Івана Купала — це день літнього сонцевороту, що є одним з найдавніших свят нашого народу. Символізує він єднання сонця і води, і головними його атрибутами є купальне дерево і опудало Марени. Купальне дерево дівчата прикрашають квітами, ягодами, стрічками і водять навколо нього хороводи. В інших селищах замість дерева роблять солом 'яне опудало — Марену. Одягають у жіночу сорочку, прикрашають. Після всіх веселощів і танців Марену кидають у воду. Якщо Марена — символ води, то палаюче колесо — символ сонця.
"Біля річки палАли багАття,
А навколо святкових вогнів
Хороводи водили дівчата
І співали купальські пісні.«Ой на Івана та й на Купала
Дівчина в лузі квіти збирала.
Квіти збирала, вінок сплітала,
На тиху воду вінок пускала…»"Вітаю читачів і авторів сторінки зі святом єднання з природою Купала баладою-легендою "Журавлині луги" із розділу "Етнопоезія"! (Анатолій Качан)
""Купало, Купало, засвіти ніч!"
Купало птаха ночі подвоює:
на одну гору садовить птаха, що є вечір,
на другу гору садовить птаха, що є ранок,
і стало у долині серед ночі видно, як удень." (Василь Голобородько)
День Купала, який припадає на 24 червня, збігається з літнім сонцеворотом. У давніх слов'ян Дажбог — бог Сонця — був найшановнішим серед інших міфологічних святих. Наші пращури вважали, що саме він дарував усьому життя. Відтак Сонце було прообразом свого покровителя, а тому його річний цикл співпадав з певними ритуальними дійствами, серед яких Купало знаменувало літній сонцеворот, тобто найвищий культ Сонця. Християнство не змогло остаточно знівелювати обряд, тому до нього «долучили» свято Різдва Святого пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Івана. Ось так і з'явилося християнізоване дійство з подвійною назвою — Іван Купало.
Українські народні купальські пісні: "Ой, на Івана, ой, на Купала", "Ой на городі купайлиця", "Купало", "Заплету віночок, заплету шовковий", "Наша Маринка-купалочка*", "Кругом Мариноньки ходили дівоньки", "На Івана Купала купався Йван", "Під самого Купала...", "Наше Купайло з верби, з верби", "Ой, наші хлопці-недбайливці", "Ой місяченьку, наш братику", "Ой, на Івана на Купала", "Купайло, Купайло", "У вишневому садочку".
"... І мовив угорський король польському: "Ми ніколи не завоюємо цієї країни. Тому я повертаю своїх воїнів додому. І тобі раджу зробити те ж саме." Давно це було... Відтоді сотні разів вороги завойовували наш край, але кожного разу залишалися з облизнем. А край зеленіє під синім небом та ясним сонцем. І щоліта тут рожево квітують кущі неопалимого зела, стверджуючи незнищенність української землі та її народу." (Євген Шморгун)
Свято Купала — одне з найголовніших старовинних календарних свят Українського народу, яке припадає на 24 червня. На українських землях люди здавна вірили у велику містерію Купала. Головні елементи свята — вогонь і вода. Провідна тема купальських пісень — кохання і парування.
Збірка купальських (собіткових) пісень: "На Купала", "Чом ти, барвінку", "Стій, дубе...", "Заплету віночок...", "Коло Мареноньки", "Ой мала нічка Купайлочка", "Купало", "На Купайлі була", "Чорнобривець", "Ой на Купало", "Ластівочка", "Посаджу я вербу", "Стояла тополя", "А вже Купайло минає", "Переманочка", "Ой не рости, кропе".
У цій статті представлено повноцінну добірку купальських пісень з книги "Календарно-обрядові пісні" під упорядкуванням Олени Чебанюк, у якій зібрані найкращі зразки попередніх видань та ще не надруковані до тих пір записи, що зберігаються у Центральній Науковій бібліотеці України. У передмові до книги О. Ю. Чебанюк описала, як святкується Свято Івана Купала, де звучать наведені нижче пісні.
Як народне свято, день Івана Купала відбувається з багатьма своєрідними обрядами та піснями. З далекої давнини збереглися в українського народу ці купальські звичаї.
У колі річних свят Купало — одне з найголовніших і відзначалося урочисто, чому значною мірою сприяла благодатна пора його проведення: буяла рослинність, сонце було в апогеї своєї сили, тепла та впливу на природу. За народним повір’ям у цей день «сонце сходить, грає», трави і квіти набирають найбільшої сили, а опівночі вогнистим цвітом розквітає папороть, віщуючи тому, хто здобуде його, скарби, багатство, статок і здоров’я.
"У ніч на Івана Купала дівчата плели вінки, а потім кидали їх на воду Черемоша. Пливіть, мовляв, укаіть на судженого. Тільки Лади, наймолодшої і найвродливішої, не було серед дівчат. Вона так захопилася збиранням квітів, що забрела далеко в ліс. Злякалася Лада, опинившись сама-самісінька в нічному лісі. Почала гукати своїх подруг. Та дарма, лиш таємниче відлуння відгукувалося на її голос. А ніч, ця чудова купальська ніч, творила в лісі справжні дива: чулися голоси якихось птахів, на галявині завели свій танок лісові мавки. А під темними кущами розквітали небачені квіти. Вони розкривали свої ніжні пелюстки і сяяли сріблясто, манили до себе, ніби обіцяли розкрити якусь таємницю." (з народної легенди)
Пісенна творчість українського народу багата й різноманітна. З глибокої давнини супроводжує вона життя народу. Жоден із фольклорних жанрів не може порівнятися з піснею широтою охоплення життєвих явищ, відображення народного світосприймання, моралі, естетичних уподобань. Створена в незапам'ятні віки, вона хвилює й сьогодні правдивістю, свіжістю і щирістю почуттів, чарує поетичністю, художньою красою. До розділу увійшли: пісні літературного походження, весільні пісні, родинно-побутові пісні, історичні пісні, стрілецькі пісні, коломийки, календарно-обрядові пісні (пісні зимового циклу: колядки та щедрівки, жниварські пісні, петрівки, русальні пісні, купальські, веснянки та гаївки), суспільно-побутові пісні (заробітчанські, наймитські, строкарські та робітничі пісні, бурлацькі пісні, рекрутські та солдатські пісні, кріпацькі пісні, чумацькі пісні, козацькі пісні).
Свято Івана Купала є одним з найпопулярніших у народі. Кожен відразу згадає про купальські вогні, дівочі вінки, що спливають за водою, і чарівний цвіт папороті. Аж до нашого часу дійшли ці відголоски величної містерії, що з року в рік протягом століть і, навіть, тисячоліть розігрувалася на території сучасної Європи. Свято відзначалос в час найбільшого розквіту природи і літнього сонцевороту. Хто ж такий Іван Купало? Купало — це слов'янський бог земних плодів, радості, згоди та любові. А от Іваном він став уже за часів християнства. Річ у тім, що 24 червня християнська церква святкує Різдво Святого Івана Хрестителя. Так поєдналися традиційне народне свято і релігійне.