"«Ой, яка ж я нецікава!» — бідкалася земля в саду, вбрана в білу сукню зі снігу. «Однотонна, біла-білесенька. Щоправда, інколи моє вбрання у сяйві ранкового світла набуває рожевого відтінку, а від світла нічних зірок — сріблиться. Але це лише тимчасові відтінки, а не яскраві кольори», — продовжувала міркувати вона. Зітхання землі почула трава, вкрита білосніжною ковдрою, й засмутилася, бо не могла дістатися поверхні через сніг й прикрасити зеленим кольором білосніжну сукню. Засумували деревця, адже не мали взимку ані плодів, ані яскравого листя. «Що б таке вдіяти?» — гадали вони..." (Марія Дем'янюк)
Читаймо цікаві історії від Марії Дем'янюк, що увійшли до книги "Марійчині казки": "Карусель мрій", "Вечірня казка", "Зимова казка", "Їжачок-боровичок", "Казка про подушечку", "Оце так Бесловедія!", "Про лелеку та горобця", "Про хмаринки", "Слоник-бешкетник", "Сонечко повчає", "Сяйво зоряного хлопчика", "Таємниця сріблястої ложечки", "Троянди сперечалися", "Урок доброти", "Чарівні слова", "Чуйне дзеркало", "Як Невмійко став Гавчиком", "Ведмежа любов", "Зимова вишиваночка", "Як світ узимку засміявся", "Про веселку та солов’я", "Бурштин нічного неба", "Як Василина сон шукала", "Як ведмедику зорі усміхнулися", "Подружилися", "Мудрість дерев".
Казки, написані для маленьких читачів нашою сучасницею, українською письменницею Марією Дем'янюк, занурюють дітей у загадковий світ природи, знайомлять їх з рослинним, тваринним світом, вчать щирому і дружньому спілкуванню.
Справжні й вигадані історії, захоплюючі сюжети обіцяють маленьким читачам незабутні пригоди у країні казок. «Гомінка стежинка» – третя книга з казкової серії письменниці Марії Дем’янюк.
Усі казки відомої української письменниці Марії Дем’янюк утверджують ідеали добра, справедливості, краси, дружби, взаємодопомоги у світі, дотичному до нашого. Закладені змалку, вони обов’язково зійдуть щедрим і добірним врожаєм у дитячих душах, які вірять у чудасію. Тим паче, коли вона ще й небесна. Казки для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку видано відповідно до Програми підтримки книговидання місцевих авторів та популяризації української книги у місті Хмельницький на 2018-2020 роки «Читай українською».
"Скоріш, люба весно, до нас прибувай,
Щоб знову озвавсь соловейками гай,
Щоб знов зеленіли веселі лани,
Від сонечка сил набирались вони.
Щоб жовті кульбабки цвіли у садках,
А ми — всі дівчатка — були у вінках!"(Марія Познанська)
"Кольори весни", "А за весною - літо наступає", "Спасибі, осінь, за твої щедроти", "Знов діждались ми зими" - чотири цикли поезій про усі пори року складають поему Марії Познанської "Всьому свій час".
«Потічок» – це друга збірка творів Марії Романюк-Крижанівської. Світогляд людини, характер, манера поведінки формуються в дитячому віці, а особливо в початкових класах. Ця збірка є практичним посібником для використання під час уроків позакласного читання, уроків розвитку мовлення, виховних заходів, та для самостійного читання учнями. Діти з задоволенням читають твори, вивчають і декламують вірші напам’ять, та інсценізують казочки. Також учні початкових класів люблять малювати і розфарбовувати малюнки. Збірка дитячих творів «Потічок» спонукає дітей до самостійного читання, прищеплює любов до рідного слова, мотивує учнів до написання оповідань, казок, віршів, та видавництва власних книжок. Надихає дітей бути поетами письменниками, вчить творити і розвиває творчу особистість. Зміст книги виховує почуття доброти і милосердя, любові до природи і людини, сприяє вихованню бережного і турботливого ставлення до живої природи взагалі. Завдання вчителя і суспільства виховати, морально чисту і духовно сильну особистість, доброго громадянина і патріота своєї держави, гарного трудівника і людину. Збірка створена для широкого кола читачів: дітей, батьків, вчитетелів.
Віршики для найменших від Марії Чепурної: "Хто найшвидше виростає", "У моєї мами", "Гнат-солдат", "Про песика", "Струмок", Крапля сонця", "Гриби", "Вітри", "Окунець-хитрунець".
