Іван Франко. Добірка віршів для дітей

Іван Якович Франко (27 серпня 1856 року - 28 травня 1916 року) - поет, прозаїк, драматург, публіцист, філософ, політичний діяч, громадський діяч, мовознавець, літературознавець, економіст, етнограф, перекладач.

27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Галичині у сім'ї відомого на всю округу коваля народився рудоволосий, ясноокий хлопчик. Ясьо (так звала мати сина) ріс розумною дитиною. У нього виникало безліч запитань, з якими він звертався до дорослих. А ті не завжди могли задовольнити допитливість хлопчика і здебільшого відповідали: «Виростеш — про все дізнаєшся сам». Родина Франків жила, як на ті часи, в достатку.
Ріс хлопчина роботящим, товариським. Він залюбки допомагав батькам по господарству, любив і розумів підгірську природу. Мати Івася, ласкава і співуча, надзвичайно любила українську пісню. Так з голосу матері хлопець запам'ятав багато народних пісень. Великою мрією неписьменних батьків було дати освіту своїй дитині. У 6 років Івася віддали до школи в сусіднє село, звідки була родом мати, оскільки тамтешню школу вважали кращою, ніж у Нагуєвичах. Потім Іван Франко перейшов до так званої «нормальної» школи при монастирі в Дрогобичі, а згодом — до Дрогобицької гімназії. Вчився хлопчик легко, оскільки від природи був здібним, мав надзвичайну пам'ять. За допомогою дядька по матері, як зазначив Іван Франко в автобіографічному листі, за десять днів він навчився читати українською мовою. «...Шевченка я вивчив майже всього напам'ять (а пам'ять у мене була така, що лекцію історії, котру вчитель цілу годину говорив, я міг опісля продиктувати товаришам майже слово в слово!)», — згадував письменник роки навчання. А до того був ще й дуже працьовитим. Івась рано залишився сиротою. Коли йому було дев'ять років, помер батько. У сім'ю прийшов вітчим, бідний наймит із сусіднього села. Працьовитий, добрий чоловік, він доклав усіх зусиль, щоб хлопець здобув освіту. У шістнадцять років І. Франко втратив матір, вітчим одружився вдруге. Зі спогадів його сучасників постає середній на зріст худорлявий юнак з рудуватою кучерявою чуприною, високим чолом, ясними очима, з рішучим виразом обличчя, з привабливою, захоплюючою манерою вести розмову. Серед ровесників вирізнявся ще й тим, що все вмів робити надзвичайно швидко: швидко писав, читав, швидко орієнтувався в різних ситуаціях. Восени 1875 року Іван Франко став студентом філософського факультету Львівського університету. Активна громадсько-політична й видавнича діяльність, звинувачення у належності до таємного товариства, боротьба з австрійською монархією, з носіями соціального і національного гніту в ній спричинили перший (1877 р.). другий (1880 р.) та третій (1889 р.) арешти письменника. Іван Якович Франко був високоосвіченою людиною. Здобувши університетську освіту, письменник поїхав до Відня, де отримав ступінь доктора філософії. Він мріяв про посаду викладача Львівського університету, але реакційні кола Галичини зробили все, щоб не допустити «політично ненадійного» Франка до університетської кафедри. У галузі дитячої літератури письменник активно працював. 1890 року Іван Франко опублікував збірку казок «Коли ще звірі говорили», написав ряд оповідань. Найбільш «особистим» є оповідання «У кузні», де змапьовані картини раннього дитинства майбутнього письменника, а найулюбленіший герой — хлопчик Мирон. З ним діти зустрічаються в кількох оповіданнях («Малий Мирон», «Олівець», «Під оборогом»). У 1908 році стан здоров'я Івана Франка значно погіршивсь, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. Помер письменник 28 травня 1916 року. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

----------------------------------------

Іван Франко

НАВЕСНІ

Надійшла весна прекрасна,
Многоцвітна, тепла, ясна,
Ніби дівчинка в. вінку.
Ожили луги, діброви,
Повно гомону, розмови
І пісень в чагарнику.

* * *

Іван Франко

СПОМИН

У садочку в холодочку
Гарна мати молода
Возить донечку в візочку,
Возить звільна і гойда.
Мірно, наче пташка в клітці
З щеблика на щеблик скаче,
Возить доню в холодочку,
Хоч дитина спить, не плаче.
До візка не заглядають
Материнські очі чулі,
Лиш уста тихенько шепчуть:
Люлі-люлі, люлі-люлі.

