БІБЛІЯ ДЛЯ ВСІЄЇ РОДИНИ
СТАРИЙ ЗАПОВІТ
ТВОРЕННЯ СВІТУ
Бут., 1:1—25
Бог сказав: «Нехай між водами буде звід*, і нехай він розділяє води». І Бог учинив небозвід і відокремив воду під зводом від води над зводом. І сталося так. І назвав Бог звід «небо». І був вечір, і був ранок, — день другий.
Бог сказав: «Нехай стече вода з-під неба до одного місця, і нехай з’явиться суходіл.
І сталося так. Бог назвав суходіл «земля», а водозбір — «моря».
Бог побачив, що це добре, і сказав: «Нехай земля вродить зілля й травину, що розсіває насіння, садовину, що родить плоди з насінням». І сталося так. І земля породила рослини: і зілля, і плодові дерева. І був вечір, і був ранок, — день третій.
Бог сказав: «Нехай будуть світила на небозводі, щоб відділити день від ночі, і нехай вони стануть знаками для пір року, днів і років. Та нехай світять над землею». І сталося так. І зробив Бог два світила великі: велике світило, аби керувало днем, і мале світило, аби керувало ніччю, а також зірки. Бог побачив, що це добре. І був вечір, і був ранок, — день четвертий.
Бог сказав: «Нехай у воді кишать живі створіння й небозводом над землею літає птаство». І сталося так. Бог побачив, що це добре, і поблагословив їх: «Наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!». І був вечір, і був ранок, — день п’ятий.
Тоді сказав Бог: «Нехай земля виведе з себе живі створіння: худобу, плазунів і звірів». І сталося так. Бог побачив, що це добре.
* Звід — у деякий перекладах — твердь.
* * *
СТВОРЕННЯ ЛЮДИНИ
Бут., 1:26-31; 2:1-3; 2:7
Бог сказав: «Створімо людину за Нашим образом і подобою, і нехай панує над рибою, птаством, худобою, звірами, плазунами». І створив Бог людину на Свою подобу як чоловіка та жінку. І поблагословив їх Бог: «Плодіться й розмножуйтеся, наповнюйте землю, оволодійте нею та пануйте над морськими рибами, небесним птаством і всіма плазунами!». Бог сказав: «Оце дав я вам зілля й садовину на поживу! А травина хай буде на поживу звірині, птаству, плазунам». І сталося. І побачив Бог: усе, що Він зробив, — вельми добре! І був вечір, і був ранок, — день шостий.
Бог благословив і освятив сьомий день, бо тоді спочив Він від свого творення.
* * *
СТВОРЕННЯ РАЮ
Бут., 2:4—25
У дні творення не було на землі польових чагарів, польова травина не росла, бо дощу на землю Господь Бог не давав, і не було людини, аби порати землю. Але з землі підіймалася пара та зрошувала землю. Тим часом Господь Бог створив людину з пороху земного, насадив рай в Едемі на сході й там осадив створену людину.
Господь Бог зростив із землі кожне дерево, принадне на вигляд і придатне для харчування, а посеред саду — дерево життя і дерево пізнання добра та зла.
З Едему плинула річка, щоб зрошувати сад. І вже відтам річка розділювалась на чотири головні річки землі. Людина ж мала порати й доглядати цей сад.
Господь Бог наказав першій людині, Адаму*: «З кожного дерева в саду ти можеш їсти. Але з дерева пізнання добра й зла не їж, бо тільки-но з’їси з нього — напевно помреш!».
Чоловік поназивав усі живі істоти, а Бог, аби Адам не сумував, створив йому з його ж ребра помічницю — жінку. Через це чоловіка й дружину називають одним тілом. Одягу ні Адам, ні його дружина тоді не мали й ходили голі, не соромлячись.
* Адам — «чоловік», «людина».
* * *
ВИГНАННЯ З РАЮ
Бут., З
Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку створив Господь Бог. І спитав він жінку:
— Бог і справді заборонив їсти плоди дерев у саду?
Жінка відповіла:
— Плоди дерев у саду ми можемо їсти, а ось плоди дерева посеред саду Бог заборонив їсти або навіть чіпати, бо через це можна померти.
А змій на те:
— Не вмрете! Бо знає Бог, що тоді просто ваші очі розкриються і ви, як Він, розпізнаєте добро й зло.
Побачила жінка, що плоди ці їстівні й принадні, та й закортіло ж їй усе знати. Тож узяла вона й скуштувала плід та дала чоловікові, і той з’їв. І розкрилися очі обом, і зрозуміли, що вони голі.
Тоді позшивали фіґове листя та поробили собі опаски.
Аж почули вони серед повіву денної прохолоди, що наближається до них у саду Господь Бог, і сховалися серед дерев. А Господь Бог гукнув до Адама:
— Де ти?
А той відповів:
— Я почув Твій голос у раю, злякався і сховався, бо я голий.
Господь спитав:
— Хто ж сказав тобі, що ти голий? Чи не їв ти з забороненого дерева?
Адам відказав:
— Жінка, яку Ти дав мені, принесла плід із того дерева, і я їв.
Тоді Господь Бог звернувся до жінки:
— Що ти накоїла?
Жінка відказала:
— Змій спокусив мене, і я їла.
І сказав Господь Бог змію:
— Будеш ти за це все проклятий і до кінця днів своїх плазуватимеш на череві та їстимеш землю.
А тоді звернувся до жінки:
— Я примножу твої терпіння, і ти в муках народжуватимеш дітей, тягтимешся до чоловіка, а він пануватиме над тобою.
І наказав Адамові:
— За те, що ти послухав жінку та їв з того дерева, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї все життя. Тернину й осот вона буде тобі родити, і ти будеш їсти польову травину.
У поті свого лиця їстимеш хліб, допоки не повернешся в землю, бо з неї тебе взято. Ти — порох і до пороху повернешся.
Отоді дав Адам ім’я своїй жінці — Єва* (по-старому — Хава), бо вона була мати всього людства.
А Господь Бог зробив Адамові та Єві одежу зі шкури, зодягнув їх і мовив:
— Віднині чоловік, немов один із Нас, знає добро й зло. А тепер, може, дотягнеться він ще й до дерева життя, аби з’їсти його плід і жити довіку.
І тоді вигнав його Господь Бог із раю, щоб порати землю, з якої його взято. А на схід від Едему поставив Бог херувима з полум’яним мечем, який обертався, щоб стерегти дорогу до дерева життя.
* Єва (Хава) "життя", "жива".
За матеріалами: Біблія для всієї родини. Переклад з грецької та укладання Лесь Герасимчук. Харків, видавництво "Торсінг Плюс", 2006, стор. 16 - 20.
Більше переказів Біблії для дітей та дорослих з ілюстраціями на нашому сайті: