|
Наталя Карпенко
НАДВЕЧІРОК
Надвечірок сонцем вмився,
Потягнувся, позіхнув,
До подушки притулився
І заснув.
* * *
ЗГАСАЄ ДЕНЬ
Тихо згасає день, тихо згасає вечір,
Вечір цілунок дня кинув собі на плечі.
Місяць сорочку дня в річці пере до ранку,
Сонце віночок дня вивісить на світанку.
* * *
ДЕНЬ
В січні день навшпиньки став:
Я росту! Дивіться!
В грудні довго спочивав,
А тепер не спиться.
Буду плечі розправлять
Кожної хвилини.
Хочу теж великим стать,
Звати на гостини.
Навесні величину
З нічкою зрівняю.
Верховодити почну,
Вволю погуляю.
На гарячому коні
Мчатиму по світу.
У яскравому вбранні
Стріну красне літо.
Доросту аж до зірниць
На Свята Зелені,
Повернуся з вечорниць
З місяцем в кишені.
Піду росами в гаї
По гриби й суниці.
Вижну в полі врожаї
Жита та пшениці.
Як пожовкне перший лист,
Затягну попругу
І зрівняю білий зріст
З нічкою удруге.
Літо бабине утне
Сонячну годину.
Ніч кордони перетне,
А я відпочину.
* * *
ЧОМУ БУВАЄ ДЕНЬ І НІЧ?
Чому буває день і ніч?
Я розкажу, у чому річ.
Земля на місці не сидить,
Вона круг Сонечка біжить!
І щодоби із року в рік
Під Сонцем гріє кожен бік.
Звуть Схід і Захід ті боки,
Там щодоби все навпаки.
Як Схід до Сонця робить крок,
То Захід спить біля зірок.
Як Схід у темряву летить,
То Захід в Сонечка гостить.
Земля, як дзиґа мчить весь час,
Тому, то день, то ніч у нас.
* * *
НА ГАННИ (22 грудня)
А на Ганни, а на Ганни
День дрімати перестане,
У сорочку прибереться,
І до сонця усміхнеться.
А від Ганни, а від Ганни
Буде сонечко старанно
Пришивати оторочки
До новенької сорочки.
|
Пропонуємо почитати нашим діткам чудові поезії Наталі Карпенко. Поетеса доступно і легко розповідає про космос і погоду, про зиму і природу - про усе, що нас оточує.