"Торік хлопчик Саша був зовсім маленький. І він з великим нетерпінням чекав ялинки. А одного дня прокинувся й бачить - ялинка стоїть. І прибрана. Всі прикраси на ній висять. Він дуже зрадів і вже не відходив від ялинки. Так кожного дня. Але одного вечора, коли маленький хлопчик Саша вже спав, ми зняли з ялинки всі прикраси, заховали їх у ящик, а ялинку викесли. Другого ранку Саша побачив,що ялинки немає, й почав плакати..." (Микола Білкун)
"Тико і Волохан", "Хвиля-напасниця", "Волохан сміливий і прудкий", "Волохан сповіщає мисливців", "Волохан не любить лихих людей", "Водій", "Пурга", "Де Умк?", "Умкова рукавиця", "Волохан веде" - такі оповідання містяться у пропонованій ілюстрованій книжечці Миколи Трублаїні "Волохан".
"У густому-прегустому лісі, в глибокій норі під старезним дубом жила дружна заяча сім'я. Тато й мама часто відлучалися з нори. Вирушали в далекі мандри аж за ліс. Там було поле, а на ньому росли капуста, морква, буряки — всі заячі ласощі. Малі зайчата мали суворий наказ гуляти тільки біля свого дерева і не відбігати від нього нікуди. їм сказали, що в лісі повно хижаків. Упіймає хтось із них дурненьке зайчатко — і з'їсть..." (Михайло Слабошпицький)
"Вже йшла весна. Горобці першими побачили, як ожила і заговорила з холодним берегом річка. "Прокидайся! — казала річка берегові— Годі вже тобі спати. Цілу ж зиму проспав!" "Зимі кінець! Зимі кінець! — радо вигукували над річкою горобці.— Нам не буде холодно! Нам не буде голодно!" Річка виглянула з ополонки, але видно було погано. Лунко тріснув лід. Аж горобці налякалися. Пороснули врозтіч і присмирніли, зачаїлися сірими грудочками на всніженому березі. Лід сердився й щосили намагався тримати річку..." (Михайло Слабошпицький)
"Золоті бджоли", "Де туман живе", "Зайчик, що вважав себе сміливцем", "Хата, де жили страхи", "Папуга з осінньої гілки", "Цінь-Цвірінь", "Славко й Жако", "Молода зима" - оповідання та казки Михайла Слабошпицького зі збірки "Норвезький кіт у намисті".
"Ми живемо аж на дев’ятому поверсі білого будинку, що стоїть над самісінькою Русанівською затокою. Вийду я на балкон, гляну ліворуч, гляну праворуч — і там, і там бачу, як купаються хлопці, як ловлять рибу, і геть усю затоку бачу. А ще видно острів на Дніпрі, укритий деревами, а далі, за Дніпром,— червоні дахи будинків, трамваї, автобуси і лінію метро, яка вискакує з-під землі, і по ній пропливають поїзди..." (Михайло Слабошпицький)
Вірші Михайла Стельмаха: "Їжачок", "Чим ведмедю пособити?", "Черепаха", "Дятел", "Гриб діткам купив шапки", "Як журавель збирав щавель", "Журавлик і рукавиці", "Заєць і Рак", "Борсук", "Чайка", "Трудяга".
"Степанко з великим нетерпінням чекав середини березня - час, коли вони з дідусем щороку ходять до березового лісу збирати березовий сік. Саме в цю пору, коли бруньки ще не з'явилися, а береза вже жене «березові сльози», як називає їх дідусь, вони найцілющі..." (Михайло Трайста)
"Мороз ходив по лісових галявинах у нових чоботях на рипах. Біла габа землі, нерухомі великі зірки неба, гострі шоломи дерев - все, що було перед очима, все, що лежало в площині виміру, здавалося сьогодні твоїм, створеним для тебе. Не так воно вже й багато лежало в полі зору, але й цього було досить, бо коли у твоїх струнких і трепетних ногах пульсує кров юності, все належить тобі, а того, що навколо, вистачає цілком, щоб у ньому вмістився всесвіт..." (Михайло Чабанівський)
В нашому "онлайн-кінозалі" - цікаві та пізнавальні мультики українською, англійською та німецькою мовами.
"Росла собі на городі звичайна квасолька. Цвіла дрібненькими скромними квіточками, а восени давала добрий урожай смачних поживних квасолинок і була при цьому щасливою. Таку квасольку ви й тепер можете побачити на кожному городі, а борщик, зварений з нею, дуже смачний. А от колись давно трапилась така історія. Літав собі, бавлячися, пустун-вітерець, побачив нашу квасольку і почав її дражнити..." (Надія Кир'ян)
