Андрій Малишко. "Приходять предки, добрі і нехитрі"


 Андрій Малишко. Приходять предки, добрі і нехитрі. Вірш

 

 

Андрій Малишко

ПРИХОДЯТЬ ПРЕДКИ, ДОБРІ І НЕХИТРІ

Приходять предки, добрі і нехитрі,
У бородах, простелених на вітрі,
Не руки — а погнуті чорні віти,
Не очі — а прозористі орбіти.
І кайдани подзвонюють з плугами, 
Зерно, і кров, і ночі із снігами.

— Чи ти не став розщепленим, як атом, 
Недовірком, схизматом чи прелатом, 
Ярижкою нікчемним, псом на влові? 
Дитино наша, ягодо з любові!..

Дарують ласку, повну болю й змоги, 
Щоб у очах уздріть нові прологи.

 
     

За матеріалами: Андрій Малишко. Поетичні твори, літературно-критичні статті. Упорядкування Н. М. Гаєвської. Київ, видавництво «Наукова думка», 1988, стор. 465. 

 

 

Більше віршів Андрія Малишка на нашому сайті:
 
Андрій Малишко, поезії
Андрій Малишко — український поет, перекладач, літературний критик. Постать Андрія Малишка вирізняється глибокою поетичною самобутністю, власним баченням світу, органічним єдинокорінням з народнопоетичною творчістю, інтимним тоном звучання, навіть коли він говорить про світові, загальнолюдські проблеми. А ще — пісенністю своєї лірики, тим, що кожен її рядок бринить за камертоном української народної пісні.

Останні коментарі до сторінки
«Андрій Малишко. "Приходять предки, добрі і нехитрі"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми