Публікації за тегом: Великдень (Пасха)

"Мале село Рукав, що розкинулося у самісінькій низовині невеличких гір, вкритих лісами, красувалось білими хатинками. В одній із таких хатин проживала бабуся Катерина. І як же вона чекала, щоб до неї прийшла її онучка Іринка, яка жила з батьками, через дві хати від неї. Іринка з бабцею Катериною увесь ліс, як кажуть, і вздовж і впоперек перейшли. Влітку ходили збирали дрова і сухі гілки, що вітер наломив, а разом з цим – і грибів на юшку. І так – до самісінької осені, аж поки сніг не випав. Правда, Іринка і взимку не сиділа вдома. Взявши старі дитячі санки, у яких не було вже дві дощечки, мала тягла їх на найбільший горб, що поблизу лісу, і швидко, як сніжинка, злітала донизу. А сніги які були, Боже ж мій! Так понамітають за ніч, що й дорогу важко знайти... Та якось переживали зиму, хвалити Бога... Зима потроху відступала, ніби сама просилася втекти. Засіявшись, веселий промінець сонечка розтопив геть усі сніги й погнав через горби до річки галасливі струмки. Весняний день збільшувався і теплішав. А головне – усі люди готувалися до Великодня..." (Юлія Хандожинська)

 

"Крашанки можна пофарбувати цибулинням) але навіщо себе обмежувати ним? Зараз надворі можна знайти стільки свіжих зелених рослин! Вони також фарбують, до того ж, вдало, ніжно і красиво. У жовту барву гарно фарбує цвіт клена гостролистого (Acer platanoides). Чому пропоную його? Форзиція ще цвіте, і вона дає спокійний жовтий. А коли хочеться більше сонця? Тоді нам по березові сережки. Але їхній час вже майже добіг кінця. Тому - цвіт клена гостролистого. Якщо використати для приготування відвару цвіт з іншого клена, ясенолистого (Acer negundo), у нас його називають кленок, то яйце зафарбується у салатовий відтінок. Переважна більшість рослин фарбують саме в жовте. А от у салатову барву, крім цвіту клена ясенолистого, ще можуть пофарбувати грицики) Пробуємо! І ділимося досвідом!" (Ірина Михалевич)

"Вже Великдень від Бога спустився,
До людей ніжним словом вклонився,
В небі сонце вмивав крашанками,
Випікав хліб насушний пасками.
Як із давніх давен повелося,
Людям з вечора ще не спалося,
В Божі храми на службу ходили,
Захистить розум й серце просили..."

(Юлія Хандожинська)

"Йде Великдень – світле свято –
Треба кошика складати.
Паска гарна та смачна –
Страва в ньому головна.
Крашанки пофарбували
І до кошика поклали.
Ще кладемо масло й сир,
Щоб здоровими зрости!"

(Юлія Забіяка)

 

"Оновлюється природа навесні і людина прагне оновлення. Власне, для цього Церквою запроваджений Великий піст: всі відправи і таїнства націлені на те, щоб людина очистилася і приготувалася до Свята Свят — Воскресіння Господа і Спаса нашого Іісуса Христа. У ці дні ми повертаємося до писанки. Створення писанки вимагає певних духовних зусиль: перш ніж сісти писати, необхідно відкинути метушливі думки і налаштуватися на зустріч із самим собою..."

(Ірина Михалевич)

 

"Що за дивнії яєчка
Наша курочка знесла?
Намальоване гніздечко,
Ще й пташиночка мала!
Навкруги - барвисті квіти,
Жовті, сині гілочки..."

(Леонід Полтава)

"Прутики вербові
На столі стояли
І на них сестрички 
Радо поглядали."

(Вікторія Стасів)

 

Читайте цікаві казочки до Великодня, створені українською письменницею Марією Солтис-Смирновою: "Великодня казочка про Кролю", "Великодня казочка про Куця", "Кошик", "Пасочка", "Історія одного яйця. Казка до Великодня".

 

"Нині свята Великодні
І співає гучно дзвін,
А у кошичку духм'яні
Пасочки, ковбаска, хрін.
Масло, писанки чудові,
Шинка, хлібчик і сирок,
Сіль і свічечки воскові -
Все кладу під рушничок."
(Вікторія Стасів)

"Гарна писанка у мене — 
Мабуть, кращої й нема! 
Мама тільки помагала, 
Малювала ж я сама.
Змалювала дрібно квіти, 
Вісім хрестиків малих,
І дрібнюсіньку ялинку,
Й поясочок поміж них..."
(Слова Катерини Перелісної
Музика Миколи Ведмедері)

"Маленька Ганнуся дивилася, як горить в печі вогонь. Він то розгорявся, то затухав... Його довгі червоні язики щось між собою гомоніли, ніби сперечалися, хто першим полізе в димар...
І тут Ганнуся не втрималася, і - до бабці:
- Бабцю, скажи, будь ласка, а чому вони ховаються? Вони ж можуть хату спалити, як вилізуть на горище!..
- Та ні, ну що ти таке говориш?  Вони горять, поки в печі знаходяться - це їх день... А коли ховаються у димарі, то вже затухають, ніби спати лягають - так, як і ти вночі..." (Юлія Хандожинська)

"Великдень... Паски... Крашанки... Чим пофарбувати яйця, щоб і до магазину не йти, і барви були соковиті, насичені, і щоб вони не стиралися, коли до них торкнешся?.." (Ірина Михалевич)

 

 

 

Ромашка - найнадійніший, найстійкіший, найсимпатичніший писанкарський барвник. Ромашка лікарська зацвітає наприкінці травня, і тоді на землі з'являється безліч сонць) Крім усіх переваг, ромашковий барвник - це ще й надійний і чудовий ґрунт. З ним спокійно працювати, на нього впевнено ляже будь-яка наступна барва. У цьому дописі ми розглянемо покрокові фото створення традиційної писанки Середньої Наддніпрянщини. Першим барвником, в якому фарбуватимемо нашу писанку, буде саме ромашка.

