Поезії про кохання Роберта Бернса (Переклад Миколи Лукаша)

Роберт Бернс

(Переклад Миколи Лукаша)

МОЯ ЛЮБА НЕЛЛІ

Любив я дівчину колись,
Люблю її й тепер,
Любитиму завжди і скрізь,
Поки живу — не вмер.

Багато знаю я дівчат
Вродливих, як одна,
Та не траплялося стрічать
Такої, як вона.

Дівоча знаджує краса
Людей у всі часи,
Але краса — то ще не все,
Ще треба й до краси.

Усе, що в дівчині ціню,
В моєї Неллі есть:
I врода, й серце, і душа,
I добра слава, й честь.

Немає в неї пишних шат
I дорогих прикрас,
Та краща всіх вона стократ,
У що б не одяглась.

Чарує око пишнота,
Багатства щедрий дар,
Але душевна чистота
Сильніший має чар.

За це я Неллі вподобав
I щиро полюбив,
За це я серце їй віддав
Одній навік-віків.

*****

ПОЦІЛУЙМОСЯ ВОССТАННЄ

Поцілуймося востаннє,
Поцілуймось на прощання!
Буду вічно я страждати,
Буду милу марно ждати.

Той нехай про щастя мріє,
В кім надії іскра тліє;
Я ж у тузі безутішній,
В непроглядній тьмі кромішній.

Ти, кохана, чарівниця,
Як же в тебе не влюбиться?
Хто побачить — спокій губить,
Хто полюбить — не розлюбить.

Ох, якби ми та й не знались,
Не любились, не кохались,-
Не було б тепер розлуки,
Не було б на серці муки,

Прощавай, моя дівчино,
Прощавай, моя єдина!
Будь здорова і вродлива,
Будь багата і щаслива...

Поцілуймося востаннє,
Поцілуймось на прощання!
Гірко-гірко плакать буду,
Тебе, зірко, не забуду.

*****

ОСТАННЯ ПІСНЯ

П'ю за тебе, моє ти кохання!
П'ю за тебе, моє ти страждання!
Ти ясна, як усмішка у зустрічі мить,
Чиста ти, як сльоза в час прощання.

Ти не будєш ніколи моя,
Нам у парі, я знаю, не жити,
Та найбільша утіха в моєму житті —
За тобою, чужою, тужити.

В день веселий ходжу я, смутний.
Все про тебе гадаю, сумую.
Та зате уночі у блаженному сні
Я в обіймах твоїх розкошую.

Ти ласкаво на мене зориш,
Усміхаєшся любо та мило, — 
Ой ти доле моя, ти недоле моя,
Нас жорстоке життя розлучило!

П'ю за тебе, моє ти кохання!
П'ю за тебе, моє ти страждання!
Ти ясна, як усмішка у зустрічі мить,
Чиста ти, як сльоза в час прощання.

*****

ОЙ ДІВЧИНКО-БЕРЕЖАНКО

Ой дівчино-бережанко,
Чи тобі мене не жалко?
Посміхнись,
Як колись,
Знов до мене пригорнись!

Люблю тебе одну, повір,
Забудь нікчемний поговір,
Хай буде поміж нами мир,
I згода, і любов!

Клянусь тобі, красо моя,
Тебе повік не зраджу я!
Верни ж, кохане голуб'я.
Мені свою любов.

Ой дівчино-бережанко,
Чи тобі мене не жалко?
Посміхнись,
Як колись,
Знов до мене пригорнись!

*****

НА КОЛОСИСТІЙ НИВІ

Якось улітку, уночі,
У саме переджнив'я,
По тихій вулиці йдучи,
Кохану Енні стрів я.
Бродили вдвох ми навмання
У місячнім розливі
Та й опинились хтозна-як
На колосистій ниві.

З небес дивилися на нас
Зірниці миготливі...
Блаженна ніч, блаженний час
На колосистій ниві!
Ми з нею тут заприсяглись
В любові незрадливій,
Ми з нею вперше обнялись
На колосистій ниві.

Зайшлись розвогнені серця
В жагучому пориві,
Лились цілунки без кінця
На колосистій ниві.
Сіяла ніч до наших віч,
Ми вдвох були щасливі...
Благословляли ми ту ніч
На колосистій ниві.

Я маю втіху у вині,
В компанії гульливій,
Знайомі радощі мені
I в роздумі, і в співі.
Усе то втіхи, певна річ,
I радощі правдиві,
Та не такі, як тая ніч
На колосистій ниві.

Ой ячмінь-колосій
У полі колосіє...
Як я згадаю про ту ніч,
I досі серце мліє.