«Діти — се наш дорогий скарб, се - наша надія, се - молода Україна». Ці слова належать людині, яка все життя присвятила справі розвитку української культури, невтомно й самовіддано працювала в ім'я відродження української нації. Звати цю людину Ольга Петрівна Драгоманова (по чоловікові Косач). Псевдонім, який вона собі обрала і під яким найчастіше друкувалася,— Олена Пчілка. Поетеса, автор прозових та драматичних творів, перекладач, науковець, фольклорист і етнограф, публіцист, видавець, активна громадська діячка — це все вона, Олена Пчілка. А ще - вродлива жінка, ніжна й мудра матір, яка виховала геніальну Лесю Українку, виплекала її талант.
Широкі святкові та повсякденні силянки-коміри, а також частина стрічкових ґерданів мали підвіски. Доповнення низаної або тканої прикраси підвісками надавало їй більшої декоративності. Називали такі доповнення по-різному: «висьорки», «вівсьорки», «вузлики», «петельки», «торочки»,» а ще «бомблики», «цьомблики», «вушка, «пупчики».
Поряд із бісерними ґерданамн-стрічками поширеними в Україні прикрасами були також силянки-коміри, які нанизували, застосовуючи найчастіше прийом "сіточка". Іх виготовлення відрізнялося від плетення ґерданів тим, що для утворення комірця заокругленої форми стібок, який формує верхній край виробу, робили помітно коротким, натомість нижній - довгим, тимчасом як у стрічкових виробах довжина стібків верхнього та нижнього краю однакова.
Прикраси, ширші ніж ланцюжки, - ґердани, силянки-коміри, об'ємні плетінки тощо - можна нанизувати «на одну нитку» прийомами «сіточка», «щільники» та «мозаїка». Дивіться далі, як це можна зробити...
Виготовляти вироби з бісеру можна, застосовуючи різноманітні техніки, найпростішою з яких є набирання в разки. Саме так - набираючи на жилку чи нитку глиняні чи кам'яні намистини - робили первісні прикраси. І тепер намиста, набрані з кораликів зі скла, напівкоштовних чи коштовних каменів та інших матеріалів, є найпопулярнішим типом оздоб. Набирання в разки послужило основою для винайдення техніки нанизування, спеціально призначеної для роботи з дрібними кораликами (округлими та подовгастими), яка від початку та впродовж усього розвитку народної традиції виготовлення бісерних оздоб в Україні була найпоширенішою.
Спосіб нанизування «на одну нитку» вперше з'явився в практиці українських народних майстрів бісерних оздоб у кінці XIX ст., з 1930-х рр. він став поступово поширюватися, але тільки в 1970-х рр. здобув першість серед інших способів плетення бісером. Причиною такого пізнього його поширення, був, треба гадати, брак у селянському побуті міцних тонких ниток. А усталеність народної традиції - це, ймовірно, ще одна причина того, чому навіть тоді, коли міцні нитки промислового виробництва вже були широко доступні, майстри і далі силяли «па декілька ниток».
Останнім часом тенденція щодо інтеграції споріднених предметів набирає все більше прихильників в МОН, мотивуючи це сучасним синергетичним підходом до освіти. Хочеться зауважити, що синергетичні зв'язки можливі між дійсними об'єктами/предметами, нівелювання яких приведе до зникнення самих зв'язків, а значить результату – нового предмету. Таке можливе в дайджесті. Інтегрування ж передбачає наявність елементів/предметів. Цей безперервний евристичний процес вищого порядку, за синергетичним принципом научіння, можна представити трьохкомпонентною формулою: спосіб + предмет = результат.
Тема уроку: Дедуктивний метод – як конститутивний для головних персонажів і читачів детективних оповідань Е. По і А. Конан Дойля та застосування його для дослідження геометричної інтерпретації формул скороченого множення.
Мета: Навчити учнів узагальнювати прочитане, висувати гіпотези та підтверджувати їх фактами, удосконалити навички роботи з текстом та аналітичними виразами математичних формул; розвивати логічне та абстрактне мислення; виховати допитливість та практичність учнів.
Мета біуроку на тему "Філософські аспекти поетичної і математичної спадщини О. Хайяма" - навчити учнів знаходити в творах Омара Хайяма актуальність порушених ним проблем; розвивати логічне та абстрактне мислення; виховати інтерес до творчої спадщини філософа.
Мета уроку: розвинути в учнів уміння застосовувати абстрактні фізико-математичні поняття до літературного аналізу твору.
Мета біуроку за романом Роберта Стівенсона "Острів скарбів" – структурувати та систематизувати знання учнів; розвивати уміння аналізу та синтезу, навички самостійної роботи; сприяння формуванню ціннісних орієнтирів у життєвому морі.
