"Чия відвага, того й перевага
Смілого й куля не бере.
Смілому море по коліна.
Або добути, або дома не бути..."(З народної мудрості)
"Гречана каша сама себе хвалить
Хвалилася сова своїми дітьми.
Нема краще понад мене та понад попову свиню.
Роздайся, море,— жаба лізе!
Роздайся, море,— тріска пливе!
Не один пес Гривко.
Не задавайтесь на крупу, бо в решеті дірка."(зі збірки "Народ скаже — як зав'яже")
"Ластівки низько літають — дощ обіцяють.
Чайка сіда в воду — чекай доброї погоди.
Де багато пташок, там нема комашок."
Прислів’я та приказки про маму — це українська народна мудрість про найголовніших у нашому житті жінок, що нас виростили, навчали, піклувалися про нас, що віддали нам усю свою материнську любов, духовні надбання і душевну велич.
Володимир Плав’юк — відомий збирач українських паремій у Канаді.
Після себе В. Плав’юк залишив не тільки опубліковану у 1946 році збірку „Приповідок”, але й велику кількість рукописних матеріалів для другого тому. Пояснення до паремій першого тому написані у дотепній і дохідливій для українсько-канадського читача формі. Володимир Плав’юк зробив надзвичайно цінний вклад у розвиток української фольклористики в Канаді. Приповідки опубліковані за алфавітом і за темами, тому із задоволенням будемо знайомити читача з ними, починаючи від букви "А", і закінчуючи — "Я".
"В одного чоловіка було два сини. Якось молодший син попросив батька віддати належну йому долю спадщини. Тому батько поділив маєток і дав кожному синові його частку. Дуже зрадівши, що одержав багатство, молодший син вирушив у далеку країну. Та він нерозважливо витратив свої гроші на розваги з численними друзями. Але настав час і перед ним постала гірка правда: його гроші закінчилися. А коли у нього не стало грошей, його полишили й друзі. Він недоїдав, а тут ще й голод наступав у тій країні. Тепер юнак перетворився в звичайнісінького жебрака..."
Українські народні приказки. Немає такої людини, яка б у своєму житті не користувалася цими короткими, але з глибоким змістом виразами. Свої життєві спостереження, особливо спостереження над явищами природи, люди здавна фіксували в коротких висловах, які віками відточувалися, шліфувалися та прибибирали дедалі досконаліших форм. Пропонуємо Вам маленьку збірочку для дошкільнят «Бджола мала, а й та працює».
Українські народні казки, притчі, легенди, перекази, пісні та прислів’я, записані від Михайла Івановича Шопляка-Козака.
Перед Різдвом Христовим зустрічають Святий Вечір. Усі чекають, коли зійде вечірня зоря, що має сповістити всім людям про велике чудо — народження Сина Божого. Та ось зоря зійшла і почалося святкування. Різдво — найрадісніша подія для всього народу. За народною традицією вважається: хто до цього дня прийшов очищений — у того добро в цей день примножиться. А хто має гріхи — той може оновитися разом із появою на небі першої Віфлеємської зірки.
"Скінчився день, вже сонце спить,
На небі зірка мерехтить,
Під снігом гнуться віти -
У кожнім домі попри шлях
Стоять ялинки у свічках
І колядують діти..."(Роман Завадович)
Матеріали в цьому розділі: Святвечір. Різдвяні коляди. Щедрівки та колядки для дітей. Різдвяний вертеп. Тексти народних новорічних привітань в різних місцевостях України. Що ж таке "Коляда"? (історичне та літературне дослідження). Віншування з бичками. Новорічна коляда. Традиції святкування Нового року.
"Не дивниця, що на Різдво метелиця.
Зелене Різдво — білий Великдень.
Краще Різдво тріскуче, ніж пекуче."
(Українські народні приказки)
У цьому розділі пропонується добірка родинно-побутових пісень з текстом, нотами і відео: “Місяць на небі, зiроньки сяють”, Цвіте терен", "В кінці греблі шумлять верби", “За городом качки пливуть”, “Лугом іду, коня веду”, “Сонце низенько, вечір близенько”, "Місяць на небі, зіроньки сяють", "Світи, світи, місяченьку", "Чом ти не прийшов", "Ніч яка місячна, зоряна, ясная", "Дивлюсь я на небо", "Ой, не світи, місяченьку".
Староукраїнські звичаї, що колись були пов’язані з початком нового року наших далеких предків, пізніше перейшли до християнських свят. Одна частина з них перейшла до сучасного Нового Року, а друга — до свята введення в храм Пресвятої Богородиці (21 листопада). Це свято в народній термінології звичайно називається Введіння.
Коли Ісусові виповнилось тридцять років і прийшов йому час, вийти до людей, прийшов він на річку Йордан до Іоанна Хрестителя, щоб охреститися. Ісус охрестився і вийшов з води. У цю мить небо розкрилось і явився Дух Божий, що спускався з небес, як голуб, і зійшов на Ісуса. З цього часу Ісус Христос почав своє служіння людям. У день Богоявлення, після служби у церкві, в пам’ять про хрещення Ісуса Христа в Йордані, проводять велике освячення води на всіх річках, озерах, джерелах і колодязях.
У давні дохристиянські часи відзначення початку року мало характер як релігійного, так і світського свята. На Буковині й донині збереглось у досить значній багатогранності освячення початку нового року, яке носить назву Маланка і входить до циклу різноманітних дійств зимової календарної обрядовості. Відомий український письменник другої половини XIX ст. Юрій Федькович зробив опис Маланки на Буковинській Гуцульщині...
"Десь за майже розталою, прозоро світанковою межею сивих лісів народжувався новий день. Із-за ледь-ледь рожевого стомленого сутінками обрію, мов би ненароком, поволі виринали перші вранішні промені, поповнюючи світ дивовижними звуками природи. Здавалося, спить вона, знесилена вчорашньою грою, відспівала уже всі пісні; та ні – знову пташиний щебет розірвав тенета темряви, знову розворушив життєдайні джерела, заново зродивши людське натхнення до праці. Справжнє диво, яке ще не раз змусить поета взятися за перо! Одна за одною в небі танули зірки, ховаючи свої мініатюрні промінці серед несміливої блакиті. І, роздратований веселковими кольорами марева обрій, нарешті відчинив свій одвічний скарб: з-під побореної світлом темної громади землі з’явився багряний окраєць ранкового сонця. Він усе більшав і більшав, немов би своїм ростом навмисне прирікав низький світ до загибелі…"
Прийшов Великдень. Повернувшись всією родиною з церкви додому, розговівшись і цокнувшись писанками, побігли ми до майданчику, що коло церкви, співати-танцювати веснянки та гаївки, грати в "Подоляночку" і "Жучка"...
На "Малій Сторінці" представлені усі програмні твори з української літератури твори у 5 класі. Заходимо до цієї статті, тиснемо на потрібне посилання, читаємо!
Степан Руданський: «Окуляри», «Чуприна», «Почому дурні?», «Розумний панич», «Слабий зуб», «Торбин брат», «Лінивий», «Добре торгувалось», «Запорожці у короля» (твори зі шкільної програми з української літератури у 6 класі).
