Андрій Малишко. "Приходять предки, добрі і нехитрі"

Андрій Малишко

ПРИХОДЯТЬ ПРЕДКИ, ДОБРІ І НЕХИТРІ

Приходять предки, добрі і нехитрі,
У бородах, простелених на вітрі,
Не руки — а погнуті чорні віти,
Не очі — а прозористі орбіти.
І кайдани подзвонюють з плугами, 
Зерно, і кров, і ночі із снігами.

— Чи ти не став розщепленим, як атом, 
Недовірком, схизматом чи прелатом, 
Ярижкою нікчемним, псом на влові? 
Дитино наша, ягодо з любові!..

Дарують ласку, повну болю й змоги, 
Щоб у очах уздріть нові прологи.