Коли тільки починаєш працювати з природними барвниками, то здається, що ти маєш справу з 6-кольоровим набором фарб. Дізнаючись більше і більше, вирішуєш, що маєш справу з усіма відтінками жовтого, адже більшість рослин фарбують у жовте. Потім, коли пробуєш силу-силенну рослин у роботі, думаєш – і навіщо мені працювати з такою великою кількістю відтінків? Справді, навіщо? 

"Пишемо традиційну поліську писанку крок за кроком. Писанка має назву "Півонія з трав'янцями", походить з села Добротів, що на Чернігівщині. Перш ніж занурити писанку до першого барвника, потрібно нанести чимало ліній на біле тло шкаралупи. Найчастіше то і є основний масив роботи..." (Ірина Михалевич)

Перебуваючи в Києві, майстриня-писанкарка Ірина Михалевич презентувала порадник «Фарбування писанки. Природні барви» у дитячій бібліотеці імені Василя Симоненка (на запрошення майстрині-вишивальниці Тетяни Серебреннікової) та в музеї Івана Гончара (на запрошення Катерини Качур). Також Ірину запросили до участі в програмі на Українському радіо (програма «Український ракурс», радіоведуча – Галина Соломінська), а працівниками музею Гончара був відзнятий промо-ролик, в якому Ірина розповідає про те, чим буде корисний порадник читачам. 

Найпершими навесні прокидаються трав’янисті рослини – кропива, деревій, чистотіл. Ще раніше нагадують про скору весну, припорошені снігом, зелені поля. У каталозі Кульжинського записано, що озимина здатна подарувати писанці зелену барву. Мені захотілося спробувати. Тож сіла до автобуса і поїхала до окраїни міста, до найближчого поля). У спину тепло, світить лагідне сонце, угорі співають жайворонки. Синьо і гарно довкруж. Озимина з корінням не виривається, зривати її легко і швидко. Для барвника достатньо пари оберемків.

7 квітня 2018 року у Луцьку просто неба на вулиці Лесі Українки з'явилася галерея писанок. Це писанки за "Сонячною колекцією" писанок Ольги Косач (Волинський краєзнавчий музей), які відтворила і подарувала закладу торік відома майстриня-писанкарка Ірина Михалевич. Пані Ірина відтворила писанки, бо долучилася до всеукраїнського проекту "Вишивка етнографічна", куратор - Тетяна Серебреннікова. Традиційні волинські та подільські писанки вважаються зразками найвищого прояву художньої майстреності. Писанки розміщено на двометрових бігбордах. Вони привертають величезну увагу лучан та гостей міста.

 

"За Прутом є село, за селом — гора, а на горі лісок-перелісок, такий невеличкий, що його можна оббігти довкола. У тому лісочку живе мавка-зеленавка, мала, як і він. Взимку вона спала в сухому листячку, а поверх листя лежав сніг. Але прийшла весна, сніжок розтав, і мавка прокинулась. "Що це дзвенить, мов чисте срібло, аж мене розбудило? Може, це ви, струмочки?" — спитала вона. "Ні, мавко. Ми дзюрчимо не перший день, але ти не будилася", — відповіли струмки. "То, може, це ти, берізко?" "Я всю зиму дзвонила обмерзлими гілочками, — сказала берізка. — Але ти того не чула". "Тоді, напевно, це вітер, що гуляє над горою?" "Ні, мавко, не я це. Я взимку дзвенів-свистів, мів летючими снігами, а тепер я тихий і лагідний". "То хто ж воно?" — роззирнулася мавка довкола й побачила на лужку, на узліссі, дівчаток. Вони бігали й сміялися голосно-голосно, аж котилася луна. Адже почалися канікули, і нарешті була весна: тепле сонечко й воля гратися скільки захочеш. "Он хто мене розбудив", — усміхнулася мавка, бо цих дівчаток вона знала від торік: Марусю, Олюсю і старшеньку Миросю. "Скоро Великдень, — тим часом казала до менших дівчаток Мирося. — А ви ще не навчилися веснянок". "Таки ні..." — кивнули Маруся й Олюся. "Я знаю «Молоданчика». Мене бабуся навчила, а я навчу вас!"" (Зірка Мензатюк)

З якими думками пишемо писанку? Зі світлими, спокійними думками, скажете. Ми мимоволі надихаємося певними думками, коли бачимо ті символи, що лягають на яйце. Котрийсь знак нагадує вуха зайчика, котрийсь – пір’їнку, інший – зірочку або хрест. Писанкарські символи, говорять дослідники-науковці, давні дуже, люди придумували їх, щоб зберегти своє світобачення. Ось уже скоро ми покладемо наші писанки до пасхального кошика і понесемо для освячення до храму Божого. Там, у храмі, ми теж побачимо багато символічного. Чимало символів містять псалми: їх ми чуємо щоразу на Богослужіннях. У молитвах, наприклад, можна почути про птахів, про оленя, зорі, Місяць, Сонце, про виноград, сніг, про віск…