На відео: Марія Дем'янюк. Казка "Як Василина сон шукала".
Марія Дем'янюк
ЯК ВАСИЛИНА СОН ШУКАЛА
«А сон заховався!» — подумала Василинка і піднялася з ліжечка, щоб визирнути через вікно й порахувати зорі на небі. Коли дівчинка полічила їх тими числами, які були їй відомі, то почала вигадувати нові, яких ще ніхто не знав.
«Квітканадцять», — тицяла вона пальчиком у віконце, — цукернадцять, шоколаднадцять, ляльконадцять», — і так далі, доки їй це заняття не набридло.
Потім вона подалася до ліжечка, зручненько вмостилася, заплющила оченята і старанно намагалася заснути. На жаль, ці зусилля виявилися марними.
«Де мій сон? — уже спантеличено думала дівчинка. — Мабуть, десь сховався. Отже, треба його відшукати».
І вона розпочала пошуки. Під м’якою подушкою сну не було, під ковдрою теж, там була лише вона — Василинка.
«Під ліжком», — промайнуло в думках дівчинки.
Вона з надією зазирнула під ліжко і почала шукати свій барвистий сон, та його там так і не знайшла.
Тоді дівчинка присіла на ліжечко та з розпачу заплакала.
Матуся, почувши плач доньки, зайшла до неї, і коли зрозуміла причину тих гірких сліз, ніжно її поцілувала та обійняла, вмостила у ліжечко.
«Спи, доню, а я тобі заспіваю», — сказала вона. І мамина колискова залунала у кімнаті.
Василинка слухала пісню і щасливо усміхалась. Вона думала про те, що в кімнаті замість сну оселилася пісня, і вона всюди: і під подушкою, і під ковдрою, і під ліжком, навіть за шторами. Та щодо штор вона помилялася, бо там, окрім лагідної маминої колискової, зачаївся і різнобарвний сон. Він потроху відхилив штору і тихенько, навшпиньки, наближався до Василинки.
За матеріалами: Марія Дем’янюк. Марійчині казки. Художники Тамара Стремоухова та Людмила Велика. Видання друге, доповнене. Хмельницький, видавництво "ФОП Цюпак", 2018.
Більше творів Марії Дем'янюк на "Малій Сторінці":
