Приходьте на міжнародний молодіжний форум «Космос і Майбутнє» у Києві з 3 по 5 жовтня! Долучайтеся до творення космічного майбутнього України! 3 дні - 3 локації. Спікери з 12 країн. Космохакатон. Вхід – вільний. Космос – це мрія всього людства, а також історія і майбутнє України. Організатори: УМАКО «Сузір’я», UkraineIS – «Україна Є», Центр «Лілея» та «Українсько-норвезький міст».
Про те, як усе відбувалося, читайте у матеріалі, наданому співорганізатором Форуму "Космос та майбутнє" Сергієм Вакаріним:
Перший у світі Космохакатон пройшов у Києві в рамках Форуму «Космос і майбутнє»
Міфи складалися в різних народів у сиву давнину, на перших ступенях розвитку людської культури, ще до винаходу письма, до того, як з'явилися науки. Їх можна розглядати як наївні спроби пояснити явища дійсності, що оточувала первісних людей, як спроби витлумачити причини і наслідки цих явищ. Ми відрізняємо міф від літературного оповідання, навіть зовсім фантастичного, бо у міфа не було автора, якоїсь однієї людини, що його б вигадала. Міф — наслідок колективної творчості народу. Міф ми відрізняємо й від дитячої казки, бо він не призначався для дітей, і в його правдивість вірили як ті, хто його переказував, так і ті, хто слухав переказ. Нарешті, міф ми відрізняємо й від власне історичного оповідання. В нашій сучасній мові міфом ми називаємо щось недійсне, неправдоподібне, нереальне, вигадане, таке, чого не було в історичній дійсності.
Понад 200 інтерактивних експонатів, які захоплюють своєю пізнавальністю не лише дітей, а й дорослих, можливість побачити зародження торнадо, не літаючи у Північну Америку, – і це ще не все, чим пишається музей популярної науки і техніки у Києві. Унікальність «Експериментаніуму» у тому, що його відвідувачі мають змогу доторкатись до усього, що в реальному житті заборонено й брати участь в експериментах, які до цього бачили лише з екранів телевізорів. А працівники музею проведуть екскурсії різними залами й ознайомлять з правилами користування експонатами, допоможуть спіймати і відчути плазмовий струмінь кулі Тесла, сконструювати арочний міст з дерева без жодного цвяха, зазирнути у нескінченність крізь темні лабіринти й навіть вічний двигун змусять запрацювати.
Прикольний та веселий мультсеріал "Баранчик Шон (Shaun the Sheep)" захоплює своєю безпосередністю як малюків, так і дорослих. Це розповідь про життя кудлатих звіряток, ватажком яких є баранчик на ім'я Шон. Їх веселі пригоди створено на студії Aardman Animations (Великобританія), режисери мультсеріалу - Марк Бертон та Річард Старзек. Дивимось усією родиною, коли надворі спека або дощ, і піднімаємо свій настрій...
Ласкаво просимо дітей та їхніх батьків до надзвичайно цікавого світу Peppa Pig англійською! Слово за словом дитина розумітиме все більше і більше! Тож практикуймося англійською та насолоджуймося!
В нашому "онлайн-кінозалі" - цікаві та пізнавальні мультики українською, англійською та німецькою мовами.
Наближається Великдень. Хочеться на це велике Свято в подарунок рідним зробити щось надзвичайно красиве і оригінальне, щоб порадувати їх і, можливо, - здивувати. Прикладом такого унікального подарунку може стати "італійська писанка", виконана за допомогою техніки "печворк", оздоблена клаптиками тканини і, може бути, - ще якимись прикрасами. Італійська майстриня покроково показує, як це можна зробити. Приєднуймось до цього дійства та опановуємо мистецтво "кінусайга (печворк)".
Національна суспільна телерадіокомпанія України запустила сайт і цілодобове радіо з аудіо-казками українською мовою. Казки різних народів світу озвучили: актор театру, кіно та дубляжу Євген Малуха, вокаліст гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк, учасник гурту DakhaBrakha Марко Галаневич і лідерка гурту «Крихітка» Саша Кольцова. З сайту також можна завантажити розмальовки з героями казок. Радіохвиля авторських казок українською мовою для дітей доступна на сайті 24 години. У плеєрі наразі понад 250 аудіоказок.
"Все цікаво нашим дітям!
Хто найбільший в цьому світі,
Що високе, що низьке,
Що широке, що вузьке!
Те велике, що – широке,
Товсте, довге і глибоке!.."(Наталя Карпенко)
Ці чудові пізнавальні вірші Наталя Карпенко - на порівняння величин: довгий - короткий; великий - малий; глибокий - мілкий.
"Сьогодні 1 червня. Ми, малі,
Утричі літу вдячними всі будем!
В цей перший літній день по всій Землі
День захисту дітей святкують люди! "1 червня весь світ відзначає День захисту дітей. Це свято запроваджене в листопаді 1949 року рішенням сесії Міжнародної демократичної федерації жінок. Тоді, по закінченні Другої світової війни, учасниці сесії у столиці Франції — Парижі урочисто заприсяглися боротися за створення умов, необхідних для щасливого та гармонійного розвитку майбутніх поколінь, тобто, дітей.
А що є найважливішою умовою щасливого дитинства? Звичайно ж, мирне співіснування людей, що є гарантією спокійного і радісного життя кожної окремої родини.
У цьому розділі сайту збираємо найцікавіші факти, події, будь-які матеріали, що прикрашають наше життя...
"Жвавий, наче вітерець,
Цирковий артист, плавець.
Стрижка модернова буде –
Грумера вітає …"(Ніна Колодяжна)
ТОП-10 дитячої літератури та ТОП-10 підліткової і дорослої літератури від видавництва «Ранок», що мали успіх на BookForum у Львові у жовтні 2023 року.
Космічний телескоп Hubble зробив знімок Марса з рекордно близької відстані. На знімку видно хмари і полярні шапки Марса.
"Сьогодні Гонта ходив якийсь не такий… Замріяний, зітхає… Взагалі, його звати Дмитро, а Гонта – прізвище. Але Дмитриків у нашому класі аж чотири! Спочатку, коли вчителька Олена Станіславівна казала: «Дмитре, до дошки!», вставали відразу четверо хлопців. А вже за тиждень – жоден. Бо кожний сподівався, що то не його викликають. Тоді вона стала називати їх на прізвища. І тепер вже ніхто не міг сказати: «А я думав, що то батьків Дмитра Скальського до школи викликають!» Так і приліпилося: Гонта і Гонта. Його навіть мама тепер так іноді називає. А ще, буває, перекручують і звуть Гонкою. Це через те, що він на перервах ганяє, як болід на «Формулі-1». Та сьогодні мій друг чомусь став тихим і непомітним. Я не дуже й переймався, може, у нього просто живіт болить. Але коли весь останній урок він не зводив очей з кирпатої Ольки Синиці, я зрозумів: все, пропав хлопець – закохався! Це ж тепер ні кіно з ним не подивишся, ні в комп’ютер не пограєш. Лише про неї думатиме. Ні! Товариша треба негайно рятувати..." (Оксана Давидова)
"Не щастить мені з собаками! Багато років я полюю і стільки ж років мрію мати доброго мисливського собаку. Та не щастить мені! А значно цікавіше й веселіше вештатись по болотах з рушницею, коли в тебе ще є й собака. Така думка не виходила мені з голови, коли приїхав я в місто Чернігів улітку 1933 року. Двоє моїх знайомих і я намірились з Чернігова поїхати на хутір Тупичів постріляти качок, а може, й тетеруків. Один з моїх знайомих вже їздив туди одного разу і розповідав про величезну кількість дичини на болотах серед могутніх поліських лісів. Він і спокусив мене на цю далеку подорож, бо жив я тоді в Харкові. Приїхав я в Чернігів днів на два раніше і чекав своїх товаришів. Тут і трапилось так, що один місцевий мисливець запропонував мені купити в нього собаку..." (Олександр Копиленко)
"Розпочалася нова доба. Ще було увімкнено режим ночі. В ілюмінаторах мерехтіло тихе зоряне світло. Й пам’ять про невидиму далеку гарячу зірку, яка для Землі завжди світить у режимі світанку. Залишилось дві доби екранування, а потім їхній відсік, який під час переходу через Простір ЕлI з невідомих причин відокремився від зорельоту «Мажара», стане видимим для мешканців незвіданої планети Етерії. За правилами — потенційний ворог, особливо з більш розвиненими технологіями, не має отримати жодної інформації про Землю. Рішення прийнято. Не тепер — щоразу, напередодні польоту, кожен із зорельотців мав підтвердити свою готовність у разі необхідності здійснити це. А саме: якщо протягом двох діб за Богданою, Устимом, Уляною і їхнім капітаном Василем не прилетить із Землі рятівний зореліт, то у відсіку ними буде увімкнено режим самоліквідації..." (Олена Більчук)
"Просто вітер. Просто був сильний вітер. Тому придорожні квіти надвечір пахнули пилом і димом, не квітами. Ледь квітами. Вітер посилився і пил став видимим. Ще є видимість Сонця. Наче воно віддалене. Наче його видимість десь із Марсу. На екрані засвітилося червоним: Марс. Станція 10-23. Звіт. А також нове повідомлення. Уля вдягнула навушники й увімкнула білий шум. Звіт виявився привітанням «марсіан» із приєднанням до їхньої команди на два роки. З круговим підписом, як то бувало в середньовіччі. Тоді так робили, щоб приховати заводіїв. А тепер? Ніби промені Сонця на старому дитячому малюнку. Уля пригадала дотик до графіті у Софії Київській. Можна ризикнути сказати, до соціальної мережі, що була тисячу років тому. Іноді доторкнутись до чогось, наче доторкнутись до всього..." (Олена Більчук)
"Зненацька почувся легкий плескіт. Уля простягнула руку й натрапила на стінку. Провела долонею вище — стінка обірвалася. Повітря біля пальців відчулося теплішим, ніж біля обличчя. Це, напевно, акваріум. Розплющила очі. Так, це він. «Не люблю акваріумів», — подумала дівчина. — Зачекай, я скоро, — сказала пані Зоряна і вийшла в коридор, м’яко торкаючись підлоги підборами. Уля озирнулася — вона була в кабінеті пані Зоряни, завідуючої бібліотекою Університету історії. На великому настінному екрані змінювалися старовинні мапи. Їх загадково освітлювало сонячне проміння, що мерехтіло крізь жовто-блакитно-зелений вітраж. Неподалік, на одному зі стільців, сидів поважний чоловік, — він із цікавістю поглянув на дівчину. Уля кивнула, чоловік відповів. Вона присіла поруч..." (Олена Більчук)
« — Здогадайтесь, як цей кристал назвали. У вас три спроби. — Щось на кшталт нептуніто? — припустила Уля. — Занадто просто, як аж для трьох спроб, друга спроба! — вигукнув Василь. Він зараз нагадував хлопчака, яким був у дитинстві: із розкуйовдженим волоссям, широкою щасливою усмішкою. — А ти постав питання так, щоб у нас не було іншого вибору, окрім як здогадатися, — у голосі Богдани вчувся виклик. — Та це, схоже, був натяк, бунт на кораблі! Зосередьтесь, а то втратите спроби. За проханням-вимогою даю напрям — перше правило кодексу працівників космічної галузі...» (Олена Більчук)