|
ДУМА ПРО УКРАЇНУ
Рідна моя Україна –
Біля вікна калина,
Біля річки верба
У тиху воду загляда.
Маки цвітуть на роздоллі,
Волошки й ромашки у полі,
Люди прагнуть до волі,
Й до милості святої.
Прекрасна у нас країна,
Родюча наша земля,
Є ріки, моря і гори,
Лісів і полів доволі.
Тому прагнуть її захопити,
Людей у крові потопити…
Війна за неї у всі часи.
Росіє! Чому ж ти спокою нам не даси?
Ще нам чорнобильська рана болить.
Скільки скалічених, скільки померлих?
Діток не народилось на світ,
Домівок своїх залишило повік?
а тут ще і Крим відібрали,
Неначе ноги у нас відірвали.
Та рвуть уже й Донбас,
І наплювати їм на нас.
Мову нашу плюндрують,
Віру нашу руйнують,
Душу із нас виймають
І на кілок саджають…
Без мови нема України,
Бо загинуть рідні школи,
І буде мати співати сину
колисанку на чужій мові.
* * *
ВІЙНА ЗА УКРАЇНУ
Війна іде за Україну
Вже третій рік підряд
Ні в чім невинні люди гинуть,
Брат братові не рад.
Хто б міг колись подумать
Що це можливо буде,
Що будуть люди гинуть
І горе й плач повсюди.
Ідуть у військо служить чоловіки
Та навіть і хоробрії жінки
країну рідну боронити,
Свої домівки захистити.
Недавно були близькі друзі
Та стали кляті вороги
кругом ревуть гармати,
Які руйнують мирні хати.
Біжать, тікають з дому люди
Ховаються, хто може, від біди
До чого зло призводить, Боже!
Спаси нас всіх ти від ганьби.
Скільки війна зруйнувала домівок?
Скільки убила невинних людей?
Сім’ї розрушила, вдів залишила,
Забрала батьків у дітей.
Скільки скалічено, скільки убито,
Безвісти втрачено, в тюрми заселено,
Все це для чого, яка мета,
Яка безглузда, абсурдна війна.
Але як по іншому, ти ж в нас одна
Рідна Вкраїна, ненька моя.
Як же дивитись, коли тебе рвуть,
Мову і ту вже від нас заберуть.
Путіну мало, крові захотілось
Може вже втопиться в ній
Боже великий, могутній помилуй
Благословіння пошли Україні моїй.
Збережи нашу неньку-Вкраїну
Діток малих захисти,
Зупини ці безглузді війни
І всіх ворогів примири.
Хоч знаєм – істина в слові,
В Біблії – книзі святій
Повинно статися цьому
На землі в останні дні.
(16.04.2016 р.)
* * *
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ
Герої не вмирають!
Лунає скрізь по Україні,
Вони Вітчизну захищають,
То ж житимуть повіки.
Герої наші здобули
Свободу нашій Україні.
Змінили нас вже назавжди,
Тож думаєм віднині.
Як нам далі жити,
І з ким будем дружити,
Якою мовою говорити,
В які церкви ходити.
Герої – не вмирають!
Вони живуть в наших серцях,
Наші думки читають,
І їх до Бога направляють.
Живіть, герої, вічно!
Міняйте все на Україні!
Щоб життя стало гучне, –
На всенький світ віднині.
Встане із колін Вкраїна,
І заспівають люди всюди,
Прославить Бога кожная родина,
І горя й смутку більш не буде.
(травень 2015 р.)
* * *
СВІТАНОК
Ще сонце спить,
Іще не ранок.
Я вже не сплю –
Уже світанок…
Співає пташечка в саду
У мене під вікном,
а я собі рядки кладу
У голові вінком.
Так любо, мило навесні,
кругом цвіте все, зеленіє.
Як тобі, пташко, на Україні?
Чи може теж душа болить?
Так як мені, за Батьківщину
Тривожиться вона і мліє,
Невже народ наш не зрадіє
Не переживе лиху годину.
Та коли все пройде,
В історію полине,
То що ти скажеш внукам?
Де був у цю хвилину?
Чи твоя хата скраю,
Хай інші там вмирають.
О, схаменіться, люди!
