Публікації за тегом: Школа

Сортувати:    За датою    За назвою
Понад 80 прозаїків та перекладачів завітають у ці дні до львівських шкіл. Літератори у навчальних закладах читатимуть власні твори та говоритимуть із дітьми про те, що завдяки читанню, освіті та культурі їхнє життя може змінитися на краще.

Леся Українка, Тішся, дитино, поки ще маленька. Вірш для дітей"Тішся, дитино, поки ще маленька,
Ти ж бо живеш навесні,
Ще твоя думка літає легенька,
Ще твої мрії ясні..."

(Леся Українка)
 

 

Іван Франко, збірка казок Коли ще звірі говорили, Три міхи хитрощів. Малюнки художників Л. Джолос і Є. Соловйова"Було це восени. Біжить Лисичка польовою дорогою та й зустріча їжака. "Добрий день, їжаче-небораче!" — крикнула Лисичка. "Здорова була, Лисичко-сестричко!" — відповів їжак. "Знаєш що, їжаче, ходім зі мною!" "Куди ж ти зібралася?" "Та йду отуди до саду їсти винограду"..." (Іван Франко)

Василь Сухомлинський. Серце віддаю дітям. Школа радості (перший розділ книги). Турбота про живе і прекрасне.

"Мене дуже непокоїла байдужість окремих дітей до живого і прекрасного в навколишньому світі, тривожили вчинки, що свідчили про незрозумілу, на перший погляд, дитячу жорстокість. Ось ми йдемо лугом, над травою літають метелики, джмелі, жуки. Юра, спіймавши жука, витяг з кишені скалку скла, розрізав комашину навпіл і «досліджує» її нутрощі. В одному з глухих куточків шкільної садиби багато років підряд живуть кілька сімей ластівок. Якось ми пішли туди, і не встиг я повести мову про ластівчині гнізда, як Шура кинув камінець у пташине житло. Всі учні оберігали гарні квіти кали, що росли на подвір’ї, а Люся підійшла до клумби, зірвала рослину. Всі ці факти мали місце вже в перші дні життя «Школи радості». Мене вражало, що захоплення дітей красою перепліталося з байдужістю до долі красивого..." (Василь Сухомлинський)
 

Ірина Сонечко у перекладі Л.І. Опанасенко, Секрети етикету у гостях, вірші у картинках, малюнки  Т.М. СавицькоїУсі дорослі знають, що дуже важливо навчити дитину етикету — як поводитися серед інших людей! Чудовий віршик поетеси Ірини Сонечко у перекладі  Л. І. Опанасенко допоможе малятам засвоїти непростий, але потрібний урок, як правильно поводитися у гостях.

Леся Українка"У маленькій хатинці, у тихім куточку
Мати спить і дитина маленька.
У віконце одчинене линуть з садочку
Урочисті пісні соловейка."

(Леся Українка)

Українські оповідання для дітей, Олена Пчілка, Ольга Косач, оповідання Увінчаний співець"Колись давно, віків шість тому назад, жив собі співець у далекій від нас стороні. Зручних співців називали тоді в тій стороні трубадурами: «трубадур» — значить, вигадник, перебендя, бо то ж, власне, ті співці складали пісні з своєї голови, ходячи з одного місця в друге, співали вони свої пісні на послухання убогим і багатим. Той співець, про якого я хочу вам розповідати, звався Артур Вродливий. Він мешкав у великому стольному городі, де жив сам король, але часто Артур ходив і в інші місця, від більшого до меншого, від города до села. Складав він прехороші пісні і, приграваючи хороше на кобзі, співав їх то по вулицях, то по дворах..." (Олена Пчілка)

Дмитро Чуб, книга Живий Шевченко, Шевченко в житті, Улюблені пісні"Чимало маємо матеріалів і про Шевченка як співака, про його велику любов до пісні, про те, що він мав не абиякий голос і, співаючи, глибоко переймався сам тією піснею і хвилював інших. Недарма Ф. М. Лазаревський згадує, що при одному побаченні поет проспівав кілька улюблених пісень, зокрема «Зіроньку», «Тяжко-важко в світі жити» і з особливим почуттям: «Забіліли сніги, заболіло тіло ще й головонька», при чому багато слухачів плакало. А. Лазаревський пише, що і після заслання 1858 року Тарас Григорович любив співати. Навіть, входячи до їдальні обідати, він наспівував: "Понад морем, Дунаєм"... " (Дмитро Чуб)

 

"Учітеся, брати мої!
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь, − 
Свого не цурайтесь..."

