|
|
Наталія Погребняк ДОНЬКА КРОКОДИЛА Донька крокодила машину купила червону-червону, як мак. Дорогою мчала і пісню співала. А в пісні співається так: «Донька крокодила машину купила…»
* * *
МИШКИ Жили собі дві мишки. У них були горішки. Горішки мишки їли Й про себе говорили: — Жили собі дві мишки У них були горішки. Горішки мишки їли Й про себе говорили… — Жили собі дві мишки…
* * *
ЗАЙЧИК І КАЛЮЖА Сірий зайчик-пострибайчик, Як веселий сірий м’ячик, Під дощем завжди стрибав І калюжі підкоряв. Якось дощ великий лив. Він зайчиська не спинив. Той стрибав через калюжі І великі, і не дуже. Обструсився і сказав: — Брав калюжу не одну. І тебе перестрибну! І великі, і не дуже. Та в одну калюжу впав. Знов піднявся і сказав: — Брав калюжу не одну. І тебе перестрибну! Знов стрибав через калюжі…
* * *
ЇЖАЧОК Ішов їжачок Через рідний лісок. Гриби на голки він збирав. Кого зустрічав, Тим гриби дарував. Отак всі грибочки роздав. Бо віршик наш не закінчився. Дамо їжачку ми рюкзак І віршик продовжимо так: — Ішов їжачок Через рідний лісок. Гриби в рюкзачок він збирав… |
|
|
|
ДВА ДРУГА Ти і я – два кращих друга. В тому є твоя заслуга, Бо у спеку й холоди Допоможеш ти завжди.
Та одразу ж помирились, Бо з тобою ми – два друга. В тому є твоя заслуга, Бо у спеку й холоди Допоможеш ти завжди.
* * *
РИБАЛКА В лісі я надибав річку. В річці – рибку невеличку. Я зловив її сачком. Бачу: то маленький сом.
З нього ж юшки буде мало... Це причина є вагома, Щоб пустити в річку сома. Я ж так юшечку люблю. Більшу рибоньку зловлю!
Бачу: в нім – маленький сом. Якось сумно знову стало: З нього ж юшки буде мало...
Щоб пустити в річку сома. Я ж так юшечку люблю. Більшу рибоньку зловлю! Знову я повів сачком...
* * *
НЕРОЗУМНИЙ ВІТЕР Хмарка небом пробігала, Все навколо поливала. Дощик падав на поля. Веселилася земля.
Під дощем стрибали діти. Вітер хмарку підхопив, І в коморі зачинив.
В хмарці є не назавжди. Діти вітер наздогнали Дружно й весело сказали:
В хмарці є вода для всіх. Посміються з тебе всюди. Як розказувати будем: «Хмарка небом пробігала, Все навколо поливала. Дощик падав на поля. Веселилася земля.
Під дощем стрибали діти. Вітер хмарку підхопив, І в коморі зачинив.
В хмарці є не назавжди. Ми той вітер наздогнали Дружно й весело сказали:
В хмарці є вода для всіх. Посміються з тебе всюди. Як розказувати будем…»
* * *
ЛИСИЧКА Купила лисичка папір і чорнила. З пенька вона столик чудовий зробила, Задумала лиска роман написати, Бо дуже хотіла відомою стати. Хотіла найкращою бути з писак. Роман починався в письменниці так: «Купила лисичка папір і чорнила…» |
|
Ілюстрації до віршів створено за допомогою ШІ.
Матеріали люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Читаймо також на нашому сайті:
Наталія Погребняк, українська письменниця,народилася у с. Бабчинці Могилів-Подільського р-ну на Вінниччині. Закінчила Тульчинське училище культури (Вінницька обл.), Вінницький педагогічний інститут. Працює вчителькою зарубіжної літератури в КЗ “Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою повітряних сил" Вінницької обласної Ради. Авторка 14 поетичних збірок для дітей і дорослих. Лауреатка Літературно-мистецької премії «Кришталева вишня» за «За вагомий внесок у розвиток пісенної творчості Поділля», членкиня НСПУ з 2023 року.
"Я йду собі дорогою,
дорогою широкою,
аж тут назустріч — кіт.
— Куди ти йдеш дорогою,
дорогою широкою?—
мене питає кіт
і жде від мене слова,
а я й кажу котові..."
(Анатолій Костецький)