|
Інна Паламарчук
СОНЕЧКО
Прокинулася Оля рано,
Та сонечко ще міцно спало.
Підбігла до свого віконця,
Гукати стала любе сонце.
— Прокинься, вже пора вставати,
Я хочу зайчика спіймати,
Проміння заплести у коси,
Бо до бабусі іду в гості.
І сонце вмить із ліжка встало,
Люстерка в кошик назбирало
І, одягнувши вишиванку,
Котилось обрієм до ранку.
Будило сонні самоцвіти,
Росою умивало квіти,
До Олі в гості завітало,
В косички небо повплітало.
* * *
ГРОЗА
Спи, сонечко, до ранку,
Тривога хай мине,
Це просто в небі нічка,
Води собі везе.
А коні норовливі,
Тому копита б'ють
Об чорні-чорні хмари
І голосно іржуть.
Панянка-нічка, синку,
Купіль приготувала
Для донечки і доці,
Щоб щастя дарували.
Одна тепло дарує,
А друга сон пряде,
Тож спи, моє дитятко,
Тривога хай мине...
* * *
НАМАЛЮЮ ПОСМІШКУ У НЕБІ
Сіре небо стиха нависає,
Ніби хоче розказать мені,
Що без сонечка красу втрачає,
І сумує, бо ідуть дощі.
Я ж дістану жовту парасолю,
Взую кольорові чобітки,
Заберу його журбу з собою,
Хай розвіють сум усі пташки.
Намалюю посмішку у небі,
А рум'янець хмарки принесуть,
Хай моє осіннє сіре небо
Сяє сонцем, бо його всі ждуть.
* * *
ЛІС
Ліс не спить — весну чекає,
Прибирає, підмітає,
Робирає кучугури —
Льодяні виносить мури.
Чеше коси верболозам,
Прикрашає віття соснам,
Із стежок змітає листя,
Роздає птахам намисто.
Ліс — господар, все він знає:
Де зозулька спочиває,
Звідки дятел прилетів,
Як і хто гніздо змостив,
Розстелив зелені шати —
Хай весна буде крилата.
* * *
ОСІНЬ
Завітала краля в наше місто,
Одягла бурштинове намисто,
Сукню із парчі за дні пошила
І на бал осінній поспішила.
Танцювала з сонечком до ранку,
Загасила зорі на світанку,
Музику дощу взяла до кави
Й полетіла з вітром на забави.
Цілий день кружляла парком пава:
З листя клена виросла держава,
Хмари в небі кораблями стали,
Пряний запах квіти роздавали.
А надвечір опустила шати —
Мріям сукні буде вишивати.
І летять барвисті сни — листочки,
Як грайливі навесні струмочки.
Золотими ніжними думками
Лине осінь в мандри із птахами.
|
|