(Тарас Шевченко)

Володимир Винниченко, Федько-халамидник, оповідання"Це був чистий розбишака-халамидник. Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька: там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму «закадишному» другові; там перекинув діжку з дощовою водою, яку збирали з таким клопотом. Наче біс який сидів у хлопцевії Усі діти як діти — граються, бавляться, тихо, лагідно. Федькові ж неодмінно, щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці..." (Володимир Винниченко)

Василь Сухомлинський, Флейта і вітер, казка для дітей"У саду на лавці сидів Музикант. Він грав на флейті. До його чудової пісні прислухалися і пташки, й дерева, й квіти. Навіть Вітер приліг під кущем і з подивом слухав гру на флейті. Грав Музикант про сонце в блакитному небі, про біленьку хмаринку, про сіреньку пташку-жайворонка і про щасливі дитячі очі. Замовкла пісня, поклав Музикант флейту на лаву й пішов до хати. Підвівся Вітер з-під куща, прилетів до флейти та й подув з усієї сили..." (Василь Сухомлинський)

Василь Сухомлинський, Хочеться сказати щось ніжне-ніжне, оповідання"Мені було тоді, мабуть, років три чи чотири. Повела мене мама в лікарню - якийсь укол зробити. Прийшли ми до великого білого будинку. Все в ньому біле - i стіни, й двері. Покликали нас iз мамою в маленьку кімнату. Сидить там біля столу лікар..." (Василь Сухомлинський)

Василь Сухомлинський, Хризантема й Цибулина, оповідання, казка"Недалеко від хати росла Хризантема. На спаді літа вона зацвіла ніжним рожевим цвітом і милувалася своєю красою. Її квіти шепотіли: "Які ми гарні... " А поруч із Хризантемою росла Цибулина. Ну, звичайнісінька цибуля. На спаді літа Цибулина доспіла, зелене пір'я зів'яло, й від неї відгонило гострим духом. Хризантема морщила носа ... Цибулина мовчала... Проти Хризантеми вона відчувала себе простачкою..." (Василь Сухомлинський)

Це - наше, і це - твоє. Мультфільми про Україну. Асканія-Нова. Гіпсова печера. Мапа. Гасова лампа. Сіль. Шлях із варягів у греки. Рамкові вулики. Літак Мрія. Співочі Тераси. Чорнозем. Трембіта (телеканал ПЛЮСПЛЮС)"Це - наше, і це - твоє" - коротенькі мультфільми, які розповідають цікаві факти про нашу країну.  У другій частині добірки дивіться мультфільми і фарбуйте розмальовки про рамкові вулики, літак "Мрія", співочі тераси, чорнозем та трембіту.

Шевченко й діти, книга Дмитра Чуба про Великого Кобзаря, Живий Шевченко"Велику людську рису бачимо і в поводженні Шевченка з дітьми, з своїми сестрами, батьками, а особливо з матір’ю, про яку з великою любов’ю згадує в багатьох творах. Вирвавшись з неволі і поринувши в життя вищих шарів суспільства, інтеліґенції, він не забув своєї України, свого села, не забув сестер, братів, що лишились кріпаками, у злиднях, навпаки, він щораз турбується їхньою долею, при першій можливості надсилає їм гроші, домагається їхнього звільнення з кріпацтва. Діти ж, людські діти, завжди були предметом його любови й радости. Діти його теж любили безмежно..." (Дмитро Чуб)

 

Дмитро Чуб, книга Живий Шевченко, Шевченко на сцені

"... Чи не єдиною розвагою для мешканців цього укріплення була вистава п’єси Островського «Свої люди — порозуміємось», яку дозволив поставити у різдвяні дні 1851-го року комендант підполковник А. Маєвський. Для нас ця вистава цікава тим, що одну з головних ролей у ній, ролю Рисположенського, грав Тарас Шевченко. Він же намалював і декорації. Про ці вистави і про участь нашого поета в культурному житті Новопетровського укріплення розповів капітан Косарьов, спогади якого записав офіцер Микола Новицький. Він пише, що перебуваючи у Новопетровську, Тарас Шевченко поволі став брати участь у культурному житті цього укріплення і виявив себе, як добрий співак, артист і навіть танцюрист. Це було в 1852 році..." (Дмитро Чуб)
 

Шкільні усмішки. Ілюстрована збірка.  Зібрав та упорядкував Павло Гальченко. Малюнки Анатолія Василенка"Не вміє...", "Не витерпів", "Важке питання", "Коли помилок менше", "Все я та я", "Намалював коня", "Навчив...", "Розв’язав задачу", "Не найгірший", "На уроці географії", "Владик пише твір", "Написав...", "Що вилупиться", "Відповів...", "Подовшала історія", "Скільки пирогів", "Робив зауваження", "На уроці фізкультури", "Не обов’язково", "Хитрий хлопчик", "Загальний зошит", "Виправдався", "Хитрий Івась", "Мій тато" - такі веселі усмішки про школу представлені у цій ілюстрованій книжечці для дітей. 

Василь Сухомлинський. Серце віддаю дітям. Школа радості. Школа під блакитним небом"З хвилюванням чекав я на малюків. О 8 годині ранку прийшло 29 вихованців. Не прийшла Саша (мабуть, мамі погано). Не було Володі, очевидно, проспав, а матері не захотілося будити хлопчика. Майже всі діти святково вдягнені, в новеньких черевичках. Це мене занепокоїло: сільські діти з давніх-давен звикли в жаркі дні ходити босоніж, це прекрасне фізичне загартування, кращий засіб запобігання простудним захворюванням Чому ж батьки намагаються захистити дитячі ніжки від землі, вранішньої роси й гарячої, розпеченої сонцем землі? Все це вони роблять з добрих намірів, а виходить погано: з кожним роком усе більше сільських дітей взимку хворіють на грип, ангіну, коклюш. А треба так виховувати дітей, щоб вони не боялися ні спеки, ні холоду..." (Василь Сухомлинський) 

 

Марія Пригара, збірка віршів Що сталося в моріЗбірка віршів Марії Пригари про море: "Мати й син", "В океані", "Хижа рідня", "На пароплаві", "Буря".

Василь Сухомлинський. Серце віддаю дітям. Роки дитинства (другий розділ книги). Що таке початкова школа (читати та завантажити)"Тихим сонячним ранком в останній день серпня 1952 року на зелену галявину перед шкільним будинком прийшли всі школярі, вчителі, батьки. Цей урочистий день, що передує початку навчального року, вже давно став у нас традиційним святом школи і книжки. Особливо хвилюючим було свято цього ранку. Як землепроходець, що вирушає в далекі, невідомі землі, дивиться в очі своїх супутників і товаришів, так і я вдивлявся в очі моїх малюків. Ось вони стоять — 16 хлопчиків і 15 дівчаток. Разом з дітьми прийшли батьки, багато хто з бабусь І дідусів. Ось матері Колі і Толі. На плече Галі поклала руку мачуха, і дівчинка не насупилася, як це було рік тому. Всі поздоровляють нас, бажають доброї путі. Десятикласники підходять до малюків, вручають кожному пам’ятний дарунок — книжку а написом; «Доброї путі тобі, маленький друже. Бережи цю книжку. Нехай вона все життя нагадує тобі про свято школи, про день, коли ти став учнем. Нехай завжди зберігається в бібліотеці твоєї сім'ї». Минули роки, мої вихованці стали дорослими людьми, і кожний з них береже цю книжку як святиню, як безцінну пам'ять про золоте дитинство..." (Василь Сухомлинський)

 


Всього:
898
На початок
Попередня
Поточна сторінка: 7
2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12  
Наступна
В кінець

Споріднені мітки:     Мистецтво    Табір    Гумор    Тарас Григорович Шевченко    Володимир Винниченко    Василь Шаройко    Василь Сухомлинський    Грицько Бойко   
Топ-теми