Більше...

Українська народна казка "Мудра дівчина" (читати та слухати)


МУДРА ДІВЧИНА

Українська народна казка


Було собі два брати — один убогий, а другий багатий. От багатий колись ізласкавився *1 над бідним, що не має той ні ложки молока дітям, та й дав йому дійну корову, і каже:
—    Потроху відробиш мені за неї.
Ну, бідний брат відробляв потроху, а далі тому багачеві шкода стало корови, він і каже вбогому братові:
—    Віддай мені корову назад!
Той каже:
—    Брате! Я ж тобі за неї відробив!
—    Що ти там відробив, як кіт наплакав тієї роботи було, а то таки корова! Віддай!
Бідному шкода стало своєї праці, не схотів віддавати. Пішли вони позиватися *2 до пана. 
Прийшли до пана. А панові, мабуть, не схотілося роздумувати, хто з них правий, а хто ні, то він і каже їм:
—    Хто відгадає мою загадку, того й корова буде.
—    Кажіть, пане!
—    Слухайте: що є у світі ситніш, прудкіш, миліш над усе? Завтра прийдете, скажете.
Пішли брати. Багач іде додому та й думає собі:
—    От дурниця, а не загадка! Що ж є ситніш над панські кабани, прудкіш над панські хорти, а миліш над гроші? Ге, моя корова буде!
Бідний прийшов додому, думав, думав та й зажурився. А в нього була дочка Маруся. 
Вона й питається:
—    Чого ви, тату, зажурилися? Що пан казав?
—    Та тут, дочко, таку пан загадку загадав, що я й не надумаю, що воно і є.
—    А яка ж загадка, тату? — Маруся питає.
—    Та така: що є у світі ситніш, прудкіш, миліш над усе?
—    Е, тату, ситніш над усе — земля-мати, бо вона всіх годує й напуває; прудкіш над усе — думка, бо думкою враз куди хоч перелетиш; а миліш над усе — сон, бо хоч як добре та мило чоловікові, все покидає, щоб заснути.
—    Чи ба? — каже батько. — Адже й справді так! Так же я й панові казатиму.
Другого дня приходять обидва брати до пана. От пан їх і питає:
—    Ану, відгадали?
—    Відгадали, пане, — кажуть обидва.
От багатий зараз виступає, щоб собі попереду поспішить, та й каже:
—    Ситніш, пане, над усе — ваші кабани, а прудкіш над усе — ваші хорти, а миліш над усе — гроші!
—    Е, брешеш, брешеш! — каже пан. Тоді до вбогого:
—    Ану, ти!
—    Та що ж, пане, нема ситнішого, як земля-мати: вона всіх годує й напуває.
—    Правда, правда! — каже пан. — Ну, а прудкіш що на світі?
—    Прудкіш, пане, над усе — думка, бо думкою враз куди хоч перелетиш.
—    Так! Ну, а миліш? — питає він.
—    А миліш над усе — сон, бо хоч як добре та мило чоловікові, а все покидає, щоб заснути.
—    Так, усе! — говорить пан. — Твоя корова. Тільки скажи мені, чи ти сам це повідгадував, чи тобі хто сказав?
—    Та що ж, пане, — каже вбогий, — є в мене дочка Маруся, так це вона мене так навчила.
Пан аж розсердився:
— Як це? Я такий розумний, а вона проста собі дівка та мої загадки повідгадувала! Стривай же! На тобі оцей десяток варених яєць та понеси їх своїй дочці: нехай вона посадить на них квочку, та щоб та квочка за одну ніч вилупила курчат, вигодувала, і щоб твоя дочка спекла їх на снідання, а ти, поки я встану, щоб приніс, бо я дожидатиму. А не зробить, то буде лихо.
Іде сердешний батько додому та й плаче. Приходить, а дочка й питає його:
—    Чого ви, тату, плачете?
—    Та як же мені, дочко, не плакати: ось пан дав тобі десяток варених яєць та казав, щоб ти посадила на них квочку, та щоб вона за одну ніч вилупила й вигодувала курчат, а ти щоб спекла їх йому на снідання.

Українська народна казка, Мудра дівчина, Малюнки Марини Крюченко


А дочка взяла горщечок каші та й каже:
—    Понесіть, тату, оце панові та скажіть йому, нехай він виоре землю, посіє цю кашу, і щоб вона виросла просом, поспіла на ниві, і щоб він просо скосив, змолотив і натовк пшона годувати ті курчата, що їм треба вилупитися з цих яєць.
Приносить чоловік до пана ту кашу, віддає та й каже:
—    Так і так дочка казала.
Пан дивився, дивився на ту кашу та взяв і віддав її собакам. Потім десь знайшов стеблинку льону, дає чоловікові й каже:
—    Неси своїй дочці цей льон, та нехай вона його вимочить, висушить, поб’є, попряде й витче полотно. А не зробить, то буде лихо.
Іде додому той чоловік і знов плаче. Зустрічає його дочка й каже:
—    Чого ви, тату, плачете?
—    Та бач же чого! Ось пан дав тобі стеблинку льону, та щоб ти його вимочила, висушила, пом’яла, спряла і виткала полотно.
Маруся взяла ніж, пішла й вирізала найтоншу гілочку з дерева, дала батькові та й каже:
—    Несіть до пана, нехай пан із цього дерева зробить мені гребінь, гребінку й днище, щоб було на чому прясти цей льон.
Приносить чоловік панові ту гілочку й каже, що дочка загадала з неї зробити. Пан дививсь, дививсь, узяв та й покинув ту гілочку, а на думці собі: «Цю одуриш! Мабуть, вона не з таких, щоб одурити...» 
Потім думав, думав та й каже чоловікові:
—    Піди та скажи своїй дочці: нехай вона прийде до мене в гості, та так, щоб ні йшла, ні їхала; ні боса, ні взута; ні з гостинцем, ні без гостинця. А як вона цього не зробить, то буде лихо!
Іде знов батько, плачучи, додому. Прийшов та й каже дочці:
—    Ну що, дочко, будемо робити? Пан загадав так і так.
І розказав їй усе. Маруся каже:
—    Не журіться, тату, — все буде гаразд. Підіть купіть мені живого зайця.
Пішов батько, купив живого зайця. А Маруся одну ногу вбула в драний черевик, а друга боса.

Українська народна казка, Мудра дівчина, Малюнки Марини Крюченко

Тоді піймала горобця, взяла ґринджоли *3, запрягла в них цапа. От узяла зайця під руку, горобця в руку, одну ногу поставила в санчата, а другою по шляху ступає — одну ногу цап везе, а другою йде. Приходить отак до пана у двір, а пан як побачив, що вона так іде, та й каже своїм слугам:
—    При цькуйте *4 її собаками!
Ті як прицькували її собаками, а вона й випустила зайця. Собаки погналися за зайцем, а її покинули. Вона тоді прийшла до пана у світлицю, поздоровкалася та й каже:
—    Ось вам, пане, гостинець. — Та й дає йому горобця. Пан тільки хотів його взяти, а він — пурх та й вилетів у відчинене вікно!
А на той час приходять двоє до пана судитися. От пан вийшов на рундук *5 та й питає:
—    Чого вам, люди добрі?
—Та от чого, пане: ночували ми обидва на полі, а як  уранці повставали,то побачили, що моя кобила привела лоша *6, -  один каже.
А другий чоловік каже:
—    Ні, брехня, — моя! Розсудіть нас, пане!
От пан думав, думав та й каже:
—    Приведіть сюди лоша й кобил: до якої лоша побіжить, — та й привела.
От привели, поставили запряжених кобил, а лоша пустили. А вони, ті два хазяїни, так засмикали те лоша, кожен до себе тягаючи, що воно вже не знає, куди йому бігти, — взяло та й побігло геть. Ну, ніхто не знає, що тут робити, як розсудити. А Маруся каже:
—    Ви лоша прив’яжіть, а матерів повипрягайте та й пустіть — котра побіжить до лошати, то та й привела.
Зараз так і зробили. Пустили їх — так одна й побігла до лошати, а друга стоїть.
Тоді пан побачив, що нічого з дівчиною не поробить, і відпустив її.

*1    Ізласкавився — виявив співчуття.
*2    Позиватися — судитися.
*3    Ґринджоли — сани.
*4    Прицькувати — натравити собаками.
*5    Рундук — ґанок.
*6  Привела лоша — народила.

За матеріалами: О. Я. Савченко. Літературне читання. 4 клас. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Малюнки Марини Крюченко. Київ, видавничий дім «Освіта», 2015 рік, стор. 6 - 11.

 

 

Більше казок на нашому сайті:

Народні українські казки
Читайте українські народні казки: "Дідова дочка й бабина дочка", "Красний Іванко і закляте місто", "Розумниця", "Розум та щастя", "Про правду і кривду", "Мудра дівчина", "Про Жар-Птицю та Вовка", "Кирило Кожум'яка", "Яйце-райце", "Про бідного парубка й царівну". А також - народні казки зі збірки Івана Рудченка «Народныя Южнорусскія Сказки» 1869 року.
 
 
 
 
казки
Чимало українських письменників творили казки. Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу. У розділі представлені казки таких авторів, як: Андієвська Емма, Білкун Микола, Вінграновський Микола, Винничук Юрій, Глібов Леонід, Гончарук Яків, Гринько Варвара, Дімаров Анатолій, Жиленко Ірина, Жук Михайло, Забіла Наталя, Іваненко Оксана, Калинець Ігор, Керницький Іван, Королів-Старий Василь, Коцюбинський Михайло, Куліш Пантелеймон, Лепкий Богдан, Лірник Сашко, Липа Іван, Лотоцький Антін, Майданська Софія, Малик Галина, Малицька Костянтина, Мацко Ірина, Мирний Панас, Нестайко Всеволод, Олесь Олександр, Перелісна Катерина, Підгірянка Марійка, Пономаренко Марія, Пригара Марія, Симоненко Василь, Слабошпицький Михайло, Стельмах Михайло, Стельмах Ярослав, Стороженко Олекса, Струтинський Василь, Сухомлинський Василь, Трублаїні Микола, Тютюнник Григір, Українка Леся, Франко Іван, Храплива-Щур Леся, Чубач Ганна, Шевчук Валерій, Ярмиш Юрій.

Останні коментарі до сторінки
«Українська народна казка "Мудра дівчина" (читати та слухати)»:
карина , 2017-12-11 16:55:33, #
анна , 2018-09-11 18:22:53, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 2     + Додати коментар
На сайті