Оксана Лущевська, добірка віршів для дітей

"Письменник — це професія, заняття, хобі людини, яка творить літературні світи з життя та уяви, використовуючи мову. Часом ці світи можуть відображати життя, а часом вони прикрашають чи довигадують його. Для дитини письменники улюблених книжок часто стають іще й взірцевими постатями, а їхні книжки посідають важливе місце в дитячому щоденні. Тому письменники відповідальні перед читачем-дитиною, і ця відповідальність має бути основною в їхній творчості."  

(Оксана Лущевська)

 

* * *

 

 

 
Оксана Лущевська

ПІВОНІЯ, АЛЬ І Я

          Віолетті

Півонії вбігли в садок,
постояли, послухали спів шпаків —
і втекли. А одна затрималась,
дві пелюстки зронила —
та й кинулася наздоганяти
прудких.

Я підняв пелюстки,
у конвертик поклав обережно,
підписав: «У весну. Півонії.
Тій білявій, з рожевим чубчиком.
Від мене, винахідника.

P.S.Повертайся сюди, півоніє,
я чекаю на тебе в садку.

Наступної весни, півоніє,
прийди —
пригощу тебе тістечком,
лимонадом, какао з корицею
і шоколадом.
Посидимо за столом,
півоніє,
порахуємо світлячків.

Повертайся скоріше,
півоніє,
Моя мама так любить,
як пахнеш ти:
о-о-о-о, каже вона,
зануривши носа у квітку.

P. S. Чи пелюстки дійдуть, півоніє,
у конверті із жовтою маркою?

А ще я, півоніє, маю пса:
ердельтер’єра — нелегко промовити,
але звати його просто — Аль.
Як прийдеш — познайомлю, півоніє.
Тільки прошу, не бійся його.
Хоч і непосидючий Аль,
однак слухає дві команди:
фас і фу!

P.S. Аль сидітиме слухняно.

Ми купили сьогодні, півоніє,
малі темно-зелені паростки.
Мама з татом в саду їх висадили,
навесні вони зацвітуть.
Отже, ждатимуть тебе тут, півоніє.

P. S. І ми з Алем чекаємо,
і цьом-цьом у кожну пелюстку.

P.P.S. Повертайся сюди, півоніє,
ми стоїмо у садку».

 

* * *

 

ПТАШКА

У мого брата є пташка,
мала бавовняна пташка,
це я сплела йому пташку,
коли він ішов на війну.

Мотаючи нитку на нитку,
я думала, як моя пташка
в глибокій кишені куртки
служитиме поруч із ним.

Як буде братові холодно —
зігріє його мала пташка.
А раптом яка небезпека —
то буде йому оберіг.

Як радісно братові стане —
затьохкає мала пташка.
А як засумує за домом —
вона нащебече йому:

що я ношу його в серці
глибоко-глибоко в серці,
і тато, і мама з любов’ю,
чекають на нього щодня,

що я сплету ще одну пташку,
малу бавовняну пташку,
і будуть у нього дві пташки,
коли він прийде з війни.

 

 

* * *

 

ЛІТО

Літо прострибало жабкою,
пролетіло метеликом.

Літо пробігло мишкою,
проповзло мурашкою.

Літо проквітло квіткою,
пристигло ягодою.

Літо проплюскотіло річкою,
прокрапало дощиком.

Літо пропахло травою,
просюрчало цвіркуном.

І сховалося літо від мене
під жовтий кленовий листочок.

 

* * *

 

Я - МОВ ЗАЙЧИК

Я — мов зайчик: ніс рожевий, великі вуха,
довкола принюхуюся і прислухаюся,
а серце теленькає-теленькає:
я всього боюся.

Вітер дмухне: «Хоч би не ураган...»
Дощ накрапає: «Аби не злива...»
Звідкись грюкне: «Лише б не грім і блискавка...»
Чи то даремно лякаюсь?

Я — мов зайчик. Зашипить: «Хоч би не зміюка...»
Гаркне: «Аби не пес...», крикне: «Лише б не крук...»
Загарчить: «Тільки б не вовцюган...»
Полохлива — не віриться!

Кажуть: от виростеш — не будеш боятися.
Я росту-росту і дивлюсь на свій край,
день за ніччю, ранок за вечором.
Я — мов зайчик: ніс рожевий, великі вуха.

Тому любити мені узлісся і сонечко,
слухати річку і співочих жайворонків,
нюхати квіти і зілля,
бачити світлячків у темряві.

Стрибати в конюшині з метеликами,
чеберяти у житі й межи волошками,
придивлятися до петрушки, пастернаку,
моркви й капусти на грядках.

Вітер подує: «Який же це ураган?..»
Дощ накрапає: «Хіба ж це злива?..»
Звідкись грюкне: «А, то весняний грім...»
Смілива я — мов зайчик.

Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в  3, 4 класах. серії «Шкільна бібліотека». Укладання та передмова Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 80 - 87. Ілюстрації Марти Кошулінської.

 

 

Більше творів Оксани Лущевської:

Оповідання Оксани Лущевської для дітей

"Вітаю всіх! Зараз я живу в Америці. Та відстань і час між Україною і США не такі вже й великі, якщо, звісно, не дивитися на мапи і не звіряти годинники. Коли в мене лишається вільний час, я пишу й перекладаю дитячі книжки, а також ділюся своїми відгуками й міркуваннями про прочитане. Мені подобається подорожувати до моря і фотографувати пташок, наприклад, сірих чапель. А ще я мрію побачити совиного папугу Какапо, що мешкає в Новій Зеландії." (Оксана Лущевська)