Урок, результатом якого є зовсім нове утворення, домінантами котрого виступають не стільки зовнішні чинники, а скоріше взаємопроникнення їх і взаємовплив – стане предметом розгляду в нашому блозі. Тобто синтез не як агрегат, а як «творчий синтез». В синтез-уроках реалізуються філософські аспекти нової педагогіки, де вчитель та учень працюють в тандемі як дослідники, відкривачі нових граней того чи іншого предмету. Маємо надію, що спільна робота в такому руслі принесе багато користі для всіх педагогів, викличе жвавий діалог і бажання поділитися власними досягненнями. Девізом нашого блогу нехай стануть слова: «Йти потрібно так, щоб не здіймати пороху». Ціль ресурсу – не феєрія нових технологій, а усвідомлена робота на вияення прихованих властивостей у звичних речах, на вироблення назрілих поглядів щодо них.
Друзі, вас вітає численна команда видавництва «Ранок»! Ми раді запропонувати високоякісну навчальну та дитячу літературу, створену провідними фахівцями своєї справи. Крім друкованої продукції, видавництво «Ранок» випускає книги і в електронному вигляді. Ми пишаємося співпрацею з відомими видавництвами Європи і Америки, а партнерство з голлівудськими студіями The Walt Disney Company і Pixar Animation Studios — приємний бонус у вигляді прекрасних дитячих ігор та книг. Педагоги України вважають наші книги найкращими, а багато бібліотек мають у своєму арсеналі весь асортимент дитячої літератури та навчально-методичних посібників для учнів та вчителів. Як лідер серед вітчизняних видавців, «Ранок» увійшов до Європейської асоціації видавців навчальної літератури і є наразі єдиним представником України! Ми пишаємось, що протягом багатьох років видавництво отримує безліч нагород і премій. «Ранок» — це величезний простір для розумних і талановитих людей, одним словом, для всіх вас! Тож, єднаймося, друзі!
"Днями в Україні презентували відкриття онлайн бібліотеки аудіо-книжок, записаної українською мовою. Йдеться про освітній проект "Слухай", реалізований за допомоги програми EGAP, що фінансується Швейцарською агенцією з розвитку та співробітництва та реалізується Фондом "Східна Європа" й Innovabridge. Це добірка з 60 аудіо-книжок за творами української літератури, що були озвучені іменитими виконавцями, на кшталт Нати Жижченко, Лілії Ребрик, Даши Астаф'євої, Гаріка Корогодського та інших. Корисний ресурс, за задумом його ініціаторів, має допомогти школярам в умовах карантина успішніше освоїти шкільну програму та підготуватися до іспитів ЗНО..." (Юлія Валова)
Матеріали цього блогу будуть цікаві для усіх вчителів, що крокують у ногу з часом.
Майже тридцять років не стихають розмови про те, яка українська мова солов’їна та калинова. За останню п’ятирічку особливо акцентують на її збереженні й відродженні. Не заперечую, що варто заглядати у словник, аби поновити в пам’яті скарби тисячоліть. Проте як щодо сьогодення? Адже мова, яка не реагує на виклик часу й не відображає повною мірою сучасність – мертва мова. У цьому блозі я намагатимуся довести протилежне, збираючи випадки лексичного та словотвірного потенціалу української мови часів незалежності, зафіксовані у рекламі, фільмах та серіалах, піснях різноманітних виконавців, соцмережах та друкованих чи електронних виданнях.
У збірці "Росте хлоп'я, мов кущ малини" вміщено вірші Богдана-Ігоря Антонича, видатного українського поета, який жив і творив на початку ХХ-го століття у Львові: "Весна", "На кичерах сивасті трави", "Ранній вітер", "Ярмарок", "На шляху", "Антонич був хрущем", "Захід", "Неситий крук над мостом крякав", "Зелений ясень, серп і коні", "Назустріч", "Об хмару хмара", "Клени", "Весна — неначе карусель", "Село", "Зима", "Я розумію вас". Дивовижний талант поета допоможе маленьким читачам полюбити рідне слово та зрозуміти природу нашого краю.
Борис Дмитрович Грінченко - в українській літературі постать, безперечно, помітна і важлива. Він був відомий як поет, письменник, публіцист, фольклорист, етнограф, мовознавець, критик, історик, педагог, перекладач, просвітницький і громадський діяч. Його поетична спадщина нараховує кілька збірок: «Пісні Василя Чайченка» (1884), «Під сільською стріхою» (1886), «Підхмарним небом» (1893), «Пісні та думи» (1895), «Хвилини» (1903). Псевдоніми: В. Чайченко, Іван Перекотиполе, Вільхівський Б., Вартовий П., М. Гримич, Л. Яворенко.
"Тільки вчитель увійшов у клас, зараз побачив, що там робиться щось непевне. Школярки та школярі юрмою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли. Гомін був неласкавий, сердитий. Зрозуміти поки нічого не можна було. Чуть тільки було, що на когось діти сердились, комусь докоряли..." (Борис Грінченко)
Борис Харчук народився 13 вересня 1931 року в селі Лози на Тернопільщині в селянській родині. Навчався в Кременецькому ліцеї, закінчив Полтавський педагогічний інститут (1954) та Вищі літературні курси в Москві. Працював журналістом і писав. Писав, як веліло серце, як зобов'язувала совість перед тою землею, що його пустила у широкий світ...
