"Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче" - добірка історичних пісень

ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ

Ой Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче.
За тобою. Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.

Не так тая Україна,
Як теє горде військо.
Ой заплакала Морозиха,
Ідучи на місто.

"Не плач, не плач. Морозихо.
Об сиру землю не бийся.
Ой ходімо з нами, з нами, козаками. 
Та меду вина напийся".

"Ой щось мені, та милі браття,
Та мед вино не п'ється.
Ой десь мій син та Морозенко 
Та із турчином б'ється".

Із-за гори, з-за крутої 
Гордо військо виступає.
Ой попереду Морозенко 
Сивим коником виграває.

Ой і став Морозенко 
Та й у полі гуляти.
Ой і стали ж тоді та Морозенка 
Ляхи і турки обступати. 

Морозенко та козаченько.
Як мак, розпускався,
Ой Морозенко та козаченько 
В неволю попався.

Ой повели та Морозенка 
На Савур-могилу*:
"Ой подивися, Морозенку,
На свою Вкраїну!"

Вони ж його не били 
І не в чверті рубали,
Ой тільки з його, з його, молодого, 
Та живцем серце взяли

Прощай, прощай ти, Морозенку, 
Ти славний козаче,
Ой за тобою, Морозенку.
Вся Вкраїна плаче.

Ой вийняли серденько 
Та й вкинули у воду:
"Тепер дивись, Морозенку,
На свою ти вроду!"

Ой винесли Морозенка 
На Савур-могилу:
"Тепер дивись ти. Морозенку.
На свою та Україну!"

* Савур-могила — височина в східній частині Донецької області, одна з найвищих точок Донецького кряжу (висота — 277,9 м над рівнем моря).

За матеріалами: О.І. Борзенко, О.В. Лобусова. "Українська література". Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Харків, видавництво "Ранок", 2016 рік, стор. 19.

* * *

Інший варіант пісні (з книги Веселка". Антологія української літератури для дітей в трьох томах):

ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ, ТИ СЛАВНИЙ КОЗАЧЕ
 
 Ой,  Морозе,  Морозенку,  ти  славний  козаче!
 За  тобою,  Морозенком,  Україна  плаче.
 Не  так  тая  Україна,  як  те  горде  військо...
 Заплакала  Морозиха,  ідучи  на  місто.
 «Годі,  годі,  Морозихо,  по  сині  тужити;
 Ходім  з  нами,  козаками,  меду-вина  пити!»
 «Чогось  мені,  милі  браття,  мед-вино  не  п’ється:
 Ой  десь-то  мій  Морозенко  да  вже  з  турком  б’ється!»
 От  з-за  гори,  із-за  кручі  горде  військо  виступає,
 Посамперед  Морозенко  сивим  конем  виграває.
 Склонив  же  він  головоньку  свому  коню  на  гривоньку:
 «Бідна  ж  моя  головонька,  це  чужая  сторононька!»
 А  в  нашого  Морозенка  червоная  стрічка,
 Де  проїде  Морозенко  —  кривавая  річка.
 За  річкою,  за  лиманом  покопані  шанці...
 Взяли,  взяли  Морозенка  в  неділеньку  вранці.
 Посадили  Морозенка  на  тесовім  стольці,
 Зняли,  зняли  з  Морозенка  з  черешів  червонці.
 Посадили  Морозенка  на  жовтім  пісочку,
 Зняли,  зняли  з  Морозенка  кроваву  сорочку.
 Вони  ж  його  ані  били,  ні  в  чверті  рубали,
 Тільки  з  його,  молодого,  живцем  серце  взяли.

* * *
 
 
 
 МАКСИМ  КОЗАК  ЗАЛІЗНЯК
 
 Максим  козак  Залізняк,
 Козак  з  Запорожжя.
 Як  поїхав  на  Вкраїну  —
 Як  пишная  рожа!
 Зібрав  війська  сорок  тисяч
 В  місті  Жаботині,
 Обступили  город  Умань
 В  обідній  годині.
 Обступили  город  Умань,
 Покопали  шанці
 Та  вдарили  з  семи  гармат
 У  середу  вранці.
 Та  вдарили  з  семи  гармат
 У  середу  вранці,
 Накидали  за  годину
 Панів  повні  шанці...
 Отак  Максим  Залізняк
 Із  панами  бився,
 І  за  те  він  слави
 Гарной  залучився.
 Лине  гомін,  лине  гомін
 По  степу  німому,—
 Вертаються  козаченьки
 Із  бою  додому.

