Наталя Забіла, ілюстрована збірка віршів для дітей "Стояла собі хатка"

 

 

 

Наталя Забіла

СТОЯЛА СОБІ ХАТКА

(збірка віршів для дітей)

 

 

Завантажити текст збірки Наталі Забіли "Стояла собі хатка" (txt.zip)

 

 

Наталя Забіла
 
АНДРІЙКО-ШКОЛЯР 

Андрійко наш уже школярик: 
Іде з портфеликом в руці, 
а в ньому зошити й букварик, 
пенал, планшет* та олівці.

Андрійко добре вчить уроки, 
бо хоче вміти й знати все. 
Додому йде веселим кроком 
"дванадцять"  в зошиті несе! *

* - осучаснено, ред.

 

* * *

 

ДВІ БІЛКИ 

На гілці білка сердиться 
і другу проганя: 
— Не смій до мене дертися, 
бо ця сосна моя! 
Я тут з початку осені 
збираю урожай. 
Тікай з моєї сосонки, 
мені не заважай! 

Ой, білко, як не соромно! 
Сваритися облиш! 
Стрибати вниз і вгору вам 
удвох ще веселіш. 
А потім ви поскачете 
до другої сосни. 
І шишок, ось побачите, 
вам стане й до весни! 

 

 

* * *

 

 

ПО ГРИБИ 

Андрійко нишпорить лісочком, 
у нього кошик у руці 
і гострий ножик, щоб грибочкам 
зрізать дбайливо корінці. 

їх рвати з коренем не треба! 
Коли ж про це забудеш ти, 
грибки образяться на тебе 
і більш не схочуть тут рости. 

Он-он з травиці визирає — 
і тут грибок, і там грибок. 
Андрійко ходить та збирає, 
дивіться — повен козубок! 

 

 

 

* * *

 

 

 

ЧЕРЕПАХА 

На грядці, де росте редиска, с 
идить якийсь незнаний звір: 
на спині в нього чорна миска 
і ніжки висунулись з дір. 

Та це ж, звичайно, черепаха! 
І як вона прийшла сюди? 
Ой черепахо-бідолахо, 
ти ж тут загинеш без води! 

Адже до річки через поле, 
через ярочки та горби 
по-черепашачи, поволі, 
ти будеш лізти дві доби!.. 

А ми цю чорну боягузку, 
що вся сховалась під щитом, 
мерщій загорнемо у хустку 
і понесем усі гуртом. 

І примчимо єдиним махом 
в кущі до річки, до води. 
Отут спокійно, черепахо, 
живи й далеко не ходи.

 

 

 

* * *

 

 

НА НАШІМ ЛУЗІ 

А що ми бачили сьогодні! 
На нашім лузі, у траві 
і тут, і там, одна по одній 
біліють купки піскові. 

Рядочком тягнуться до річки.. 
Хто їх зробив— чи знаєш ти? 
Це працювали невеличкі 
підземні жителі — кроти. 

Вони в землі копались потай, 
а нагорі лишився слід. 
І ми дізналися достоту, 
куди веде підземний хід. 

Це їх кротячі інженери 
побудували тут метро, 
щоб через луки, повз озера 
ходить до станції «Дніпро»! 

 

 

 

* * *

 

 

МАСЛЮЧОК 

Маслючок—малючок 
в капелюшку темнім — 
між соснових колючок 
виткнувся з землиці. 
І неначебто крізь пліт 
з подивом приємним 
погляда собі на світ 
з-під м'якої глиці. 
Ось цвіте в ясній красі 
квіточка осіння, 
скаче зайчик в соснячок, 
лізе жук яскравий... 
Ось відбилось у росі 
сонячне проміння... 
Все це бачить маслючок, 
все йому цікаво! 

 

 

 

* * *

 

 

ЛІСОВІ ЗАГАДКИ 

---------------------------------------------------------------------------------

 

 

КЛУБОЧОК 

По лісі стежинкою дівчинка йшла 
і раптом клубочок на стежці знайшла. 
Хотіла торкнутись — ой, що ж то за жах! 
Цей сірий клубочок увесь в колючках! 

Дівча від клубочка відскочило вбік, 
а він ворухнувсь, розгорнувсь та й утік!.. 
Ну, хто догадається що ж то було? 
Який це клубочок дівчатко знайшло? 

 

 

 

* * *

 

 

ТУКИ-ТУК! 

Хто на дереві над нами 
— туки-туки-тук? 
Прибиває щось гвіздками 
— туки-туки-тук! 
Наполегливо працює 
— туки-туки-тук! 
Хоч нічого й не майструє, 
— туки-туки-тук! 
Робить він корисну справу 
— туки-туки-тук! 
Ще й одягнений яскраво, 
— туки-туки-тук! 

 

 

* * *

 

 

ВЕРТОЛЬОТИКИ

Над водою вертольотики 
все літають взад-вперед, 
і від їх легкого дотику 
не схитнеться очерет. 
Що за дивні вертольотики — 
не гуркочуть, не гудуть 
і самі себе, без льотчиків, 
понад озером ведуть?! 

 

 

 

* * *

 

 

ВОДЯНА КРАСУНЯ 

Глянь, яка красунечка 
посеред ріки 
розпустила весело 
білі пелюстки. 

А над нею сонечко 
й синява ясна, 
пурхають метелики 
білі, як вона. 

Може, їй з метеликом 
високо в блакить 
теж злетіти хочеться — 
та не полетить!.. 

Бо її не випустить 
чорна глибина! 
Бо вона прив'язана 
коренем до дна... 

 

* * *

 

 

СИНИЧКА

Синичка сіла на поміст — 
цвірінь, цвірінь, цвірінь! — 
і заспівала жартома: 
цвірінь, цвірінь, цвірінь! 

Насипать солі б їй на хвіст!.. 
Цвірінь, цвірінь, цвірінь! 
Підкравсь — 
а пташки вже нема!, 
Цвірінь, цвірінь, цвірінь! 

 

 

* * *

 

 

ВЕРЕДЛИВІ ЖАБКИ 

Очеретяна хатина 
біля річечки була, 
і жила у ній родина 
не велика, не мала: 
жабка-дід і жабка-бабка, 
мама-жабка, тато-жабка 
і веселе маленя 
жабенятко-жабеня. 

Так би жити й поживати, 
та чомусь одного дня 
почала вередувати 
дружна жаб'яча сім'я: 
— Тут вода занадто чиста! 
— Комарі якісь дрібні! 
— На лататті ніде й сісти! — 
буркотіли цілі дні 
жабка-дід і жабка-бабка, 
мама-жабка, тато-жабка 
і веселе маленя 
жабенятко-жабеня. 

Десь вони почули мову 
про якийсь недальній край: 
там калюжа є чудова, 
а навколо — справжній рай! 
Що ж тут думати-гадати?! 
Швидко все забрали з хати, 
в хуру коника впрягли, 
хто що може потягли. 

Йдуть і йдуть... 
Стомились дуже, 
та скінчилась довга путь: 
ось нарешті й та калюжа! 
Оселилися й живуть: 
жабка-дід і жабка-бабка, 
мама-жабка, тато-жабка 
і веселе маленя 
жабенятко-жабеня. 

Ще до осені далеко, 
час минає спроквола. 
Тільки враз жахлива спека 
дошкуляти почала. 
Стала сохнути калюжа, 
менша й меншає щодня... 

Гірко плачеться і тужить 
бідна жаб'яча сім'я: 
жабка-дід і жабка-бабка, 
мама-жабка, тато-жабка 
і веселе маленя 
жабенятко-жабеня. 

— Ой, рятуйте! Ми загинем! 
Що робити без води?! 
— Й надала ж лиха година 
переїхати сюди! 
Геть звідсіль!.. — 
І в тую ж нічку, 
тільки спека уляглась, 
швидше знов на рідну річку 
вся сімейка потяглась: 
жабка-дід і жабка-бабка, 
мама-жабка, тато-жабка 
і веселе маленя 
жабенятко-жабеня. 

Цілу ніч ішли невпинно 
на ранок прибрели 
в очеретяну хатину, 
де колись вони жили. 
Річка весело іскриться, 
і комарики гудуть, 
і тепер нікуди звідси 
мандрувати вже не йдуть 
жабка-дід і жабка-бабка, 
мама-жабка, тато-жабка 
і веселе маленя 
жабенятко-жабеня! 

