Микола Тимчак
ОФОРТ 1860 РОКУ
Втомлено схлипує свічка в обіймах руки,
Світло загусле стікає по скроні Тараса.
Знову позую хлопчиною через роки,
Через невитерту шибу прижовклого часу.
Пальці чутливі намацують пульс олівця,
Темрява долі задмухнути пломінь не сміє,
Чистий папір перехоплює порух лиця...
Вірю правиці, що схибити в правді не вміє.
Вірую щиро, бо вічі свої впізнаю.
Їх не вмалюєш в промолені іконостаси.
О, намалюй, намалюй в них, прошу, намалюй
Душу мою, поки свічка не згасла, Тарасе.
За матеріалами: http://www.rdobd.com.ua/
Більше віршів про Тараса Шевченка читайте за посиланням:
У поезії українських митців образ Тараса Шевченка є символом української державності, української нації, національної єдності українців, символом поступу до внутрішньої свободи, чесності, правди, самовираження, символом, що надихає жити, боротися, кохати - як вічна святиня, як уособлення найвищого розуму і непізнаного духу, як невмируща душа і пам'ять української нації...