|
Юлія Хандожинська
ЗИМОВІ ЕТЮДИ
(збірка)
* * *
Ще ось-ось, і білими снігами
Замете Вкраїну заметіль,
Зацвіте все білими садами
Що й не видно чорних тонких гіль.
Промінь сонця із-за хмар заграє,
Дотулившись ніжно до суцвіть,
Срібним сяйвом первоцвіт засяє,
Казкою майне на цілий світ.
Ще ось-ось, і білими снігами
Ще ось-ось, морозом кришталя
Небо розтягне високі брами,
Щоб прибралась матінка–земля!
* * *
Зима, мороз, снігами замело,
Все одягло сріблясті, білі шати
На Україну йде святе Різдво
Малесенькою зіркою до хати.
Велична Божа Матінка свята
Із Божим сином на небеснім троні,
Яка блаженна радість, чистота,
Багатий вечір в зоряній короні.
Відкрилась непохитна далина
Ясною зіркою із високості сяє,
Різдво прийшло, ця Божа таїна
Усіх людей на мир благословляє.
* * *
Міста і села запорошила зима,
Немов злетіла птаха білокрила.
В дугу зігнулася під снігом кропива
Одягла шапку чорна стара слива.
Ні стежечки тобі, ані доріг,
Ніхто лижню не хоче нарізати.
Лиш вітер виє пісню голосну,
Виводить, заховавшись за ріг хати.
Мете, гуде сердитий сніговій,
Розкришує дрібну пухнасту вату,
Мов з вулика утік великий рій,
Якого вже нікому не спіймати.
28.10.21.
* * *
Де взялася така чарівниця,
Що гаптує із срібла вбрання,
Мерзне кригою чиста водиця,
Сипле білий сніжок навмання.
Сніг легенько сідає на хату,
На ялинку зелену, струнку,
Загортає її в білу вату,
І ялиночка — наче в вінку.
Снігу, Боже, і гори й долини?
Неосяжна кругом білина.
Хоч малюй на мольберті картини,
Хоч щомиті любуйся з вікна.
28.10.2021.
* * *
Я малою цю стежину
Сотню раз, мабуть, пройшла
Бо вона, як павутина,
Через річку пролягла.
Замітав сніжок пухкенький
Заметіль "угу" гула.
Та стежина через річку
Найріднішою була.
Малі ніжки не томились,
Залишали дві ступні,
Дві ступні, як два горішки,
Подаруночок зимі.
Я малою ту стежину
Добре знала навмання,
Бо вона мене на гірку
Переводила щодня.
28.10.21.
* * *
Серед неба високого
На ниві широкій,
Загорівся срібний місяць
На чотири боки.
Його сяйво, мов на святі,
Виграє повсюди
І радіють благодаті
Прості й грішні люди.
Густо всипаний зірками
Перев'язав поле
Шлях чумацький
Поглядає, ген за видноколи.
Така ясна ніч, безкрая,
Нивонька сріблиста,
Ніби хтось засіяв зрання
Сонячне намисто.
28.10.21.
* * *
Яка чудова в нас земля,
Степи безкраї, гори, доли,
І ніжна пісня солов'я,
Мов річка, ллється на простори.
Куди не глянь, не подивись —
Радіє око, серцю втішно,
Яка чудова в нас земля,
Що й закохатися не грішно.
А зими — білі килими,
І весни ніжно романтичні,
І літні теплі вечори,
І зорі — непохитно вічні.
Яка чудова в нас земля,
Поезія і заповіти.
Де і дорослі й немовля
Проснуться вранці, щоб радіти!
28.10.2021.
* * *
Я хочу снігу — такого білого
Щоб сипав, сипав, як із мішка.
А ще морозу пекучого,сивого,
Який бурульку припне до ріжка.
І щоб дерева в снігу всі сховані
На хаті комин, як дід сидів,
Віконця інеєм розмальовані,
А сніг лапатий летів й летів..
7.04.2021
* * *
Малиновий захід сонця
За обрій зайшов, як зоря,
Лиш крихітно б'ється в віконце
Останній ковток ліхтаря.
Так тихо – хоч тиші напийся,
Ледь листя пошерхле летить,
Ще день один не зупинився,
Як човен у гавань спішить.
А завтра – день другий настане,
Приміряє сонця вінець.
І знову тихенько до краю
За обрій втече навпростець.
Малиновий захід сонця
За обрій зайшов, як зоря,
Лиш крихітно б'ється в віконце
Останній ковток ліхтаря.
|
