Леся Храплива-Щур
МАМА
— Лідусю, ти вже випила молочко? — питала мама.
— Ні!
— А чому?
— Бо ні!
— Лідусю, випий молочко, поки тепле!
— Не хочу!
— Лідусю, мама буде гніватися!
— То гнівайся!
— Ти нечемна, Лідусю! Я гніваюся на тебе!
— То я на тебе теж гніваюся! — Ліда віддула губки, встала з крісла і пішла геть.
Прийшла Лідуся до своєї кімнатки. Хотіла розказати лялі, що гнівається на маму. Але тільки торкнулася вона червоної суконочки лялі, як ляля запищала:
— Не руш мене! Мені твоя мама пошила таку гарну суконочку, а ти гніваєшся на маму!
Пішла Ліда до ведмедика. Але ведмедик забурмотів:
— Лиши мене! Твоя мама прилатала мені вухо, коли ти його обірвала, а ти гніваєшся на маму!
Пішла Ліда до м'ячика, зеленого, квітистого. А той і собі:
— Лиши мене! Твоя мама купила мене тобі на уродини. Я коштував дорого, і твоя мама мусіла добре на працюватися, щоб мене купити! А ти гніваєшся на маму! — і м'ячик покотився геть під ліжко.
На вікні стояла в вазонку рожева квітка. Пішла Лідуся до неї, щоб розказати їй, що гнівається на маму. Але квітка обурено затріпотіла листочками:
— Мене твоя мама посадила у вазоник і підливає щоднини, а ти гніваєшся на маму! Іди собі геть; я не хочу говорити з тобою!
Аж тут озвався і тканий килимик під ногами:
— Мене твоя мама привезла з дому аж через море!
І тріпає та чистить мене кожної суботи, а ти гніваєшся на маму! Забирайся і не пробуй мене топтати! — і почав килимик морщитися та суватися по долівці, так що Ліда трохи не перевернулась.
А тут ще й суконочка почала доповідати:
— Мене твоя мама сама вишивала цілими ночами, сама мене пере та прасує, коли ти мене посмаруєш, а ти гніваєшся на маму!
Цього було вже Лідусі забагато! Вона розплакалась і мерщій побігла в їдальню... перепросити маму і чемно випити молочко.
За матеріалами: Леся Храплива. "Вітер з України". Оповідання та казки для дітей. Мюнхен, Українське видавництво, 1958, стор. 111 - 112.
Читайте на нашому сайті твори, присвячені мамі:
Казочка про маму "Подарунок" - від Марії Пономаренко
Настала весна. Багато клопотїв з'явилося у звірів та птахів. Усі вони чепурили свої оселі, лісові галявини. Дехто змінював вбрання: зайці скидали білі шубки, а натомість одягали сірі, вовки та ведмеді лише обновляли старі кожухи, бо не звикли міняти кольору. Та найбільше метушились малята, потай від усіх готуючи подарунки, адже незабаром - мамине свято. У цей день на головній лісовій галявині мали зібратися найповажніші мешканці лісу й вирішити, кому ж присудити головний приз за найкращий подарунок....
Дивіться також на нашому сайті інші твори Лесі Храпливої-Щур:
побільше казок
http://mala.storinka.org/%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96-%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B8-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9.html
аа, тут багато казок ;))