 

* * *

 

 

ВІВЧАРИК 

Вівчарику-дударику! 
Заграй у свій ріжок! — 
Бредуть овечки гречкою, 
теля скубе стіжок... 

А де ж отой вівчарик, 
що вівці тут пасе? 
В травиці під копицею 
заснув собі та й все! 

А хто його будитиме? — 
Не я, не я, не я! 
Не хочу я, щоб плакало 
розбуркане хлоп'я! 

 

 

 

* * *

 

 

ДВА ХЛОПЧИКИ 

Два хлопчики, два хлопчики 
несли відро води. 
Зустріли звіра сірого 
розбіглись хто куди! 
 

Відерце перекинулось, 
і витекла вода. 
А сірий звір з-під кущика 
лякливо вигляда.

 

 

* * *

 

МІЙ КОНИК

Я мав колись-то коника, 
що звався Сірячок. 
Я дав його раз дівчинці 
поїхать на товчок. 

Вона шмагала коника 
ще й била батіжком, 
вона ганяла коника 
болотяним лужком... 

Навіщо дав їй коника! — 
я дуже шкодував, 
і вже ніколи коника 
дівчаткам не давав! 

 

 

* * *

 

 

ГОРОБЧИК І КОТИК 

Горобчик-Молодчик сидів на дубку, 
а Котик-Вуркотик лежав в холодку. 

Ось Кіт за Горобчиком вгору поліз, 
а той як побачив, то й пурхнув униз! 

Коли ж і Вуркотик додолу стрибнув, 
Горобчик-Молодчик угору майнув! 

Образився Кіт на Горобчика вкрай, 
а той йому каже: — Ану лиш, впіймай! 

Горобчик-Молодчик злетів на паркан, 
а Котик за ним, та й упав у бур'ян! 

Горобчик на сміх бідолаху підняв, 
а Котик-Вуркотик сказав йому: — Няв! 

 

 

 

* * *

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СТОЯЛА СОБІ ХАТКА

Стояла собі хатка — 
дірявий чобіток. 
А в ній жила бабуся, 
що мала сто діток. 

Така була сімеєчка, 
сімеєчка мала! 
Ніяк із нею впоратись 
бабуся не могла. 

Пішла бабуся на город 
по моркву й буряки, 
пішла вона до пекаря 
по хліб та пиріжки. 

А сто дітей — не ледарі, 
пішли збирати хмиз. 
Усі взяли по гілочці 
й набрали цілий віз! 

Води взяли по крапельці 
і повний казанок! 
І наварили борщику 
бабуся й сто діток. 

А потім сто цеглинок 
вони принесли вмить, 
і склали з них будинок, 
і стали в ньому жить. 

А потім сто зернинок 
поклали в землю в ряд. 
І виросли з них квіти, 
і став квітучий сад! 

А якби та бабуся 
не мала сто діток, 
була б і досі хатка — 
дірявий чобіток! 

 

 

* * *

 

 

ЗОЛОТОКУДРА ДІВЧИНКА

Золотокудра дівчинко, 
ходімо разом жить. 
Ніколи не посваримось, 
а будемо дружить. 

Я в лузі вівці пастиму 
і гратиму в ріжок. 
А ти пектимеш на обід 
солодкий пиріжок. 

А потім вишиватимеш 
шовкові сорочки 
і їстимеш медяники, 
цукерки та вершки. 

 

* * *

 

 

КОРАБЛИК

Приплив до нас кораблик, 
з чужих країв приплив. 
У трюмі — повно яблук, 
в каютах — повно слив. 

І все на нім казкове, 
небачене в житті: 
і паруси шовкові, 
і щогли золоті. 

 

 

* * *

 

 

ОВЕЧКА 

Овечка в дівчинки була 
найкраща на весь світ! 
І де б та дівчинка не йшла, 
овечка бігла вслід. 

 

* * *

 

 

БАБУСИН ПЕСИК

Жила собі бабуся 
і з нею песик жив. 
Вона дружила з песиком 
і з нею він дружив. 