За матеріалами: Іван Франко. Зібрання творів у 50-ти томах. Художні твори. Том 2. Поезія. Упорядкування та коментарі А.А. Каспрука, Й.Я. Куп'янського. Київ, видавництво "Наукова думка", 1976, стор. 187.

* * *

ЧЕРВОНА КАЛИНО

Червона калино,
Чого в лузі гнешся?
Чи світла не любиш —
До сонця не пнешся?

Не жаль мені цвіту,
Не страшно і грому,
І світло люблю я.
Купаюся в ньому.

Чи жаль тобі цвіту,
Чи радощів світу?
Чи бурі боїшся,
Чи грому з блакиту?

А вгору не пнуся.
Бо сили не маю,
Червоні ягідки
Додолу схиляю.

Я вгору не пнуся,
Я дубам не пара,
А ти ж мене, дубе.
Отінив, мов хмара.

* * *

У ДОЛИНІ СЕЛО ЛЕЖИТЬ

У долині село лежить,
понад селом туман дрижить,
а на горбі край села
стоїть кузня немала.

А в тій кузні коваль клепле,
а в коваля серце тепле,
а він клепле та й співа,
всіх до кузні іззива.

«Ходіть, люди, з хат, із поля!
Тут кується краща доля.
Ходіть, люди, порану,
вибивайтесь з туману!»

Та тумани хитаються,
понад селом згущаються,
розляглися по полях,
щоб затьмити людям шлях.

Щоб закрити їм стежини
ті, що вгору йдуть з долини,
в тую кузню, де кують
ясну зброю замість пут.

Іван Франко. Вірші для дітей. Дивувалась зима. Дрімають села. Навесні. Червона калино. У долині село лежить. Розвивайся, лозо, борзо. Малюнки Олени Яблонської

* * *

РОЗВИВАЙСЯ, ЛОЗО, БОРЗО

Розвивайся, лозо, борзо,
Зелена діброво!
Оживає помертвіла
Природа наново.
Оживає, розриває
Пута зимовії,
Обновляєсь в свіжі сили
Й свіжії надії.

Зеленійся, рідне поле,
Українська ниво!
Підоймися, колосися,
Достигай щасливо!
І щоб всяке добре сім'я
Ти повік плекала,
І щоб світу добра служба
З твого плоду стала!

За матеріалами:

"Мій край рідний", збірка. Київ, "Радянська школа", 1976. Малюнки Миколи Компанця, Олени Яблонської.

Барна М. М., Волощенко О. В., Козак О. П. "Літературне читання. Українська мова". Підручник для 4 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Видавництво "Астон", 2015 рік, стор. 355 - 359.

* * *

Іван Франко

ДИВУВАЛАСЬ ЗИМА

Іван Франко, вірші для дітей. Дивувалась зима. Малюнок Олени Зенич Дивувалась зима,
чом це тануть сніги,
чом льоди присли всі
на широкій ріці?

Дивувалась зима,
як посміли над сніг
проклюнутись квітки
запахущі, дрібні?

І дунула на них
вітром з уст ледяних,
і пластом почала
сніг метати на них.

Похилились квітки,
посумніли, замклись*;
шуря-буря пройшла, —
вони знов піднялись.

І найдужче над тим
дивувалась зима,
що на цвіт той дрібний
в неї сили нема.

За матеріалами: Іван Франко. Зібрання творів у 50-ти томах. Художні твори. Томи 1 - 25. Том 3. Поезія. Упорядкування та коментарі М.С. Грицюти, Н.Л. Калениченко. Київ, видавництво "Наукова думка", 1976, стор. 25 - 26. Малюнки Олени Зенич.

Іван Франко

ДРІМАЮТЬ СЕЛА...

Дрімають села. Ясно ще
осіннє сонце сяє,
та холодом осіннім вже
в повітрі потягає.

Темно-зеленії садки
дрімають вже без плоду,
і тихо гріються хатки,
і верби гнуться в воду.

Ще ліс не стогне тим важким,
осіннім, довгим тоном,
і ще стрілою ластівка
звиваєсь над загоном.

За матеріалами: Іван Франко. Зібрання творів у 50-ти томах. Художні твори. Томи 1 - 25. Том 3. Поезія. Упорядкування та коментарі А.А. Каспрука, Й.Я. Куп'янського. Київ, видавництво "Наукова думка", 1976, стор. 43 - 44. Малюнки Олени Зенич.

* * *

ЖУРАВЛІ

Журавлі ключем летять
Піднебесним плаєм,
Діти радісно кричать
І довкола ну скакать
Прастарим звичаєм: