вінграновського, Олександра Олеся, Володимира Підпалого, Володимира Сосюри, Івана Коваленка, Ліни Костенко, Івана Франка, Василя Симоненка, Михайла Старицького, Івана Малковича, Андрія Малишка, Миколи Вороного, Христі Алчевської, Миколи Томенка, Павла Грабовського, Григорія Воробкевича, Сергія Мартоса, Василя Щурата, Пантелеймона Куліша, Ганни Черінь, Ігоря Калинця, Леоніда Талалая, Сергія Губерначука, Тетяни Строкач, Юлії Хандожинської, Надії Кир'ян, Марини Брацило, Марії Дем'янюк, Марії Яновської, Людмили Кибалки, Інни Паламарчук.
Вірші Миколи Вінграновського: "Привіт тобі, ріко моєї долі", "Індустріальний сонет", "Останній міст проплив удалині", "Води із очерету хлюпавиця", "Повернення Хікмета", "Величальна количкова", "Ластівко, літа кінець", "Сама собою річка ця тече".
Оповідання Миколи Вінграновського: "Гусенятко", "Волохань", "Літній вечір", "На добраніч".
"Микола добігав до райцентру. Околичні вулиці степового райцентру були без хат і дерев — купи цегли, та глини, та уламків. Миколка біг далі. На перехресті двох таких мертвих вулиць він зупинився; в який його бік тепер?.." (Микола Вінграновський)
До ілюстрованої художниками Петром Гулиним та Надією Кириловою збірки увійшли вірші Миколи Вінграновського: "Іде кіт через лід", "Молоденька хмаринка", "Теплий дощик-срібнопад", "Ця казка на білих лапах", "Прилетіли гуси, сіли у воротях", "Котик, котик, золотий животик", "Далекими світами", "Озирнулись маки", "Розкажу тобі я ще й про те...", "В ясновельможному тумані", "У ластівки — ластовенятко", "Під рябими кущами вухатими", "Літній ранок", "Мизатий хлопчик, як горобчик", "Що робить сонце уночі", "Наїлися шпаки снігу — співать перестали", "На рябому коні прилетіла весна", "Почалапали каченята", "Грім", "Приспало просо просеня", "Новорічна заяча пісня", "Перша колискова", "Сама собою річка ця тече", "Вві сні наш заєць знову задрімав", "Куди тобі, сонечко?", "Мак і Кіт", "Як ішли Неквапи зиму зимувати", "Сон", "Ластівко біля вікна", "У срібне царство цвіркунів", "До нас прийшов лелека".
"Бабунин дощ, на клямці цяпота,
І стежка в яблуках вже стежкояблуката,
З котяри — іскри! З м'яти — чамрота!
Пускає бульби на порозі хата…"(Микола Вінграновський)
"У нас ніколи не було Волоханя. Були всякі собаки, але Волоханя не було. У нас був Рябко. Або — Рябчик. Він любив кусати себе за вухо, за лапу і сміятись. Я казав Рябчикові: «Дожени!» Рябчик гнався.
Одного разу ми з татом поїхали по рибу. Була ніч. Тато настелив у човен кожухів і сів за весла..." (Микола Вінграновський)
"Вночі прийшла осінь, і вовк хмукнув на сизий листок ожини, хмукнув і сказав: «Ого-го!» Тоді він підняв лапу і лапою вмився. Промив очі, пострушував з себе листя, послухав свист синиці і знову ліг. "Далеко! — сказав він собі.— А навіщо?" Потім вовк заспівав. Він співав тихим старим голосом, і така дорога лежала за ним, що аж за Одесою і за Єгиптом виднілася кожна бадилина. Вовк лежав між грибами, очима у поле, і над ним по листочку опадав ліс. Звали його Сіроманцем, і він був найстарішим вовком у світі..." (Микола Вінграновський)
Вірші про кохання Миколи Вінграновського: "Ти — вся любов. Ти — чистота", "Тост", "Станси", "Вона була задумлива, як сад", "Сеньйорито акаціє, добрий вечір", "Цю жінку я люблю. Така моя печаль", "Це ти? Це ти. Спасибі... Я журюсь", "Я скучив по тобі, де небо молоде", "Я дві пори в тобі люблю", "Цієї ночі птах кричав", "Поїду з Києва. Важке, підтале серце...", "Вас так ніхто не любить. Я один", "Ви, як стежка, кохана", "Сміятись вам, мовчати вами...", "Блакитно на душі…", "Коли моя рука, то тиха, то лукава..", "І замалий, і неширокий..".
"Гусенятко розплющило одне очко, потім друге, пискнуло і — народилося. Мама подивилась на нього, вкрила його крилом і заплакала: вночі гуси мали відлітати. Її чоловік з табуном і старшими дітьми зранку подався політати над полем і плавнями перед відльотом. Гуска лишалася на пізнім своїм осіннім яйці. Вона ще мала надію, що з цього яєчка нікого не буде, — аж на і є, знайшлося: згорблене, вогке, сумне, з прилиплою шкаралупкою на дзьобику, гусенятко обсихало під маминим крилом і не знало, що двоє його братів і четверо сестричок народилися ще у травні, весною, коли й треба, а воно — восени, сьогодні, коли іній цвіте на зеленім лататті і давно вже не, чути голосу їхніх найближчих сусідів-деркачів...." (Микола Вінграновський)
Повісті Миколи Вінграновського: "Первінка", "Сіроманець".
Вірші Миколи Вінграновського: "Сеньйорито акаціє, добрий вечір", "Ви, як стежка, кохана", "Димить стерня над синіми ярами", "Вечірнє", "Сонет", "Не говори, не говори", "Жоржина", "За гай ступило сонце, і пішло", "Боюсь поворухнутись... тишина...", "Синій сон у небесному морі", "Моєму морю", "Ти — вся любов. Ти — чистота", "Вінок на березі юності", "До порога моєї землі", "Привіт тобі, ріко моєї долі!", "Сама собою річка ця тече", "Мій день народження — це ти", "Де ти, мій коню з Дніпра-Дунаю?", "Останній міст проплив удалині", "Скажи мені, Дніпре, в якому стражданні", "Тост", "Станси", "Ні! Цей народ із крові і землі...", "Вона була задумлива, як сад".
На "Малій Сторінці" представлені усі програмні твори з української літератури твори у 5 класі. Заходимо до цієї статті, тиснемо на потрібне посилання, читаємо!