Бабуся якось ввечері 
спекла смачний пиріг 
і песика покликати 
побігла за поріг. 

Прийшла назад — ой лишечко 
подівся десь пиріг!.. 
І бідний, бідний песик 
голодний спати ліг. 

Пішла бабуся кашку 
варити з молоком. 
Прийшла назад — а песик 
воює з гусаком! 

Пішла бабуся рибки 
купити в рибака. 
Прийшла назад, а песик 
танцює гопака! 

Пішла бабуся в зелен сад 
нарвати там грушок. 
Прийшла назад, а песик 
одягся в кожушок! 

Пішла вона до кравчика 
замовити штанці. 
Прийшла назад, а песик 
пече собі млинці! 

Пішла вона до шевчика 
купити чобітки. 
Прийшла назад, 
а песик розмотує нитки! 

Пішла вона купити 
солодкі пиріжки. 
Прийшла назад, 
а песик подер усі книжки! 

Бабуся до книгарні 
пішла купить нові. 
Прийшла назад, а песик 
стоїть на голові! 

Ніхто ніколи песика 
не лаяв, не шмагав. 
Бабуся каже: — Не пустуй! 
А песик каже: — Гав! 

 

 

 

* * *

 

СИДІЛА РАЗ БАБУСЯ 

(Жарт) 

Сиділа раз бабуся 
в хатинці край вікна. 
Якщо нікуди не пішла, 
то й досі там вона. 

Сиділа раз бабуся 
на лавочці сама. 
Якщо ж вона пішла звідтіль, 
то там її нема! 

 

* * *

 

 

ЗАГАДКА

З села до міста йде мій брат. 
Назустріч — семеро дівчат, 
і кожна має сім торбин, 
в торбині кожній — сім хлібин, 
гризуть той хліб сім мишенят, 
і ловлять їх сім кошенят, 
і в кожного є двоє вух, 
на кожнім вусі — десять мух, 
кожна має два крила... 
То скільки ж всіх іде з села? 

 

* * *

 

 

 

ДБАЙЛИВА БАБУСЯ

Була собі бабуся, 
що в кошику з лози 
злетіла аж до місяця, 
ще й вище в три рази! 

Й коли вона летіла 
з пташками пліч-о-пліч, 
надворі стало поночі, 
надворі стала ніч. 

Й коли вона летіла 
до неба напрямці, 
побачили ми віника 
в бабусиній руці. 

— Куди, куди злетіла ти? 
Чому, чому, чому?! 
— Із неба павутиннячко 
я віником зніму! 

Зніму я павутиннячко 
та розжену хмарки, 
щоб завтра вранці сонечко 
світило залюбки! 

 

* * *

 

 

КРИВОЮ СТЕЖКОЮ 

(Жарт) 

Колись кривою стежкою 
ішов кривий хлопчак. 
І під кривими вербами 
знайшов кривий п'ятак. 
Купив кривого котика 
ловить криву мишву. 
спати всі вони пішли 
в хатиночку криву. 

 

* * *

 

 

 

 

* * *

 

 

ЖОРЖИК-КОРЖИК 

Жоржик-коржик 
пиріжок 
як прискочить 
на лужок! 
Всіх дівчаток налякав 
і п'ятами накивав! 

 

 

 

* * *

 

 

КОТИК-ВОРКОТИК 

Котику-Воркотику, 
йдеш ти звідкіля? 
— У палаці був я, бачив короля! 
Котику-Воркотику, 
що ж ти там робив? 
— Я під ліжком мишку мало не схопив! 

 

 

* * *

 

 

 

НОЧАНКА ТА ДИТЯНКА 

Ночанка та Дитянка 
у мороку нічному 
все ходять, ходять сходами 
від дому і до дому, 
тихенько прокрадаються 
до кожного двора, 
крізь вікна придивляються, 
крізь двері прислухаються: 
Чи всі вже діти в ліжечках?

За матеріалами: Наталя Забіла. "Стояла собі хатка". Вірші для дітей. Художник Лариса Іванова. Київ, видавництво "Веселка", 1964 рік, 48 с.

 

 

 Більше творів Наталі Забіли на нашому сайті: