Легенда про сузір'я Оріону та Скорпіону

Зимовими вечорами над південною стороною обрію красується найефектніше сузір’я неба — сузір’я Оріона, що впадає в око своїми сьома яскравими зірками, з яких розташування чотирьох нагадує гігантську літеру X, а три інші, витягнуті в ряд, перекреслюють цю букву посередині. Праворуч від верхніх яскравих зірок, а також лівіше й вище від них видно дві дужки зі слабких зірок, звернені увігнутістю до яскравих зірок.
Стародавні греки назвали це сузір’я на честь міфічного велетня — мисливця Оріона. Три середні яскраві зірки відображали мисливський пояс, до якого привішено меч — ряд слабких зірок, розташованих вниз від пояса. Сучасна астрономія теж часто користується цими термінами — «пояс» і «меч» Оріона. Надзвичайно цікавою є легенда, завдяки якій виникли сузір’я Оріон і Скорпіон.

Оріон і Скорпіон

У цій історії є різночитання. Ось де-які версії легенди.

Версія перша:

Велетень Оріон, син Посейдона, уславився як чудовий мисливець. Юнак почав нахвалятися своїми мисливськими перемогами над тваринами, за що могутня Гера наслала на нього Скорпіона. Оріон очистив острів Хіос від диких звірів, за що попросив у царя Ойнопіона руки його дочки. Цар відмовив Оріонові. Велетень вирішив викрасти дівчину, і цар помстився йому: напоївши його до нестями, наказав засліпити мисливця. Сліпий Оріон із допомогою одного з учнів Гефеста попрямував до сходу сонця. Прийшовши туди, він підставив  очі  під  промені  вранішнього сонця й прозрів, але від укусу посланого Скорпіона Оріон все-таки загинув. Зевс помістив Оріона на небі таким чином, що він завжди може втекти від свого переслідувача — Скорпіона. Справді, якщо спостерігати за зоряним небом, ці сузір’я ніколи не можна побачити одночасно.

Друга версія легенди:

Богиня ранкової зорі Еос, небайдужа до земних чоловіків, закохалася в Оріона, і він не відмовив їй на священному острові Делос. Саме після цього світанок почервонів від сорому. Крім того, Артеміда, богиня цноти й мисливства, так само не могла встояти перед красою Оріона. Принаймні, на підставі кохання до мисливства вони потоваришували  й  полювали  разом. Аполлон,  стривожений  поведінкою молодих  богинь,  вирішив  покінчити з Оріоном й спровокував Матір-Землю наслати на нього Скорпіона, страшне чудовисько.  Оріон  намагався  вбити його, але, зазнавши поразки, кинувся в море й поплив до острова Делос, під захист Еос. Натомість Аполлон намовив Артеміду поцілити мисливця стрілою. Артеміда вистрелила й убила Оріона. Зрозумівши свою помилку, вона вблагала сина Аполлона Асклепія (Ескулапа) оживити Оріона.

Третя, «екологічна», "безпристрастна"" версія цієї легенди:

Оріон був настільки вправним мисливцем, що винищив майже всіх звірів на землі (одна з його жертв — сузір’я Заєць — знаходиться просто біля ніг мисливця). Ліси спустіли, з небес зникли птахи, а в річках залишилися самі водні німфи. Гармонію світу було порушено. Могутня Гера жахнулася, побачивши, що сталося зі світовою фауною, і послала Скорпіона вбити мисливця.

Четверта версія - від Діодома Сицилійського із посиланням на Гесіода (імовірно, він має на увазі працю «Астрономія», яка не збереглася до наших часів; адже ані в «Теогонії», ані в «Працях» такої інформації немає).

Оріон здобув честь перебувати серед зірок за трудові подвиги: мисливець покинув улюблене полювання й насипав Пелоридський мис та спорудив на ньому святилище свого батька Посейдона, яке свято шанують місцеві мешканці.

За матеріалами: Легенди та міфи зоряного неба. Фізика для допитливих. 01/2012.

Дивіться також на нашому сайті:

"Небо глибоке засіяне зорями,
Що то за божа краса!"

(Михайло Старицький)

Міфи складалися в різних народів у сиву давнину, на перших ступенях розвитку людської культури, ще до винаходу письма, до того, як з'явилися науки. Їх можна розглядати як наївні спроби пояснити явища дійсності, що оточувала первісних людей, як спроби витлумачити причини і наслідки цих явищ. Ми відрізняємо міф від літературного оповідання, навіть зовсім фантастичного, бо у міфа не було автора, якоїсь однієї людини, що його б вигадала. Міф — наслідок колективної творчості народу. Міф ми відрізняємо й від дитячої казки, бо він не призначався для дітей, і в його правдивість вірили як ті, хто його переказував, так і ті, хто слухав переказ. Нарешті, міф ми відрізняємо й від власне історичного оповідання. В нашій сучасній мові міфом ми називаємо щось недійсне, неправдоподібне, нереальне, вигадане, таке, чого не було в історичній дійсності.