* * *
 
 
 
 В  ЦАРЕГРАДІ  НА  РИНОЧКУ
 
 В  Цареграді  па  риночку
 Та  п’є  Байда  мед-горілочку;
 Ой  п’є  Байда  та  не  день,  пе  два,
 Не  одну  нічку  та  й  не  годиночку;
 Ой  п’є  Байда  та  й  кивасться,
 Та  на  свого  цюру  поглядається:
 «Ой  цюро  ж  мій  молодесенький,
 Та  чи  будеш  мені  вірнесенький?»  -
 Цар  турецький  к  ньому  присилає,
 Байду  к  собі  підмовляє:
 «Ой  ти,  Байдо  та  славнесенький,
 Будь  мені  лицар  та  вірнесенький,
 Візьми  в  мене  царівночку,
 Будеш  паном  на  всю  Вкраїночку!»
 «Твоя,  царю,  віра  проклятая,
 Твоя  царівночка  поганая!»
 Ой  крикнув  цар  на  свої  гайдуки:
 «Візьміть  Байду  добре  в  руки,
 Візьміть  Байду  ізв’яжіте,
 На  гак  ребром  зачепіте!»
 Ой  висить  Байда
 Та  й  не  день,  не  два,
 Не  одну  нічку
 Та  й  не  годиночку;
 Ой  висить  Байда  та  й  гадає,
 Та  на  свого  цюру  споглядає,
 Та  на  свого  цюру  молодого
 І на  свого  коня  вороного:
 «Ой  цюро  ж  мій  молодесенький,
 Подай  мені  лучок
 Та  тугесенький,
 Подай  мені  тугий  лучок
 І стрілочок  цілий  пучок!
 Ой  бачу  я  три  голубочки  —
 Хочу  я  убити  для  його  дочки.
 Де.  я  мірю  —  там  я  вцілю,
 Де  я  важу  —  там  я  вражу!»
 Ой  як  стрілив  —  царя  вцілив,
 А  царицю  в  потилицю,
 Його  доньку  в  головоньку.
 Де  я  мірю  —  там  я  вцілю,
 «Отто  ж  тобі,  царю,
 За  Байдину  кару!
 Було  тобі  знати,
 Як  Байду  карати:
 Було  Байді  голову  істяти,
 Його  тіло  поховати,
 Вороним  конем  їздити,
 Хлопця  собі  зголубити».

* * *

 ОЙ  НА  ГОРІ  СЛОБОДА

 Ой  на  горі  слобода,
 А  там  жила  удова.
 З  маленькими  діточками
 Вмивалася  слізочками.
 Де  не  взялись  татари,—
 Стидкі,  бридкі,  погані,
 Взяли  вдову  зарубали,
 А  діток  собі  забрали.

* * *

 ГЕЙ,  НЕ  ДИВУЙТЕ,  ДОБРІЇ  ЛЮДИ
 
 Гей,  не  дивуйте,  добрії  люди,
 Що  на  Вкраїні  повстало.
 Там  за  Дашевим,  під  Сорокою,
 Множество  ляхів  пропало.
 А  Перебийніс  водить  чимало  —
 Сімсот  козаків  з  собою,
 Рубає  мечем  голову  з  плечей,
 А  решту  топить  водою:
 «Ой  пийте,  ляхи,  води  калюжі,
 Води  болотянії.
 А  що  пивали  на  тій  Вкраїні
 Вина  та  меди  ситнії».
 Дивуються  панки,  вражії  синки,
 А  що  козаки  вживають.
 Вживають  вони  щуку-рибаху
 Ще  й  соломаху  з  водою.
 Ой  чи  бач,  ляше,
 Що  наш  Хмельницький
 На  Жовтім  Піску  підбився.
 Од  нас,  козаків,  од  нас,  юнаків,
 Ні  один  панок  не  вкрився.
 Ой  чи  бач,  ляше,  як  козак  пляше
 На  сивім  коню  горою.
 З  мушкетом  стане,
 Аж  серце  в’яне,
 А  пан  од  жаху  вмирає.
 Ой чи бач, ляше, що по Случ наше,
 По  Костяную  могилу.
 Як  не  схотіли,  забунтували
 Та й  утеряли  Вкраїну.
 Ой  та  зависли  пани,  зависли,
 Як  чорная  хмара  на  Віслі.
 Не  допустимо  ляхви  із  Польщі,
 Поки  нашої  жизності.
 Гей,  ну,  козаки!  Гей,  ну  у  скоки
 Та  заберімося  в  боки!
 Загнали  панів  геть  аж  за  Віслу,
 Не  вернуться  і  в  три  роки.

* * *

 ОЙ  НА  ГОРІ  ЖЕНЦІ  ЖНУТЬ
 
 Ой  на  горі  женці  жнуть,
 А  попід  горою,
 Попід  зеленою
 Козаки  йдуть.
 А  попереду  Дорошенко
 Веде  своє  військо,
 Веде  запорізьке
 Хорошенько!
 Посередині  пан  хорунжий,
 Під  ним  кониченько,
 Під  ним  вороненький
 Сильне-дужий!
 А  позаду  Сагайдачний,
 Що  проміняв  жінку
 На  тютюн  да  люльку,
 Необачний!
 «Гей,  вернися,  Сагайдачний,
 Візьми  свою  жінку,
 Оддай  мою  люльку,
 Необачний!»
 «Мені  з  жінкой  не  возиться;
 А  тютюн  да  люлька
 Козаку  в  дорозі
 Знадобиться!
 Гей,  хто  в  лісі,  озовися!
 Да  викрешем  огню,
 Да  потягнем  люльки,
 Не  журися!»