Українська народна казка "Про правду і кривду"


Українська народна казка Про правду і кривду

 

ПРО ПРАВДУ І КРИВДУ

(українська народна казка)

Жили колись-то два брати: один багатий, а другий бідний-що й не сказати. Цей бідний брат умер. Зостався у нього син і він жив теж бідно. І спитався раз він у свого дядька:             '
—  А що, дядьку, як лучче тепер жити — чи правдою, чи не правдою?
—  Е-е-е!... Де ти тепер найшов правду? Нема тепер правди на світі! Тепер скрізь одна кривда.
—  Ні, дядечку! Є правда — правдою лучче жити.
—  Ходім на суд.
—  Та чого ми-таки підемо на суд? Лучче давайте підемо по дорозі і спитаємо чоловіка, якого зустрінемо: як скаже, так і буде. Ваша правда — уся моя худоба буде вам; моя правда — ваща худоба буде мені. Так спитаємо до трьох раз.
—  Ну, добре.
І пішли вони дорогою. Ідуть-ідуть, зустрічається їм чоловік — з заробітків, чи що, йшов.
— Здоров, чоловіче добрий!
—  Здорові!
—  Скажи, будь ласкав, чоловіче, як тепер лучче жити:  чи правдою, чи неправдою?
—  Е-е-е!..  Добрі люди!  Де тепер ви правду найшли?  Нема тепер її ніде на світі. Лучче жити кривдою, аніж правдою.
—  Ну, оце раз моя правда! — каже дядько.
А небіж і зажурився, що йому приидеться віддавати всю свою худобу дядькові. Ідуть, ідуть — зустрічається їм пан. А небіж і каже:
—  Ну, запитаємо ж цього пана: цей уже всю правду розкаже: він грамотний і все знає.
—  Ну, добре.
От порівнялися з паном і питають його:
—  Скажіть, будьте ласкаві, паночку, як тепереньки лучче жити: чи правдою, чи кривдою?
—  Е-е-е!.. Добрі люди! Де ви тепер знайшли правду? Нема и ніде в світі: лучче жити кривдою, аніж правдою.
—  Оце вже і вдруге моя правда! — сказав  радісно дядько. Небіж ще дужче зажурився. Ідуть, ідуть — зустрічається їм піп. Небіж і каже:
—  Ну, поспитаймося попа, цей уже правду скаже — на те і духовний. Цей як уже скаже, то так і буде.
—  Ну, добре!
Як порівнялися з попом, питають його:
—  Скажіть, панотче, як тепер лучче жити: чи правдою неправдою?                                                                                       
—  Е-е-е!.. Добрі люди. Де ви теперечки знайшли  правду?  Її тепер і в світі нема: лучче жити кривдою, аніж правдою.        
—  Оце вже і втретє  моя правда! — сказав  радісно дядько.
Нічого робити небожеві: віддав дядькові багатому всю свою худобу, а сам зостався голий, босий і голодний. Тяжко прийщлося йому жити. Бився, бився, сердешний, та й задумав повіситись узяв він обривок та й пішов у ліс. Пішов та й дивиться на дерево — вибирає гілку, на якій би повіситись. «Ото, — думає собі добра гілка, кріпка, а на оту сісти та, зачепившись, і повиснути б». Він так задивився на дерево, що й не помітив, як вовк прибіг. Як уздрів його чоловік, кинувся мерщій на дерево, а обривочка й забув. Зліз на дерево та й сидить. Коли прибігають три чорти, а трохи згодом і четвертий, їх ватаг. І питає він своїх слуг:
—  Ти що сьогодні наробив?
—  Е... Я такого наробив, що там хоч що хай не роблять, не справлять. У такім-то селі, у пана, я поробив так, що зроду-віку не вгатять греблі. А пан лупить своїх людей, як скажений-багато їх буде у нас.
—  Добре ж ти зробив, та ще не так.
—  А як же?                                                                            
—  Там посеред яру, в лісі, росте три  дерева. Хто ті три дерева зрубає та положить навхрест на греблю — вгатить.
—  О!.. Хто ж то чув, хто ж й знав, що це так треба зробити!
—  Ну, а ти ж що зробив? — питає він другого.
—  Е... Я такого наробив, що багато буде людей у наших руках. У такому-то городі всю воду повисушував, так що тепер там ні краплі води, а носять її за тридцять та за сорок верст. Багато там пропаде людей!
—  Добре ти зробив, а не так, — каже ватаг.
—  А як же?
—  Як хто викопає той кущ малини, що росте посеред города — буде вода на весь город.
—  О!.. Хто ж то й чув, хто ж то й знав, що треба це робити'
—  Ну, а ти ж що зробив? — питає він третього.
—  Е... Я такого наробив, що хай там хоч що не роблять — нічого не подіють! У такім-то королівстві у короля одна дочка, та я їй поробив так, що хай хоч як лікують, нічого не подіють, буде наша.
—  Добре ти зробив, та ще не так.
—  А як же?
—  Хто відрубає глухого угла та підкурить — така буде, як і перше.
—  Хто ж то чув, хто ж то й знав, що це треба зробити!
А чоловік сидить собі на дереві та й чує усе, що чортяки балакають.  Як уже розлетілись чортяки, чоловік той і думає; «Може, це й правда, що вони казали? Піду до пана, може, справді угачу греблю». Пішов. Приходить до греблі, а там пан б'є та мучить людей, щоб мерщій угачували. Вони, бідні, аж з них ллється, роблять, а воно все нічого не помагає. А пан знай лютує. Приходить до нього цей правдивий чоловік та й каже:
- Е-е, пане! Б'єте ви людей, та ніякого з цього діла. А що дасте мені — я вгачу.
- Дам я тобі сто карбованців і ще й на додачу цих пару коней з коляскою і з кучером (а там і коні панові стояли).           
- Дайте ж мені людей шість чоловік та три підводи.
- Візьми.
Поїхали вони в ліс, зрубали ті три дерева та й поклали їх хрест на греблі — так зараз і вгатили. Пан віддав йому сто карбованців і пару коней з коляскою та з кучером.
Тоді той чоловік і думає: «Дай поїду ще до того города, де води нема. Може, й то правда; може, дам я їм води». Сів та й поїхав до того города.  Не доїжджаючи до города кілька верст, зустрів він бабусю, що несла пару відер води на коромислі.
- Що це ти, бабусю, несеш? - питає.
- Воду, синочку.                                               
- Дай же й мені напитись.          
- Е-е-е, синочку! Я ж її несу за тридцять верстов: ще дійду додому, половину розхлюпаю: а сім'я у мене пропаде без води.
— Я от приїду у ваш город, наділю водою всіх, і буде води у вас довіку.
Вона йому дала напитись, а сама така радісна стала, та мерщій у городок трюшком і розказала всім горожанам, що їде такий чоловік, що воду їм дасть. Горожани всі вийшли за город, назустріч тому чоловікові, з хлібом-сіллю і всякими подарунками. Як прийшов цей чоловік у город, знайшов той кущ малини, що ріс посеред города, викопав його — потекла вода відтіль по всьому городу. Горожани нагородили його і грішми, і усяким добром, так що він став тепер багатший від свого дядька. Далі й думає:
—  Поїду ще в те королівство, де королева дочка нездорова, може, вилікую її.
Як задумав, так і зробив. Приїхав туди, прийшов до королевих хоромів, а люди ті такі смутні, бігають та охають! Він і питає їх:
—  Я чув, що у вашого короля дочка дуже нездорова. Хай як її не лікують, нічого не подіють: тільки я б її вилікував.
—  Е, чоловіче, куди тобі! Заморські лікарі нічого не подіють, а ти й поготів!
—  Отже, скажіть королеві.
Вони сказали королеві. Король вийшов до нього та й каже: Якщо вилікуєш, нагороджу тебе так, що не буде багатшого од тебе у світі, ще й дочку свою віддам за тебе.
Пішов той чоловік, подивився на неї, а вона вже й кінчається,  узяв настругав  глухого угла,  підкурив її — і  вона  одразу одужчала так, що днів за три і зовсім одужала, знов стала такою, як і перш.
Король, як і всі люди, такі стали раді, що й не сказати!  Король на радощах і каже цьому чоловікові:
- За те, що вилікував ти мою дочку, я її віддам за тебе. Та ще як умру я, ти будеш королем на моїм місці.
Скоро й справді король помер, а на його місці став цей правдивий чоловік. Прокоролював він уже кілька там літ, коли приїжджає у його королівство якийсь-то багатий купець і посилає спитати короля, чи дозволить він йому поторгувати у його королівстві?  Король звелів йому прийти до нього.  Приходить купець. Король одразу пізнав свого дядька, але не показав йому й виду: побалакав та й одпустив його торгувати. А своїм людям заказав, щоб не відпускали його додому, а щоб, як буде збиратись їхати, просили його до нього. Так і сталось. Приводять цього купця до короля, король і питає його:
—- 3 якого ти королівства?                 
—  З такого-то.                                        
—  Із якого города?
—  З такого-то.
—  Як прозиваєшся.
—  Так-то.                           
Тут король  і признався,  що  він  його  небіж — той,  що без вісті пропав.
—  Ну, що, дядьку, ти казав, що кривдою лучче жити, ніж правдою. Отже, ні! Ти тільки купець, а я король — правда кривду переважила!
—  Як же це сталось?
Той і розказав йому все, що з ним діялось: як він хотів повіситись, як слухав, що чортяки говорили, все-все... А напослідок навалив він усякого добра два кораблі та й подарував дядькові, сказавши:
—  Я забуваю все те, що ти мені робив.  Бери собі оці два кораблі з усім добром. А як приїдеш у свій город, розказуй усім, що лучче жити правдою, аніж кривдою.
Узяв дядько ті два кораблі з усім добром і поїхав додому. Як приїхав уже, стала його заздрість мучити: чого й він не король. Сумував, сумував він, а далі й думає:
—  Піду й я вішатись, може, й мені так прилучиться, як моєму небожеві.
Узявши мотузок, пішов у ліс на те саме місце, де хотів вішатись його небіж. Але цьому не так прилучилося — де не взялись чортяки, схопили його та й почепили на найвищій гілляці.

За матеріалами: За матеріалами: Українські народні казки, легенди, анекдоти. Київ. Видавництво "Молодь", 1989. Художник - В.І. Бариба. Упорядкування, передмова та примітки - Вікторія Юзвенко, стор. 306 - 309.

 

Більше казок на нашому сайті:

Українські казки для дітей

казкиЧимало українських письменників творили казки. Серед них Іван Франко, Леонід Глібов, Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Федькович, Григорій Квітка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Наумович, Василь Сухомлинський та багато-багато інших.  Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.

 

Казки різних країн світу
Казки Еріха Распе, Ганса Крістіан Андерсена, братів Якоба і Вільгельма Грімм, а також - англійська, австралійська та угорська народні казки.

Останні коментарі до сторінки
«Українська народна казка "Про правду і кривду"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми

Пропозиції інтернет магазинів на тему:

PlayStation Classic (SCPH-1000R)
Ціна: 1999 грн
інтернет-магазин: rozetka
Игровая консоль XoKo Hey Boy Красная (XOKO НВ-RD)
Ціна: 679 грн
інтернет-магазин: rozetka
Игровая консоль XoKo Hey Boy Красная (XOKO НВ-RD)
Ціна: 679 грн
інтернет-магазин: rozetka
PlayStation Classic (SCPH-1000R)
Ціна: 1999 грн
інтернет-магазин: rozetka