Сергій Губерначук. Пісні про наш час, про Україну

                Сергій Губерначук

                      ХХІ століття

Земний ковчег на хвилях вічного життя
то піднесеться, то пірне в космічний шторм!
Ми на планеті цій – неміряна сім’я,
а наші голоси – багатомовний хор!

Ми так живемо від війни і до війни,
і Бога славимо, бо грішний кожен з нас.
Летять віки, приходять діти – 
                                         дочки та сини,
і сивий дід онукам каже:
"Пошли вам, Боже, кращий час."

Приспів:  
        ХХІ століття,
        нам надію пошли!
        Хай нащадки оцінять,
        якими ми були і як жили.

        ХХІ століття
        промайне між зірок!
        ХХІ століття –
        двадцять перший урок.

Хай наші долі вже у вимірах нових,
бо не стоїть на місці світовий прогрес.
Але ми вдячні тим, хто вмер за нас, живих,
і в нашій пам’яті воістину воскрес!

Тримає іспит наше людство молоде
задля ідеї гуманізму і добра.
Якщо і в цім столітті раптом 
            знову мир впаде,
то цілий світ з руїн підніме 
            дитячий сміх, дитяча гра!

Приспів:  
        ХХІ століття,
        нам надію пошли!
        Хай нащадки помітять,
        як легко ми і просто жили.

        ХХІ століття
        промайне між зірок!
        ХХІ століття –
        двадцять перший урок.

Наш космічний корабель
мчить у вир чужих світів!
Десь існує інша паралель
для бездоганних життів,
       наших нових життів!

(Музичний програш.)

Приспів:  
    ХХІ століття
        промайне між зірок!
            ХХІ століття –
         двадцять перший урок.

            ХХІ століття,
                 нам надію пошли!
                    Хай нащадки помітять,
    як незбагненно просто ми жили.
        
                 ХХІ століття
             промайне між зірок!
                ХХІ століття –
                 новий урок.

               З нами – Бог!

    Україна молода

Синє небо. Жовті луки.
Предковічний храм.
Вільні дзвони. Срібні звуки.
Все належить нам.

Час веде сюди дороги
звід усіх усюд.
Ми знайшли свою свободу тут.

Україна веселкова –
мирний ореол.
Чиста врода світанкова.
Юний рок-н-рол.

Центр великої Європи
неповторний світ,
хор зірок і анґелів політ.

Приспів: 
            Так Бог нам дав, 
             щоб кожен мав,
             хто в Україні виростав,
             ясні думки, палкі слова, 
             святу любов.
        
             Бо ти і я – 
             її дитя,
             зірок і поколінь злиття.
             Хай Україна молода 
             співає знов!

Ще в снігах поліські сосни,
а в Криму – весна,
з теплим сонцем чорноморським
грається лиман. 

Ген, Карпати урочисті 
з Богом угорі!
Б’є у дзвони Київ на Дніпрі!

Приспів.

Сяють-сяють чорнобривці 
пізньої пори.
Ніби зорі українцям 
падають згори.

Поки квітку цю плекає
сонце молоде,    
доти лихо нас не віднайде!

Приспів.

Україна, Україна,
Україна молода.

Україна, Україна,
Україна молода!    

    Гімн Президенту України 

Коли кордони розривали Україну,
єдиний розділяючи народ,
з громади за́вжди піднімалася людина
і рятувала від лихих негод.

За нею йшли вперед, їй вірили, бо знали,
що Україна в нас – на всіх одна,
що той, якого люди більшістю обрали,
встановить мир, і відійде війна!

Чи то у княжий час, за ге́тьманства чи панства,
чи то в роки імперій, орд чи рад –
з народу за́вжди справжній лицар піднімався,
щоб повернути незалежний лад.

Нерідко гинули в борні святі герої,
та нашу пам’ять не розбити вщент!
І на фундаменті історії старої
постав наш Український Президент!

Приспів:  
        Президент України –
        наша гідність і слава!
        Перше слово країни
        і обличчя держави.

        Хай лунатиме за́вжди    
        вільний голос людини!
        Є апостолом правди –
        Президент України!

Не раз останньою надію обирали,
коли планета гинула в диму.
Все ж, незалежність ми без воєн відстояли,
свободу всю довіривши йому.

Нас до майбутніх ер ведуть далекі гони
по українських вистиглих житах.
Йому вручив Господь ключі для охорони –
тризубий герб і синьо-жовтий стяг!

Бо доля нації робити і творити
історію сьогодні й повсякчас,
а Президент хай вознесе молитви
за нашу Україну і за нас!

Приспів.

              Тарасова гора 

Аж поки сили вистачить в Дніпра
гонити в світ свої поспішні води,
стоятиме стара Тарасова гора,
повернута лицем до нашого народу.

Цей голий нерв священної землі,
її форпост, якому назва – совість,
пульсуючи слова, не дозволяє тліть –
він пише поміж нас свою правдиву повість.

І хоч не завжди слухали її –
вона свята, бо не припала пилом…    
Минувсь той час, бо на твоїй землі,
Тарасе, ти здобув надійну силу.

Ми – Україна! Ми – її народ!
Не яничари! Наші пам’ять, мова
не заслужили забуття й негод,
коли лише в піснях лунало рідне слово…

Аж поки сили вистачить в Дніпра
гонити в світ свої поспішні води,
стоятиме Тарасова гора 
як обеліск безсмертному народу.

                      Богдани́

Крŏзь душі, крŏзь віру, крŏзь правду святу*
колишуться мрії, як ліс на вітру!
З нас предки глядять на сучасне село
і думають нами, щоб щастя жило! 

Приспів:  
    Цим Світом дани –
    і Миром дани –
    і Господом Богом дани 
    Богдани!
        
    Цим Світом дани –
    і Миром дани –
    і Господом Богом дани 
    Богдани!

З прадавніх часів – од Ритні́в до Грині́в –
освячено шлях золотих Богдані́в!
Йшло вірне козацтво з Русі – в Білорусь,
боронячи правду дідів і матусь!

Приспів.

Ми, діти твої, богдану́вські струмки!
Нас хвилі несуть у Дніпро надстрімкий!
Пŏшли же нам, Боже, на кожен наш час 
Покрову, Рŏздво, Паску, Трŏйцÿ і Спас!

Приспів.  

Полісся, що з тобою стало... 

Засмаглі сосни сохнуть, сохнуть.
Від спеки вицвілий пісок.
Їх обсипає сном глибоким
і пропікає до кісток.

Нестерпна спека, а над нею,
мов божевільні чи святі, 
так легковажно над землею
лежать розстріляні хмарки.

Приспів: 
             Полісся, що з тобою стало?!
             Стара чорнобильська земля…
             Яка війна тобі здаля
             цей смертний вирок надіслала?
             Яка війна?.. Яка війна
             мене від тебе відірвала?

Твої джерела і криниці
від сонця й спраги не спасуть,
бо не жива у них водиця, – 
позабували їхню суть…

Там, де сумують хати білі,
й сади бур’яном поросли –
гуляють коні здичавілі, 
блукають злякані бусли…

Приспів.