Що завтра з вами буде?
* * *
ВСТАВАЙ, УКРАЇНО!
Вставай, Україно, ой не спи,
Прокиньтесь мої чорнобриві,
Бо більш не буде вже весни
Такої світлої і молодої.
Вкраїна встає з колін,
За волю бореться народ,
За життя майбутніх поколінь,
аби не згинув український рід.
Кримські татари не мовчать,
Борються за свої права,
Джамала їде вже співать,
На Євробаченні перемагать.
Перемагає Україна скрізь,
Росію також переможе,
Надія є у нас усіх,
То ж спати нам не гоже.
Трубіте сурми у Карпатах
Та починайте наступ, вже
Долати труднощі пора –
На всіх фронтах війна іде.
Війна іде за Україну,
За що там бідні люди гинуть,
То ж починайте щось робить,
Досить нас грабувати і ганьбить.
Гей, ви, політикани, багачі
Народу свого палачі,
Знахабнілі та пихаті
Сієте сльози в кожній хаті.
На вас також вже суд зійде,
Бо Бог все чує і все бачить,
Вам це даремно не пройде,
За людські сльози Бог відплатить.
Багатство ваше пропаде,
Все бур’янами поросте,
Не буде спокою уже ніде,
І кожен з вас тоді заплаче.
Покайтесь, прозрійте, схаменіться,
В крові людської не втопіться
Життя, воно таке коротке,
До Бога наверніться.
Роздайте бідним, поможіть,
В могилу грошей не візьмете
Та в землю, в економіку вкладіть,
а то все в банки ви кладете.
Та за кордони не везіть,
У Батьківщину їх вкладіть
Хай процвітає вже вона
І люди хай не мислять зла.
(18.05.2016 р.)
* * *
МРІЯ
Настане світлий день,
З колін Вкраїна підніметься,
Розправить плечі кожен син,
І кожна мати ще всміхнеться.
Не буде ката на землі,
Не потопатиме вона в крові
Бо кожен, хто надію має,
До Бога навернеться.
Землю звільнять від снарядів,
Засіють буйно вже хлібами,
І розцвітуть сади й поля,
І будемо врожаю ми чекати.
І вродить хліб, і буде пісня
Звучати щиро на вустах,
Врага не буде супостата,
Вкраїна встане молода.
Кожная прекрасная дружина
Подарує Україні сина,
Щоб не перевівся наш козацький рід
І мужньо захищати Батьківщину міг.
І станем сильні ми, тоді
Ніхто нас не переможе,
Підемо гордо по житті,
Хай Бог нам допоможе!
(31.05.2016 р.)
* * *
МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ
Боже, великий, єдиний,
Нам свою милість яви
І для поколінь майбутніх
Ти Україну храни.
Ти збережи її, Боже,
Бо у гріхах потопає вона,
Ти освіти її, милість яви,
Чесних людей всіх спаси.
Ти їх поклич всіх до себе
І научи їх як жить
Щоб у гріхах не втопитись
І сатані не служить.
Досить ми вже послужили,
Геть хай іде сатана
70 років Бога гнівили,
Твердили: «Бога нема»…
Що ж ви тепер он притихли,
В церкви усі подались,
Сила де ваша поділась,
Чом же так швидко здались.
А це тому, що безсилі,
З Богом змагатись дарма
Вірити треба у Нього,
Він є один над всіма.
Люди шановні, покайтесь
І схаменіться скоріш,
Духа прийміть в своє серце
З ним у житті веселіш.
Приходьте ви всі до Ісуса,
Він вас чекає давно
І кличе усіх до себе,
Любить і хоче спасти.
Чому ж ви не чуєте, люди?
Серця ваші закам’яніли,
а очі нічого не бачать,
Ви наче в тумані поснули.
Просніться, почуйте Ісуса,
Довіртеся, й він допоможе
Чому довіряєте людям,
Які вас зовсім не люблять?
Серце ваше проснеться,
І розум ваш оживе,
Думки зовсім зміняться,
Ніхто вже тоді не помре.
Бо Господь нам готує місце,
Лиш там спокійно спочинем —
У домі своєму на Небі
В радості з Богом полинем.
(2001 р.)
|
