Більше...

Масляна (Колодій, Масниця). Народні традиції та звичаї.


КОЛОДІЙ. МАСНИЦЯ. МАСЛЯНА. 

В Україні останній тиждень м’ясниць, крім Колодія мав ще кілька регіональних назв — Масниця, Сиропуст, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Пущення, Загальниця, «ніжкові заговини» тощо. 

У 2018 році Масляна відзначатиметься з 12 по 18 лютого.

 

Масляна. Народні традиції та звичаї

Завантажити текст статті про Масляну (txt.xip)


Щороку свято Масляної в  нашій країні припадає на різний час і відзначається рівно за тиждень до Великого Посту. Масові народні гуляння та пісні - головна ознака свята. 

За традицією Масляна святкується тиждень. Кожен день Масляного тижня є символічним:

Понеділок – ГОСТІ: у перший день Масляної приймають гостей та печуть млинці. Колись у цей день прикрашали оселю солом'яний опудалом.

Вівторок – ЗАЛИЦЯННЯ: у вівторок незаміжні дівчата влаштовували оглядини або ж йшли кататися з хлопцями на санях. 

Середа – ЧАСТУВАННЯ: у середу жінка кличе зятя та інших гостей на млинці. Кожна господарочка має свій особливий рецепт приготування млинців.

Четвер – ГУЛЯННЯ: у четвер розпочинаються масові гуляння.

П'ятниця – ТЕЩИН ДЕНЬ: у п'ятницю вже зять повинен кликати тещу на млинці. Вважається, що такий обряд сприятиме налагодженню стосунків у родині.

Субота – ПРОЩАННЯ ІЗ ЗИМОЮ: у суботу всі ходять у гості та з веселим настроєм проводжають зиму. 

Неділя - ПРОЩЕНА: тиждень завершується Прощеною неділею, коли треба забувати всі образи та усіх прощати. Ближче до вечора всі гуляння завершуються символічним спалюванням опудала.

 

На відео: розповідь про свято Масляної на каналі 1+1:

 

 

 

* * *

 

Олекса Воропай, Масляна, Народні традиції та звичаї

 

ОЛЕКСА ВОРОПАЙ, УКРАЇНСЬКИЙ ЕТНОГРАФ, ПИСЬМЕННИК, ФОЛЬКЛОРИСТ, ТАК ОПИСУЄ НАРОДНІ ЗВИЧАЇ ЦИХ ПЕРЕДВЕЛИКОПІСНИХ ТИЖНІВ:

 

«ВСЕЇДНИЙ» ТИЖДЕНЬ

Тиждень перед масляною зветься «всеїдним». 
Якщо на всеїдному тижні зі стріхи висять довгі льодові бурульки, «бджола мідна» *1 буде». (*1    Від слова мід — мед)
Якщо на цьому тижні курка нап’ється води з калюжі, — чекай теплої, погідної весни. 
Виє хуртовина — «Всеїдна в гості їде!» 
Хуртовина на масляну — «Масляна з гостей іде!» 
А як хуртовина на першому тижні Великого посту, то кажуть, що це «Масляна їде дитину шукати, бо бач, загубила, коли п’яна з гостей їхала!»...

На Лівобережжі тиждень перед Масляною зветься «рябий», бо в середу і п’ятницю треба постувати. «Всеїдним» же зветься попередній тиждень, бо весь тиждень за церковним уставом можна їсти скоромне.

Масляна складається з трьох частин: зустріч у понеділок, кульмінаційна точка або «перелом» у «широкий» четвер і «прощальна неділя».
«Не завжди котові масляна!»

 

МАСЛЯНА

Масляна — це останній тиждень перед Великим постом. На перший день масляної, в «м’ясопустну» неділю, за стародавнім звичаєм готувався холодець з свинячих ніжок; тому цей день ще називався «ніжкові заговіни».

— То неправда, що на «ніжкові заговіни» не можна пити горілки, бо завушниця буде, — розказує селянин з Чернігівщини. — Що ж то за Масляна без питва?! Всі люди п’ють, і ми, було, вдома п’ємо, а завушниці у мене ніколи не було. Ще як був живий мій батько, царство йому небесне, було, прийдемо з церкви, посідаємо обідати, а він і каже: «Давай, сину, чарки та вип’ємо, щоб усе було гоже, а що не гоже — не дай, Боже!» Поналиває, бувало, і ми вип’ємо по першій. Пили всі: і мати моя, і сестра, і брат і гості, коли траплялися.... А як закусимо по першій, то тато покладуть ложку на стіл і кажуть: «Ну, сину, піднось ще по склянці, бо після однієї не обідають — гріх!»
Я піднесу... а тоді ще й по третій, четвертій... А коли вже вип’ємо по останній до вареників, то тато заспівають, бувало:

Ой, вип’ємо, родино,
Щоб нам жито родило,
І житечко, і овес —
І зібрався рід увесь.

На Слобожанщині хлопці та дівчата, після вечері на «ніжкові заговіни» збирають зі столу кістки, виходять на подвір’я, стають під коморою і кидають кістками у ворота. Існує повір’я, що хто в цей вечір не докине від комори до воріт свинячою кісткою, той до Великодня не доживе.

Заміжні жінки увесь цей тиждень справляють «колодку». В понеділок зранку вони збираються в корчмі «колодкувати». Одна з них кладе на стіл невеличке поліно або палицю — це колодка. Інші беруть по черзі і вповивають її шматками полотна, потім знову кладуть на стіл. Це значить, що колодка народилася. Купують горілки, сідають за стіл навколо колодки, п’ють і поздоровляють одна одну з народженням.

Потім жінки розходяться, а колодка залишається в шинку до наступного дня. Так гуляють до суботи, бо ж у понеділок колодка народилась, у вівторок христилась, у середу похрестили, в четвер колодка помирає, в п’ятницю її хоронять, а в суботу плачуть. Розуміється, ніхто за нею не плакав, а пили й гуляли однаковісінько — як при «народженні», так і при «смерті»...
Жінки співають:

Масляна, воротися!
До Великодня простягнися,
Від Великодня до Петра,
А від Петра та до тепла...

Крім цього, в понеділок на Масляній заміжні жінки ще ходять по домах, де є дорослі хлопці або дівчата, і прив’язують матерям колодку до ноги. Це кара за те, що не оженили синів чи не повіддавали дочок впродовж останніх м’ясниць. Все це робиться з жартами та сміхом.

Дівчата теж в’яжуть колодку, але тільки парубкам, і вже не до ноги, а до лівої руки. Дівоча колодка оздоблена барвистими стрічками та паперовими квітами. Парубки повинні платити дівчатам викуп за колодку грішми або подарунками: намистом, стрічками, шовковою хусткою.

Як і молодиці, дівчата в цей день співають:

Не пускає мене мати 
На вулицю погуляти,
А хоч пустить, то пригрустить:
— Іди, доню, не барися:
У сінечки та й вернися!
Бо на дворі піст наступає,
А хто його проскаче,
Той Великодня не побаче...

В четвер на цьому тижні господині збираються компаніями і гуляють — «щоб телята водились!» Вони ж і не прядуть на цьому тижні — «щоб масло не гіркло!»

В п’ятницю — частунок тещі. Колись на Україні був звичай двічі на рік частувати тещу — «щоб горло не пересихало». Хто женився в осінні м’ясниці, той урочисто віз тещу до себе в гості на другий день Різдвяних Свят — якщо добра, або на третій — якщо зла. Хто ж оженився в різдвяні м’ясниці, той возився з тещею в п’ятницю на Масляну. Разом з тещею запрошувались ще й інші родичі. Частуючи гостей, зять говорив: «Пийте люди добрі, по повній чарці, хай у моєї тещі горло не пересихає!» (натяк на сварливість).

Погулявши отак цілий тиждень, наші люди говорили колись: «Масляна, Масляна, яка ти мала, — якби ж тебе сім неділь, а посту одна!»

Головною їжею на Масляну є вареники з сиром і сметаною, але й гречані млинці на маслі або на смальці смажені — теж обрядова їжа в ці дні на Україні. Такі млинці або щось подібне печуть і інші слов’янські народи. Цей звичай ведеться здавен-давна, бо вже в св. Письмі слов’янською мовою цар Давид народові «дая-ша по млину сковородному».

Німці, крім ковбас, їдять на Масляну також оладки з тіста.

Якесь ніби печиво з тіста (врігас) приносили в жертву Бахусові стародавні римляни. Все це, «імовірно, є символ... сонця». 


СИРОПУСТНА НЕДІЛЯ

Вареники на Масляну годиться варити щодня: «вареники доведуть, що і хліба не дадуть!» Але не всі цього правила дотримувались. На сиропустну ж неділю «і бусурмени вареники їдять!» — а, мовляв, про нас, православних, і мови не може бути.

Щоб побачити відьму, треба в сиропустну неділю при вечері, виколупати з останнього вареника сир, зав’язати у вузлик, покласти в рот і так тримати до ранку. Ранком, у «жилавий» понеділок, належить піти до церкви і вистояти всю обідню на одному місці, не поворухнувшись. Вдома, після обідні треба сховати сир у гаманець і зберігати його разом з грішми аж до Великодня. «На Великдень, як переспівають «Христос Воскрес», стань на паперті. Котра з жінок до тебе підійде, та і єсть відьма...»

Зберігши на запусти сир з вареника в роті, можна побачити не тільки відьму, а й домовика. Ось як про це розповідає Марія Д-ко, жінка понад 50 років з села Діхтярі на Чернігівщині:

«Коли починалися довгі осінні вечори, то звичайно мама або бабуся розповідали нам казки про всякі страхи... Я дівчинкою любила слухати про домовика і все хотіла його побачити.

А я знала, що для того, щоб побачити домовика, треба на запусти залишити шматочок сиру з вареника в роті і так тримати його цілу ніч, а на всеношній перед Великоднем тримати його з собою у вузлику. Ранком на Великдень, прийшовши з церкви, треба було вилізти на хату і там можна було побачити домовика. Та все лихо було в тому, що я ніяк не могла зберегти того сиру в роті. Як тільки, було, прокинуся ранком — сиру в роті вже нема. Так я домовика і не побачила...»

На цей тиждень припадає багато прикмет. Кажуть: «Яка погода на сиропустну неділю, така й на Великдень буде», «Як сонце сходить рано, то й весна рання буде» *1, *2 (*1 - з оповідань Свирида Галушки. *2 - записано від Євгена П-ка)

Увечорі на «постові заговіни» старі люди ходили колись до рідних і знайомих «прощатися» — просити прощення за «кривди» чи «гріхи», заподіяні на протязі цілого року. Відвідують, бувало, і цвинтар, щоб і померлі родичі простили їм.

Як ідуть, бувало, до живих, то ввійшовши до хати, вклоняються тричі кожному, не виключаючи і малих дітей. При цьому відбувається такий діалог:

—    Прости мені!
—    Бог простить!
—    І в другий раз прости!
—    Бог простить!
—    І в третій раз прости!
—    Бог простить!

Колись вірили, що страшний суд відбуватиметься саме в цей вечір. Богобоязливі люди на сиропустну неділю з хати не виходили, горілки не пили, а сиділи вдома і пригадували, чи багато гріхів наробили в цьому році...

На Слобожанщині чоловік не лягав спати з жінкою — «щоб вовк поросят не з’їв».

«Кінець м’ясниць справлялось не в м’ясопустну неділю, а в сю. Ладять ліпшу вечерю. Бідніші купують ґелетку сира, вівчого чи коров’ячого, і діляться ним; купують теля, вечором ріжуть і розпаюють між себе. По вечері казять єйця о чоло, переступають через поріг і їдять, аби так борзо перейшов великий піст.

Який буде день на Пущеня, такий буде Великдень. Який буде перший понеділок посту, такий буде по Великодні. Так само повідають про вівторок, середу і т, д.

В перший понеділок посту рано не їдять, полочуть горівкою зуби». *1  ( *1 -    М. Зубрицький. Нар. кал. с. Мшанці Ствромиського повіту. Матер. до укр.- русь. етнології, т. 3, Львів, 1900; стор. 40.)


За матеріалами: Олекса Воропай. "Звичаї нашого народу". Етнографічний нарис. Том 1. "Українське видавництво", 1958, стор. 146 - 151.

 

 

* * *

 

 

А ось як описується Масляна в інших книжкових джерелах:


Масляна — це українське свято на честь весняного пробудження природи. І дорослі і молодь катаються на санчатах, печуть с

мачні млинці і куштують їх просто на вулиці. Ці млинці - обрядова їжа, що символізує сонце.

Тож зима і холод мають відступитися і дати місце весні і сонцю. Ще один символ свята - солом'яне опудало Зими. Його спалюють, щоб холод назавжди відступив і дав дорогу теплу.

 

Масляна. Народні традиції та звичаї

 

Знов до українських сіл і міст 
Наближається великий піст.

Всім на користь те голодування, 
Бо ж очистяться душа і тіло.
Та не гріх під час випробування 
Пригадать, як тішилися мило.

Тож за тиждень до великого посту 
Пронесеться безжурна Масляна. 
І так щиро, бесхитрісно, просто 
І ріднить, і розраджує нас вона.

В Україні віки й віки 
Свято це вважалось жіночим. 
Верховодили в нім жінки,
Але всі веселились охоче.

Святкували як гарно всім миром!
Звістки линуть в усі кінці:
Там — найліпші вареники з сиром!
Там — найкращі гречані млинці!

...Свитка маслом геть перемазана 
І тріщать і сорочка, і блуза,    
Але треба і іаїстись од пуза,
Поки Масляна, поки Масляна!..

Існує ще традиція така 
(І хто те зна, звідколи розпочата?): 
Колодки із стрічками нарубкам 
На рукави прикріплюють дівчата.

Бо це ж перед постом останні дні,
Коли ще можна взять когось до шлюбу... 
Багато хто під співи голосні 
Женився вмить, на щастя чи на згубу...

І ще одне є правило для нас:
Пускаймо всіх в палац чи в хату мазану, 
Бо добрий час прощення всіх образ 
На Масляну, на Масляну, на Масляну...

За матеріалами: Вадим Бойко, Анастасия Стельмах. "Свята українського народу". Видавництво "Діса-Плюс", 2010, стор. 32 - 33.  https://toloka.to/

 

 

* * *

 

 

Масляна. Народні традиції та звичаї

 

Масляна символізує проводи зими та зустріч із весною. За церковною традицією тиждень називається сирним або м’ясопусним — через набір страв, які прийнято готувати протягом цього періоду. Це свято не закріплене за певним днем на календарі, воно відзначається протягом останнього тижня перед Великим постом.

Масляна поділяється на три частини: зустріч у понеділок; широкий четвер; прощальна неділя.

Це є останній тиждень напередодні Великого посту. У перший день Масляної традиційно готують холодець зі свинячих ніжок і святкують. Це так звані «ніжкові заговіни».
 
Молодь після вечері збирає кістки й кидає їх у ворота. За народним повір’ям, якщо людина не докине до воріт кісткою, то не доживе до Великодня. Це свято супроводжують такі співи:

Вип’ємо, родино,
Щоб жито родило,
І жито, і овес,
І зібрався рід увесь.

Молодиці (заміжні жінки) зранку в понеділок ідуть до корчми, кладуть на стіл палицю — колодку. Потім усі почергово обмотують цю палицю полотном, наче сповиваючи її. Це дійство має назву «справляння колодки».

Жінки п’ють і вітають одна одну з народженням колодки. Коли молодиці, нарешті, розходяться з корчми, палиця залишається на столі до наступного дня. 

Так вони збираються аж до суботи: 

понеділок — колодка народилася; 
вівторок — колодка хрестилася; 
середа — колодкові похрестини; 
четвер — колодка померла; 
п’ятниця — похорон колодки; 
субота — оплакування колодки.

За народними уявленнями, господині повинні зустрітися в четвер і добре випити й погуляти. Вважається, що від цього худоба буде здоровішою. А от прясти на цьому тижні категорично забороняється, бо вважається, що в цьому разі масло буде гірке.

Масляна. Народні традиції та звичаї

Дуже важливий етап святкування Масляної — частування тещі, яке відбувається в п’ятницю. Саме від Масляної бере свій початок вислів «до тещі на млинці». Якщо молодята побралися недавно, то теща запрошує «на млинці» зятя, а також інших родичів. До речі, якщо теща добра, то за старих часів її запрошували в гості на другий день різдвяних свят, а якщо зла, то на третій. Гостювати приїжджала не тільки теща, але й інші родичі. Тещу слід пригощати добре, щоб «горло не всихало». Отримавши запрошення, теща заздалегідь повинна була прислати або принести в оселю молодят усе необхідне для приготування млинців: сковороду, посуд для замішування тіста, ложки, черпаки тощо. А тесть мусив цього ж вечора прислати в дім молодих борошно, масло, олію та все інше, що необхідно для млинців. Нехтування цим важливим і дуже приємним для родичів звичаєм могло за старих часів обернутися образою тещі, зневагою від родичів та осудом усієї громади. Це було не просто застілля, а своєрідна передача досвіду — молоді запрошували старших не стільки на святкове частування, скільки щоб навчали, як жити слід. Зараз ця традиція дотримувана менш строго.

Головна страва на Масляну — млинці зі сметаною, вареники із сиром, гречані млинці на смальці та інша обрядова їжа. Оладки та млинці — ритуальна страва слов’ян ще з язичницьких часів. Ця обрядова їжа вважається старими людьми необхідною для породіль, хворих людей, нею частували одне одного при народженні дитини, при поминанні померлих. Млинці на Масляну можуть бути різні: і прісні, і солодкі, і з начинкою, і дріжджові. Борошно для таких млинців дозволяється вибирати найрізноманітніше: гречане, вівсяне, просяне, ячмінне, пшеничне, горохове тощо.

Надзвичайно таємничим за старих часів був обряд власне приготування млинців. Готувати опару для тіста господині старалися так, щоб ніхто з членів родини цього не бачив.

Ті українці, які ретельно дотримуються всіх звичаїв, протягом усього тижня, кожного дня, варять вареники. Ясна річ, не кожна господиня в змозі дотримуватися такої традиції, оскільки приготування вареників — досить копітка справа. Останній день Масляної — Прощена неділя. Це суто християнський обряд, за яким не можна постувати з гріхами на душі. Першими просять одне в одного пробачення священик і парафіяни одразу після вечірньої служби. Літні люди в цей час відвідують усіх рідних, друзів і просто знайомих, щоб пробачити одне одному заподіяні кривди. Дехто традиційно відвідує померлих родичів на кладовищі, прохаючи про прощення всіх завданих образ. За старих часів люди були переконані, що саме недільного вечора відбуватиметься Страшний суд, тож цього дня дуже побожні люди намагалися якнайрідше виходити з дому, пригадували власні гріхи й у жодному разі не вживали алкогольних напоїв.

Перший млинець — свого роду символ сонця, спечений цього тижня, призначається для поминання померлих. Іноді цей млинець віддають жебракам, щоб і вони поминали померлих близьких людей.

Після останньої скоромної вечері кожен член родини бере зварене круто яйце, об лоба розбиває його. Розбивши таким чином яйце, треба дуже швидко переступити через поріг і вже за порогом з’їсти яйце. А робиться це для того, щоб суворий піст так само швидко минув, як людина через поріг переступила.

Масляна. Народні традиції та звичаї

Загалом побожним людям цей тиждень дає можливість досхочу попоїсти напередодні суворого посту, а іншим — порозважатися досхочу.

За матеріалами: Шейкіна К. О. "Українські традиції". Дитяча ілюстрована енциклопедія. Харків, "Ранок", 2010, 46 с.  https://toloka.to/

 

 

* * *

 

 

За тиждень перед початком Великого посту починали святкувати Масниці – проводи зими і зустріч весни. Це свято, яке тривало тиждень, щовечора збирало молодь на вечорниці. Хату для цього наймали за якесь збіжжя чи харчі хлопці у бездітного подружжя або вдови. Одружені на вечорниці ніколи не ходили. Тривали ці вечори молоді аж до третіх півнів, називались «досвітками». Останній тиждень, перед початком Великого посту, вечорниці були святковими, тобто із празниковим столом, на цьому вони припинялись і починалась вулиця (тобто ігри та забави на вулиці), яка тривала до Семена.

Масляна. Народні традиції та звичаї


Одним із найпоширеніших звичаїв на Масниці був звичай оправляти «колодку». Її справляли жінки і дівчата. У понеділок зранку жіноцтво збиралось в корчмі «на колодки». Хтось приносив поліно «колодку», його оповивали, це значило, що колодка народилась. Жінки й дівчата сідали за стіл, вітаючи одна одну з народженням колодки, потім співали пісні. Після святкування народження колодки заміжні жінки ходили по хатах, де були дорослі хлопці та дівчата, і прив'язували їх матерям колодку до ноги. Це було покарання за те, що не оженили синів чи не віддали заміж дочок за осінні весільні місяці.
В'язали і дівчата колодку, але хлопцям, і не до ноги, а до лівої руки, ця колодка прикрашалась стрічками, квітами тощо. Парубки платили дівчатам викуп за колодку грошима або якимись подарунками. Справляли «колодку» цілий тиждень, оскільки у понеділок вона народилась, у вівторок хрестилась, у середу – женилась, у четвер – померла, у п'ятницю масничного тижня відбувались тещині обіди. Зяті водили тещу до себе в гості і частували.
На Масниці весело розважались різними іграми: катанням з гір на санчатах, катанням на «крутилках», на льоду тощо. Частувались щодня варениками із сиром та сметаною або гречаними млинцями.

За матеріалами: О. В. Ковалевський. Перлини української культури. Українські традиції. Харків, видавництво "Фоліо",  2011, стор. 204 - 205.  https://toloka.to/

 

Більше про українські народні традиції на нашому сайті:

традиції
Рід наш прекрасний духовністю. З найдавніших часів наші пращури відбирали найцінніші надбання, збагачуючи їх, і бережливо передавали з покоління до покоління. Українці вміли відчувати природу, черпати здоров’я, силу й красу з її лона. Всі творчі сили людини були спрямовані на зміцнення сім’ї, свого роду. Отож не забудьмо свого прямого обов'язку і продовжимо справу наших предків.

Останні коментарі до сторінки
«Масляна (Колодій, Масниця). Народні традиції та звичаї. »:
рапан , 2018-02-03 19:40:22, #
ТИМОФІЙ , 2018-12-01 14:05:20, #
ТИМОФІЙ , 2018-12-01 15:44:37, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 3     + Додати коментар
На сайті